ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 372/2197/16-а
адміністративне провадження № К/9901/58518/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Тацій Л.В.,
суддів: Желєзного І.В., Стеценка С.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - Міноборони) на постанову Обухівського районного суду Київської області від 18 липня 2017 року (ухвалену судом у складі судді Кравченка М.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року (прийняту судом у складі: головуючого судді Федотова І.В., суддів: Літвіної Н.М., Сорочка Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міноборони, Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа - Київський обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Міноборони щодо повернення документів ОСОБА_1 по отриманню одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі встановленням інвалідності IIІ групи, що настала внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії;
- зобов`язати Міноборони призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку зі встановленням інвалідності IIІ групи, що настала внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та статей 16 - 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на день встановлення інвалідності - 16 вересня 2014 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Обухівський районний суд Київської області постановою від 03 жовтня 2016 року позов задовольнив.
Визнав протиправними дії Міноборони щодо повернення документів ОСОБА_1 по отриманню одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі встановленням інвалідності IIІ групи, що настала внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
Зобов`язав Міноборони призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку зі встановленням інвалідності IIІ групи, що настала внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та статей 16 - 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на день встановлення інвалідності - 16 вересня 2014 року.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 липня 2018 року рішення суду першої інстанції змінив, виклавши абзац третій її резолютивної частини у наступній редакції:
"Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання та прийняти відповідне рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії."
В іншій частині постанову Обухівського районного суду Київської області від 03 жовтня 2016 року - залишив без змін.
Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив із того, що Міноборони, як головний розпорядник коштів, приймає відповідне рішення щодо призначення або відмови у призначенні допомоги після надходження до нього з військового комісаріату документів, необхідних для її призначення. При цьому, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги відповідного рішення щодо задоволення вимог позивача про призначення спірної одноразової грошової допомоги чи відмови у її призначенні прийнято не було, натомість Департаментом фінансів Міністерства оборони України листом № 2/5/739 від 30 березня 2016 року Київському обласному військовому комісаріату було повідомлено про необхідність направлення документів позивача до Адміністрації Державної прикордонної служби України. Разом з тим, лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду звернення позивача. При цьому, відповідним органом Міністерства оборони України не було прийнято відповідного рішення по суті розгляду питання щодо наявності у позивача підстав для отримання одноразової грошової допомоги, не досліджувалися з цього приводу і надані позивачем документи.
За таких обставин, враховуючи відсутність рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги про відмову у виплаті такої допомоги позивачу, вимоги даного адміністративного позову про неправомірність таких дій та зобов`язання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги є передчасними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
07 серпня 2018 року Міноборони звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить судові рішення, постановлені у цій справі, скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У скарзі посилається на те, що судами неправильно встановлено фактичні обставини справи. Зазначає, що позивачу вперше встановлена інвалідність через 30 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ) у позивача відсутнє.
Виходячи із визначених в частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами для визначення підстав виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), а спеціальний Закон № 2011-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
Зазначає, що позивачем не надано всі належні документи, які б давали право на отримання такої допомоги.
Посилається також на те, що громадяни України, які проходили військову службу в прикордонних військах колишнього СРСР мають рівні права на соціальний захист із особами, які проходили службу у Державній прикордонній службі України, а не з військовослужбовцями Збройних Сил України, як про це зазначив позивач у своєму позові.
У відзиві на касаційну скаргу Адміністрація Державної прикордонної служби України просить залишити її без задоволення.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2018 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Гриців М.І., судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 25 жовтня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міноборони.
У зв`язку з обранням судді Гриців М.І. до Великої Палати Верховного Суду відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 липня 2019 року на підставі розпорядження в.о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року № 1009/0/78-19 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Желєзний І.В., Стеценко С.Г., справу передано головуючому судді.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, проходив військову строкову службу з 22 лютого 1983 року по 23 грудня 1984 року в Республіці Афганістан та отримав статус "Учасника бойових дій", що підтверджується копією військового квітка та довідкою Обухівського районного військового комісаріату Київської області.
Під час проходження військової служби в Республіці Афганістан ОСОБА_1 отримав поранення.
27 травня 2014 року згідно з висновком спеціаліста № 999/Ж встановлено, що виявлені у ОСОБА_1 рубці на голові, грудній клітці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколочних поранень, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, під час виконання бойових дій в 1984 році, що підтверджується копією висновку.
11 червня 2014 року протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії відповідача №1562 було встановлено причинний зв`язок поранень ОСОБА_1 з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується копією витягу.
17 вересня 2014 року комісією МСЕК з 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 довічно було встановлено третю групу інвалідності з причиною інвалідності - поранення пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується копією довідки.
04 грудня 2014 року ОСОБА_1 отримав посвідчення інваліда війни третьої групи, що підтверджується копією посвідчення.
Реалізуючи своє право інваліда на отримання грошової допомоги ОСОБА_1 16 березня 2016 року звернувся до Київського обласного військового комісаріату із заявою та відповідним пакетом документів.
Київський обласний військовий комісаріат отримав заяву ОСОБА_1 з пакетом документів, направив до відповідача - Міністерства оборони України з висновком про неможливість виплати йому грошової компенсації, що підтверджується копією листа №2/5/739 від 30 березня 2016 року.
В липні 2016 року ОСОБА_1 у Обухівському районному військовому комісаріаті була вручена відмова відповідача про неможливість виплати грошової компенсації, так як він проходив військову службу в Прикордонних військах Комітету державної безпеки СРСР, що підтверджується копією витягу.
Позивач не погодився із такими діями відповідача і звернувся до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.