ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 817/921/18
адміністративне провадження № К/9901/69777/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 817/921/18
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області, треті особи: ОСОБА_2, Рівненська місцева прокуратура, Рівненський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року (головуючий суддя: Комшелюк Т.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Бруновська Н.В., судді: Затолочний В.С., Матковська З.М.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області, треті особи: ОСОБА_2, Рівненська місцева прокуратура, Рівненський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, в якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення № 460 від 14.12.2017 р. "Про поховання ОСОБА_3 ".
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на її думку, це рішення суперечить вимогам статті 21 Закону України "Про поховання та похоронну справу", оскільки перепоховання допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків та іншому кладовищі. При цьому, позивач здійснила первісне поховання ОСОБА_3 та письмового звернення про перепоховання до міської ради не подавала, а третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2, не надала необхідних документів, які передбачені чинним законодавством.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірне рішення відповідача є правомірним, підстави для його скасування судом відсутні.
ІІІ. Касаційне оскарження
2. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову повністю.
2.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди безпідставно не звернули увагу на те, що при прийнятті спірного рішення відповідач порушив норми Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про поховання та похоронну справу" та інших підзаконних нормативно-правових актів. Звертає увагу, що відповідачу не було надано жодного передбаченого чинним законодавством документа, на підставі якого у нього були наявні підстави приймати рішення про перепоховання. Позивач вважає, що оскільки вона здійснила поховання ОСОБА_3, тому набула право на встановлення надмогильної споруди в межах могили, облаштування місця поховання, здійснення інших дій, що не суперечать чинному законодавству. З цих підстав саме вона наділена правом звертатись з заявою про перепоховання останків померлої подруги, у зв`язку з чим спірне рішення порушує її права.
2.2. Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловила незгоду з викладеними в скарзі доводами та повідомила свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення цього позову, просила судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 20 січня 2017 року.
4. Згідно із змістом свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 22 листопада 2018 року, третя особа в справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 є матір`ю померлої ОСОБА_3 .
5. Позивач ОСОБА_1, яка не є родичем ОСОБА_3, здійснила первісне поховання останньої, оскільки, за її твердженням, вона перебувала в дружніх стосунках з померлою.
6. 08 червня 2017 року за фактом неналежного виконання обов`язків медичними працівниками, що призвело до смерті ОСОБА_3, відкрите кримінальне провадження № 42017181010000102 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 140 Кримінального кодексу України.
7. Постановою Рівненської місцевої прокуратури Рівненської області від 06 листопада 2017 року вирішено провести ексгумацію трупа ОСОБА_3 з місця поховання в с. Ходоси Рівненського району Рівненської області.
8. Відповідно до змісту цієї постанови, на вимогу ОСОБА_2, яка є матір`ю померлої, проведено ексгумацію трупа. ОСОБА_2 вважає, що медичні працівники Центральної Рівненської міської лікарні неналежно виконали свої обов`язки, що спричинило смерть її дочки ОСОБА_3 . Смерть останньої настала поза її місцем проживанням, будь-якого диспансерного спостереження не проводилось. Медичні працівники всупереч чинного законодавства видали тіло ОСОБА_3 стороннім особам за їхньою заявою, без проведення судово-медичної експертизи для встановлення причин смерті останньої.
9. Згідно з постановою прокурора Рівненської місцевої прокуратури 11 грудня 2017 року, проведено ексгумацію трупа ОСОБА_3 для проведення комісійної судово-медичної експертизи.
10. 12 грудня 2017 року матір померлої ОСОБА_2 звернулась до Дубенської міської ради із заявою про надання дозволу на поховання останків тіла дочки ОСОБА_3 на кладовищі в
АДРЕСА_1 . Виконавчий комітет Дубенської міської ради Рівненської області 14 грудня 2017 року прийняв рішення № 460 "Про поховання ОСОБА_3 ", а саме: поховання останків тіла ОСОБА_3 на кладовищі в
АДРЕСА_1 . Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернулася з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
13. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
14. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
15. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
16. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
17. Підпунктом 11 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить власні ( самоврядні) повноваження забезпечення утримання в належному стані кладовищ, інших місць поховання та їх охорони.
18. Частиною 4 статті 4 Закону України "Про поховання та похоронну справу" передбачено, що діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах зокрема, поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого при житті, а за його відсутності з врахуванням побажань родичів.
19. Відповідно до статті 11 цього Закону, поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями),дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком ( правнуком), іншою особою, яка зобов`язалась поховати померлого.
20. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про поховання та похоронну справу", перепоховання останків померлих допускається у виняткових випадках за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради на підставі письмового звернення особи, яка здійснила поховання, висновку органу санітарно-епідеміологічної служби, лікарського свідоцтва про смерть, дозволу виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради на поховання останків на іншому кладовищі (частина 1). Перепоховання останків померлих може здійснюватися в інших випадках згідно із законодавством України (частина 2).
VI. Позиція Верховного Суду
21. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
22. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.