ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/695/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Пількова К.М.,
секретар судового засідання: Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 (колегія суддів: Чорногуз М.Г. - головуючий, Сулім В.В., Хрипун О.О.)
за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:
1. Міністерства освіти і науки України,
2. Головного управління Держгеокадастру у Київській області,
3. Національного університету біоресурсів і природокористування України,
до:
1. Бучанської міської ради Київської області
2. Малого приватного підприємства "Спортивно-технічний клуб "Сона"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів:
1. Кабінет Міністрів України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:
1. Мале приватне підприємство "Рада",
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальний термінал",
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Метаком-Буча",
4. ОСОБА_1,
5. ОСОБА_2,
6. Кооператив "Асфальтобетонщик",
про визнання недійсними рішень, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
за участю:
відповідача-1: 1) Бєляков М.С. (самопредставництво), 2) Шаправський Т.О. (самопредставництво)
відповідача-2: Карманніков М.О. (адвокат)
прокурора: Скрипка М.В. (посвідчення),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - МОН), Головного управління Держгеокадастру у Київській області (управління Держгеокадастру), Національного університету біоресурсів і природокористування України (далі - Університет) до Бучанської міської ради (далі - міська рада) та Малого приватного підприємства "Спортивно-технічний клуб "Сона" (далі - МПП "Сона") про визнання недійсними рішення міської ради від 25.10.2007 №470-20-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до земель запасу м. Буча", рішення міської ради від 10.02.2009 №1197-47-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду спортивно-технічному клубу "Сона" та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладений між міською радою та МПП "Сона" 25.02.2010 №17н/2010.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передане в оренду МПП "Сона" майно Університету є державним майном, наданим Університету в оперативне управління державою в особі Кабінету Міністрів України. Земельні ділянки, які перебувають в користуванні Університету належать до державної форми власності, надавати згоду на розпорядження об`єктами матеріально-технічної бази Університету, в тому числі і у вирішенні питання землекористування шляхом добровільної відмови від права користування державними землями, не належало до компетенції Університету, а мало погоджуватись з власником майна, тобто Кабінетом Міністрів України чи визначеним ним органом управління майном навчальних закладів.
Ірпінська міська рада та Бучанська селищна рада і їх виконавчі органи не наділені повноваженнями органів виконавчої влади щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які в Ірпінському регіоні мала право здійснювати Київська обласна державна адміністрація. Вказане за доводами прокурора свідчить, що Бучанська міська рада при прийнятті рішення від 25.10.2007 року №470-20-У вийшла за межі визначених законом повноважень, оскільки вирішення питання про припинення права користування Університетом зазначеними землями державної власності сільськогосподарського призначення не належало до її компетенції.
За доводами прокурора, про порушення прав держави йому стало відомо під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42017111200000015, у зв`язку з чим він просить визнати поважними причини пропуску позовної давності.
В якості позивачів прокурором визначено: Міністерство освіти України, як орган управління державним майном, яке у цьому статусі замінило Кабінет Міністрів України; Головне управління Держгеокадастру у Київській області, який є розпорядником спірної земельної ділянки на момент подання позову; Університет, як особа у постійному користуванні якої перебувала спірна земельна ділянка.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 27.06.2017 позов задоволено повністю.
Оскарженою у касаційному порядку постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 апеляційні скарги Малого приватного підприємства "Спортивно-технічний клуб "Сона", Бучанської міської ради та Малого приватного підприємства "Рада" задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка належала до земель державної форми власності, перебувала у користуванні у закладу освіти, не могла передаватись до комунальної власності, спірні рішення міської ради прийняті з порушенням вимог земельного законодавства і підлягають визнанню недійсними, як і договір оренди, укладений на підставі вказаних рішень.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що спірні рішення міської ради є незаконними, проте у справі було пропущено строк позовної давності, якій обраховується з дня, коли позивачі дізнались або могли дізнатись про порушення права.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнюючи доводи інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що апеляційним судом було прийнято рішення з порушенням норм матеріального права та просить скасувати вказане рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Так, позивачі у справі не були учасниками спірних відносин, у справі немає доказів інформування їх про прийняття оскаржуваних рішень з порушенням встановленого законодавством порядку. Наведені в постанові обставини, що мають значення для обрахування строку позовної давності, свідчать лише про порушення в діяльності відповідних органів, а закон пов`язує початок строку позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії, а з часом, коли в дійсності стало відомо про порушення закону з урахуванням можливості самостійного встановлення факту порушення інтересів держави.
