П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/134/20
Провадження № 11-176заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України про порушення основоположних прав і свобод, визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання незаконними та скасування нормативно-правових актів, зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію, страхову компенсацію та заборгованість, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 червня 2020 року (суддя Кравчук В. М.),
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву, в якій просив:
- визнати дії та бездіяльність законодавчої та виконавчої влади України протиправними;
- визнати незаконним та скасувати будь-який нормативно-правовий акт, який суперечить Конституції України, Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- визнати, що в Україні повалено конституційний лад, правовий устрій, Україна не є правовою державою, Україна спрямовує свою діяльність на знищення життя, здоров`я, честі, гідності;
- визнати переоцінку страхового ядерного заробітку протиправною; те, що Україна позбавила його страхових виплат; Україна зобов`язана визначити, призначити, виплачувати страхову ядерну довічну пенсію;
- визначити, що Кабінет Міністрів України не виконує свої функції;
- зобов`язати законодавчу владу України діяти в межах Конституції, законів України, рішень Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини;
- зобов`язати законодавчу та виконавчу владу України визначити, призначити, нарахувати, виплачувати йому основну довічну страхову ядерну пенсію виключно у відсотках від ступеня втрати працездатності як інваліду без будь-яких обмежень;
- зобов`язати Україну призначити, нарахувати та виплачувати позивачу довічну додаткову пенсію за ядерну шкоду, заподіяну життю, здоров`ю в розмірі 100 % мінімальних пенсій за віком без будь-яких обмежень;
- зобов`язати Україну призначити, нарахувати та виплачувати невиплачену з вини держави компенсацію за невикористану санаторну путівку із 1993 року по день виплати щорічно в розмірі 100 % від вартості путівки; на суму боргу починаючи з 4 березня 1991 року по день виплати нарахувати щорічно 3 % річних, що входять до грошового зобов`язання, та пеню в розмірі 120 % річних від найвищої облікової ставки Національного банку України по день виплати без будь-яких обмежень;
- зобов`язати Україну в строк до одного місяця визначити, нарахувати, перерахувати та виплачувати борг;
- судове рішення поставити на контроль, а в разі його невиконання - зобов`язати щоденно нараховувати пеню та 3 % річних;
- у разі заперечення проти позову стягнути моральну шкоду у розмірі 1 млн дол. США.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 1 червня 2020 року позовну заяву повернув ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), мотивувавши своє рішення тим, що у позовній заяві об`єднано позовні вимоги, які належать розглядати в порядку різного судочинства.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції положень норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 червня 2020 року та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Від Верховної Ради України надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі, відзиві на неї та запереченнях на відзив доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції повинен враховувати положення статті 171 КАС.
Так, відповідно до цієї норми суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Крім того, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, судом мають бути враховані правила адміністративної юрисдикції.
Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 266 КАС.
Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;