Постанова
Іменем України
14 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 345/4248/17
провадження № 61-42481св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Добровлянська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2018 року в складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Добровлянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області (далі - Добровлянська сільрада), ОСОБА_2 про визнання нечинним рішення сільської ради, скасування реєстрації права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 . Це домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 0,0997 га, яка межує із земельними ділянками ОСОБА_3 (згідно з експлікацією земельних угідь від точки А до точки Г) та ОСОБА_2 (згідно
з експлікацією земельних угідь від точки Б до точки В).
Земельна ділянка, на якій знаходиться його домоволодіння, станом на 1967 рік перебувала у користуванні його тітки ОСОБА_4 як присадибна ділянка. Рішенням виконкому Підмихайлівської сільської ради від
29 травня 1967 року № 8 вирішено погодитись із рішенням загальних зборів колгоспників та виділити 0,12 га під будівництво індивідуального житлового будинку. На підставі цього рішення 20 березня 1968 року ОСОБА_4 здійснено виділ в натурі земельної ділянки. З цього часу закріплено спірний "під`їзд" (а не дорога, проїзд чи ще щось) за тіткою, що відповідно було відображено в плані відводу земельної ділянки під будівництво.
Пізніше побудовано житловий будинок. Спірним заїздом користувалася виключно родина позивача.
У 80-х роках сусід ОСОБА_5 збудував на своєму подвір`ї гараж без відповідної технічної документації та дозволів, з порушенням пункту 3.30 ДБН (що встановлено рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2013 року), ворота в гараж зробив в сторону під`їзду ОСОБА_6 .
У 1985 році головою колгоспного двору став батько позивача. Батьком замовлено та встановлено на місці дерев`яних воріт металеві. Власне, після цього між його сім`єю та сім`єю ОСОБА_5 почали виникати конфлікти
з приводу "під`їзду".
Рішенням Добровлянської сільради № 13-18/2013 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок" позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту відводу земельної ділянки у власність. На підставі цього рішення ОСОБА_1 виготовлено проект відводу земельної ділянки. Одним із документів проекту відводу є експлікація земельних угідь, відповідно до якої на даний час площа земельної ділянки під домоволодінням (включаючи із спірним під`їздом) становить 0,0997 га, тобто на 0,0203 га менше, ніж виділено у 1967 році.
Вважав, що статус спірної земельної ділянки встановлений чітко та однозначно - земельна ділянка ОСОБА_1, а не землі загального користування, підтверджується також рішеннями Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2013 року, Калуського міськрайонного суду від 09 лютого 2015 року та від 09 березня 2017 року, Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2017 року.
Проте ОСОБА_2, маючи дозвіл сільської ради на отримання у власність своєї земельної ділянки, виготовила технічну документацію по відводу землі, внесла завідомо недостовірні дані в технічну документацію, а саме, вказавши
в плані своєї земельної ділянки дані про те, що від точки "Б" до точки "В" - землі загального користування (проїзд), а не землі ОСОБА_1 . Рішенням Добровлянської сільради від 29 вересня 2017 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою" ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо передання у приватну власність земельної ділянки. Потім ОСОБА_2 зареєструвала право власності на земельну ділянку. І відповідно, як в технічній документації, так і в правовстановлюючих документах ОСОБА_2 частина земельної ділянки ОСОБА_1 вже зазначена як землі загального користування (проїзд).
З огляду на викладене, позивач просив визнати недійсним та скасувати рішення Добровлянської сільради від 29 вересня 2017 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою" та скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку в с. Добровляни Калуського району Івано-Франківської області з кадастровим номером 2622881901:01:001:0302.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2018 рокупозов задоволено.
Визнано недійсним та скасовано рішення Добровлянської сільради від 29 вересня 2017 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою" та скасовано реєстрацію права власності на земельну ділянку
в с. Добровляни Калуського району Івано-Франківської областіз кадастровим номером 2622881901:01:001:0302.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції керувався тим, що спірна земельна ділянка, яка на кадастровому плані земельної ділянки, що надана ОСОБА_2, позначена від точки Б до точки В як землі загального користування (проїзд), входить у межі земельної ділянки, що надана ОСОБА_1 . За таких обставин затверджена технічна документація на земельну ділянку по
АДРЕСА_1 не відповідає вимогам закону, по суті змінює статус земельної ділянки, якою законно користується позивач. Тобто оспорюване рішення Добровлянської сільради від 29 вересня 2017 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою" ухвалене з порушенням чинного законодавства, а тому його слід визнати незаконним та скасувати. Відповідно слід скасувати і реєстрацію права власності на земельну ділянку в с. Добровляни Калуського району Івано-Франківської областіз кадастровим номером 2622881901:01:001:0302, яка здійснена на підставі вказаного рішення Добровлянської сільради.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 липня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд керувався тим, що відмова суміжного землекористувача від підписання акту погодження меж земельної ділянка не є сама по собі підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про відмову
у затвердженні технічної документації та передачі земельної ділянки у власність. Позивачем не доведено, що затвердження технічної документації із землеустрою та реєстрація права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 порушує його права та законні інтереси.
Аргументи учасників справи
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09 липня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив оскаржене судове рішення скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуваним рішенням сільради ОСОБА_2 затверджена технічна документація із землеустрою, до якої внесені завідомо недостовірні дані про те, що від точки "Б" до точки "В" - землі загального користування (проїзд), а не землі ОСОБА_1, чим фактично змінений статус цієї земельної ділянки.
Апеляційний суд неправильно застосував норми пункту а) частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки заїзд виключно до його будинку не є ні проїздом, ні вулицею. Також апеляційний суд не застосував норми статті 120 ЗК України та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та невірно здійснив посилання на успадкування земельної ділянки.
Всупереч вимогам частини четвертої статті 82 ЦПК України апеляційний суд не взяв до уваги судові рішення про те, що спірна земельна ділянка є виключно заїздом до господарства ОСОБА_1 та входить в межі земельної ділянки, наданої останньому для будівництва та обслуговування його домоволодіння,