3.2. Представник Кабінету Міністрів України подав до касаційного суду письмові пояснення, де підтримав вимоги і аргументи прокурора, викладені в касаційній скарзі, та звернув увагу, що до функцій Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади не віднесено здійснення контролю за законністю рішень органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин. У письмових поясненнях просить касаційну скаргу задовольнити і скасувати вище вказану постанову суду, посилаючись на незаконність висновків суду апеляційної інстанції.
Із положень статей 290, 295, 297 Господарського процесуального кодексу України вбачається що до касаційної інстанції подаються касаційні скарги, відзиви на касаційну скаргу, заяви про приєднання до касаційної скарги.
Відповідно до приписів частини 2 статті 295 цього Кодексу відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.
Отже оскільки подані письмові пояснення не містять обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак Кабінетом Міністрів України не додано документу про сплату судового збору, а Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно заяв про приєднання до касаційної скарги, такі письмові пояснення залишаються без розгляду.
3.3. Від МПП "Сона" надійшов відзив на касаційну скаргу та пояснення по справі, де висловлено заперечення проти задоволення касаційної скарги і прохання залишити оскаржену постанову апеляційного суду без змін. На думку МПП "Сона", доводи, викладені у касаційній скарзі прокурора, зводяться до того, що строк позовної давності має обраховуватись не з моменту, коли особа могла довідатись про порушення, а з моменту, коли безпосередньо довідалась про порушення, що є невірним. Припинення права постійного користування земельною ділянкою відбулось на підставі заяв Університету, тому йому про порушення права було відомо, або повинно було бути відомо ще у 2007 році. Міністерство освіти і науки України як орган управління майном Університету здійснює контроль та управління земельною ділянкою від імені держави і поряд з Кабінетом Міністрів України щороку отримує звіт про діяльність Університету. Факт отримання відповідного звіту не має значення, оскільки вказане не обмежує можливостей зазначених позивачів бути обізнаними про порушення свого права. Тобто Кабінет Міністрів України та Міністерство освіти і науки України могли довідатись про порушення права не пізніше наступного року (2008) за роком вилучення земельної ділянки зі звіту про діяльність Університету. Головне управління Держгеокадастру у Київській області у зв`язку з проведенням державної експертизи землевпорядної документації також могло бути обізнаним з порушенням прав з 2007 року.
3.4. Бучанська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, де просила залишити її без задоволення, а оскаржене рішення без змін, посилаючись на законність рішення апеляційного суду в контексті визначення початку спливу строку позовної давності у справі.
4. Мотивувальна частина
4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційну скаргу прокурором у справі подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 №460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.
4.2. Як встановлено судами, виконавчим комітетом Бучанської селищної ради Дослідній станції м`ясного тваринництва у 1993 році видано Державний акт серії Б №087488 на право користування землею площею 270 га для ведення сільського господарства на території Бучанської селищної ради Київської області.
Правонаступником зазначеної установи стало Навчально-дослідне господарство "Ворзель" Національного аграрного університету (на даний час відокремлений підрозділ НУБіП "Навчально-дослідне господарство "Ворзель" (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №945 Національний аграрний університет перейменовано в Національний університет біоресурсів і природокористування України)).
4.3. Бучанська міська рада звернулась до Національного аграрного університету з листом від 16.02.2007 №04-09/184 щодо надання згоди на переведення до земель запасу Бучанської міської ради земельної ділянки площею 60 га за рахунок спірної вищевказаної території землекористування Навчально-дослідного господарства "Ворзель" у зв`язку з непридатністю її земель для сільськогосподарського використання та наміром розташування на них асфальтобетонного заводу "Шляхбуд" і тренувального майданчику Спортивного клубу "Сона".
