ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 810/2520/16
адміністративне провадження № К/9901/30295/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці ДФС
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року (суддя Панова Г.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року (судді: Ганечко О.М. (головуючий), Літвіна Н.М., Коротких А.Ю.)
у справі № 810/2520/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАУ АГРОСАЄНСЕС УКРАЇНА"
до Київської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАУ АГРОСАЄНСЕС УКРАЇНА" (далі - Товариство, декларант) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13 травня 2016 року № 125000013/2016/000086/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 травня 2016 року №1251510001/2016/00084.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 09 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, адміністративний позов Товариства задовольнив.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не наведено та не надано будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства в повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що першочергове значення для визначення митної вартості за основним методом має розмір фактично здійснених платежів за договором, а не просто зазначена у ньому ціна. Втім судами попередніх інстанцій не враховано відсутність у матеріалах справи платіжних документів, а також документів на підтвердження транспортних витрат. Крім того, на думку скаржника, позивачем не виконано обов`язку, передбаченого частиною вісімнадцятою статті 58 Митного кодексу України, щодо надання інформації про обставини продажу товару та відсутності впливу взаємозв`язку між продавцем і покупцем на вартість товару.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01 березня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці.
У запереченнях на касаційну скаргу Товариство вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.
28 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 07 грудня 2015 року між компанією "ДАУ АГРОСАЄНСЕС Швейцарія С.А." (корпорація, створена за законодавством Швейцарії) (продавець) та ТОВ "ДАУ АГРОСАЄНСЕС УКРАЇНА" (покупець) укладено контракт № IC/3-2015/UKR, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує насіння (товар) в асортименті, згідно з Доповненнями до цього договору.
Відповідно до пункту 3 вказаного контракту товар поставляється на умовах DAP- Димитрово. Постачання здійснюється на основі наступних документів (Транспортні документи): 1) Товарно-транспортна накладна (оригінал і дві копії), що містить кількість мішків і палет, вагу брутто; 2) Рахунок (оригінал) із зазначенням країни походження і номера цього Договору; 3) Копія сертифікатів якості (ISTA i OECD); 4) Сертифікат країни походження продукції з Торгової палати, датований не раніше, ніж рахунок; 5) Фітосанітарний сертифікат - пункти 12-16 цього сертифікату стосовно обробки, діючої речовини, концентрації мають бути обов`язково заповнені; 6) Пакувальний лист (оригінал) із вказівкою кількості місць, типу упаковки, ваги нетто та брутто, ваги порожнього мішка; 7) Експортна або транспортна декларація (копія).
Згідно з пунктом 5 зазначеного контракту, ціна товару за контрактом встановлюється відповідно до інвойсів до цього контракту. Ціни товару включають вартість упаковки, а також страховку і транспорт до місця постачання. Загальна сума за цим контрактом становить 2 372 400 дол. США. Ця сума розглядається сторонами як рамкова. Сума, яку покупець повинен заплатити продавцеві, визначається за рахунками відповідно до реальної кількості поставленого продавцем товару.
За умовами пункту 6 контракту плата за поставлений товар буде здійснена в доларах США банківським переказом на рахунок продавця, що вказаний у пункті 16 цього договору. Термін оплати кінець місяця плюс один місяць плюс один день.
На підставі контракту від 07 грудня 2015 року № IC/3-2015/UKR та додатків до нього в лютому 2016 року позивач імпортував на митну територію України товар: "насіння кукурудзи, для сівби, без ГМО, гібриди прості, оброблені: артикул 11066552 МТ 261, насіння кукурудзи звичайної, 80 тис. насіння одиниць, 792 мішки. Оброблено MAXIM XL 035FS. Активні інгредієнти: FLUDIOXONIL, METALAXYL-M/MEFENOXAM. Номер партії Н-15-38/0704". Торгівельна марка DOW AgroSciences. Виробник DAS SWITZERLAND S.A. Boly BOLY Bonafarm Sub Mft. Країна виробництва Румунія (RO) (насіння кукурудзи звичайної MT261).
З метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Митниці митну декларацію від 12 травня 2016 року №125150001/2016/7032362, в якій визначив митну вартість товару за ціною договору на рівні 2,2248 дол. США/кг.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларант разом із митною декларацією надав до митного органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт № ІС/3-2015/UKR від 07.12.2015); міжнародну товарно-транспорту накладну (СМR) № 11009665 від 26.12.2016); рахунок-фактуру (інвойс) № 981219120 від 19.02.2016; пакувальний лист № 0026953841 від 19.02.2016; договір про надання послуг митного брокера № 01А-12/15 від 30.12.2015; сертифікат країни експортера, що засвідчує якість насіння та/або садівного матеріалу, або сертифікат ОЕСР і сертифікат ІSТА № 01920966 від 07/01/2016; фітосанітарний сертифікат, який видається країною-експортером (використовується для проведення попереднього документального контролю) № ЕС/HU/Е1 205488 від 25.02.2016; сертифікат про походження товару загальної форми № 2016_02_19_1195630 від 22.02.2016; декларацію ГМО (МТ261) від 24.02.2016; лист № 31 від 04.03.2016; державний реєстр сортів на 2016 рік від 04.01.2016; копію митної декларації країни відправлення №16HU51101012476F65 від 27.02.2016.
Судами встановлено, що відповідач вже здійснював розмитнення аналогічного товару за вказаним контрактом за ціною 2,3348 доларів США/кг.
Однак при наступному опрацюванні поданих документів митний орган встановив, що надані декларантом документи не містять відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (не визначено момент відліку оплати).
13 травня 2016 року Митниця через засоби електронного зв`язку надіслала декларанту повідомлення про необхідність подати додаткові документи відповідно до частини третьої статті 53 МК України.
На виконання вимог Митниці позивач надав прайс-лист б/н від 13.05.2016, висновок ТПП України від 24.02.2016 та лист від 13.05.2016, яким проінформовано митний орган, що надання повного пакету додаткових документів за інвойсом № 981219120 від 19.02.2016 є неможливим та просив видати рішення раніше 10-ти денного терміну.
Розглянувши подані декларантом додаткові документи, Митниця відмовила Товариству у митному оформленні (випуску) товарів, про що склала картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів від 13 травня 2016 року № 1251510001/2016/00084 та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 13 травня 2016 року № 125000013/2016/000086/2, згідно з якими митну вартість імпортованого позивачем товару визначила за резервним методом, збільшивши її з 2,348 дол. США/кг до 3,6000 дол. США /кг.
Товар, який надійшов на адресу Товариства, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.