Постанова
Іменем України
22 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 755/18/19
провадження № 51-2721км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Могильного О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12018100040004109, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше
не судимого,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 ), раніше
не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 23 вересня 2019 року
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України:
- ОСОБА_1 до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна на підставі
ст. 77 КК України.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
- ОСОБА_2 до покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна на підставі
ст. 77 КК України.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 24 квітня 2018 року приблизно о 23:00 перебували неподалік ТЦ "Мега Сіті", за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе 19, де помітили потерпілого ОСОБА_3, та в цей момент у засуджених виник злочинний умисел, направлений на вчинення нападу на останнього з метою заволодіння його особистим майном, поєднаного з погрозами застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.
Реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_3, діючи за заздалегідь досягнутою домовленістю ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 зупинили потерпілого біля під`їзду будинку № 1 на вул. Хорольській в м. Києві.
Продовжуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1 направив у сторону потерпілого ОСОБА_3 предмет схожий на пістолет та, погрожуючи ним, наказав останньому передати йому рюкзак з речами та мобільний телефон, які потерпілий мав при собі.
Усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, що виражалась у відкритій демонстрації предмету, що за зовнішніми ознаками був схожий на пістолет, ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належне йому майно на загальну суму 10 600 грн.
Після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_1, довівши свій злочинний умисел до кінця, з місця вчинення кримінального правопорушення зникли.
28 квітня 2018 року ОСОБА_2 заклав викрадені у ОСОБА_3 мобільний телефон марки Самсунг А5 чорного кольору та портативну музичну колонку JBL блакитного кольору до ломбарду ПТ "Ломбард Парус".
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 березня 2020 року вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам засуджених через м`якість.
Не оспорюючи фактичних обставин справи та правової кваліфікації дій засуджених прокурор вважає, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про правильність застосування до засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України за відсутності кількох обставин, що пом`якшують останнім покарання і призначення засудженим покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією інкримінованого засудженим злочину та з подальшим їх звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування визначеного покарання з випробуванням без конфіскації майна, що призвело до м`якості призначеного засудженим покарання.
Також зазначає, що апеляційний суд всупереч приписам ст. 419 КПК України відповідних доводів апеляційної скарги прокурора належним чином не перевірив, свого рішення не мотивував та безпідставно залишив вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу прокурора не подавалися.
У судовому засіданні прокурор виступила на підтримку поданої касаційної скарги, а засуджені заперечували проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, засуджених, перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та кваліфікація їх дій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність судом апеляційної інстанції при перевірці вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особам останніх через м`якість колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Водночас, кримінальний закон передбачає у виключних випадках можливість застосування положень ст. 69 КК України лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням особи винного. Підставами призначення більш м`якого покарання є дві групи чинників, які характеризують як вчинений злочин так і особу винного: 1) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; 2) дані, які певним чином характеризують особу винного.
При цьому, суд повинен встановити наявність не однієї, а кількох таких обставин та ці обставини повинні істотно знижувати ступінь тяжкості злочину. Одночасно їх наявність впливає і на рівень небезпечності особи винного.
При визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер і залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв`язку з системним тлумаченням положень статей 65, 66, 69 КК України та з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного. Суд, застосовуючи положення ст. 69 КК України при призначенні покарання, зобов`язаний не лише перерахувати обставини, що його пом`якшують, а й обґрунтувати яким чином такі обставини істотно знизили чи мали б знизити ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Так, як слідує з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обставинами, які його пом`якшують визнав:
- щире каяття, яке характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що, насамперед, повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Так, ОСОБА_1 указував, що взяв з карману телефон і направив на потерпілого в район тулубу і висунув вимогу щодо передачі речей. В свою чергу,
ОСОБА_2 підтвердив ці показання ОСОБА_1 . Час та місце події засуджені не оспорювали.