Вказаний лист розглянуто на засіданні вченої ради Національного аграрного університету. За результатами його розгляду, відповідно до протоколу засідання вченої ради від 28.03.2007 №7 прийнято рішення щодо надання згоди на переведення до земель запасу Бучанської міської ради вищезазначеної земельної ділянки площею 60 га.
Рішенням Бучанської міської ради від 26.04.2007 року №198-8-У, розглянувши лист проректора-головного секретаря Національного Аграрного університету щодо надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою по відведенню земельної ділянки НАУ площею 60 га до земель запасу, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.
Рішенням Бучанської міської ради від 20.09.2007 року № 394-18-погоджено МПП "Сона" місце розташування земельної ділянки площею 12 га в користування на умовах оренди в районі гідровідвалу м. Буча.
У завданні на виконання робіт щодо проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до земель запасу міста на підставі наданого рішенням Бучанської міської ради від 26.04.2007 №198-8-V дозволу зазначено, що вказана земельна ділянка має державну форму власності.
4.4. Рішенням Бучанської міської ради від 25.10.2007 №470-20-У затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі до земель запасу м. Буча земельної ділянки площею 60 га. Пунктом 2 вказаного рішення право постійного користування Національного аграрного університету на вказану земельну ділянку припинено.
Рішенням Бучанської міської ради від 10.02.2009 №1197-47-У затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду Малому приватному підприємству "Спортивно-технічний клуб "СОНА" земельної ділянки площею 12 га для розміщення мототраси.
На підставі вказаного рішення між Бучанською міською радою та МПП СТК "СОНА" укладено Договір оренди земельної ділянки від 25.02.2010 №17н/2010.
4.5. Як зазначено апеляційним судом, спірна земельна ділянка була закріплена за Навчально-дослідним господарством "Ворзель" Національного аграрного університету, тобто вищим навчальним закладом державної форми власності. Така земельна ділянка належить до державної власності і не могла передаватись у комунальну власність відповідно до приписів ст.84 Земельного кодексу України.
Також враховуючи положення ст.63 Закону України "Про вищу освіту", ст.ст. 32, 34, 39 Закону України "Про власність", рішення Конституційного Суду України від 01.07.1998 у справі №01/1501-97, апеляційний суд зазначив, що оскільки все майно Університету є державним майном, переданим в оперативне управління державою в особі Кабінету Міністрів України, земельні ділянки, які перебувають в користуванні Університету належать до державної форми власності, надавати згоду на розпорядження об`єктами матеріально-технічної бази Університету, в тому числі і у вирішенні питання землекористування шляхом добровільної відмови від права користування державними землями, не належало до компетенції Університету, а мало погоджуватись з власником майна, тобто Кабінетом Міністрів України чи визначеним ним органом управління майном навчальних закладів.
В порушення положень статей 116, 141, 142 Земельного кодексу України відмова Університету від права землекористування відбулась за заявою особи, яка не має достатніх повноважень (з огляду на п. 65 Статуту Університету до повноважень вченої ради не належить прийняття рішень з приводу розпорядження майном Університету), до особи, яка не є власником земельної ділянки.
Повноваження щодо вилучення земельних ділянок та надання їх у користування визначені відповідними статтями 122, 149 Земельного кодексу України, з огляду на які вилучення земельних ділянок державної власності і розпорядження ними, належало до компетенції відповідних органів виконавчої влади районних чи обласних державних адміністрацій і не відносилось до повноважень органів місцевого самоврядування.
Тобто Бучанська міська рада при прийнятті рішення від 25.10.2007 №470-20-У вийшла за межі визначених законом повноважень, оскільки вирішення питання про припинення права користування Університетом спірними землями державної власності мало погоджуватись з власником майна.
Отже, як зазначено апеляційним судом, рішення Бучанської міської ради Київської області від 25.10.2007 року № 470-20-У "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до земель запасу м. Буча" прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України і підлягає визнанню недійсними на підставі статей 21, 152 Земельного кодексу України.