Постанова
Іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 682/252/18
провадження № 51-7066км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого | Бущенка А.П., | |
суддів | Ємця О.П., Білик Н.В., | |
за участю: секретаря судового засідання | Червінської М.П., | |
захисника | Оверчук Ю.О., | |
засудженої | ОСОБА_1 , | |
прокурора | Кулаківського К.О., |
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги засудженої та захисника Рожика Є.М. на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 3 серпня 2018 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, жительки м. Славути Хмельницької області,
засудженої за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскаржені судові рішення
1. Славутський міськрайонний суд Хмельницької області вироком від 29 березня 2018 року засудив ОСОБА_1 за частиною 1 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.
2. Суд визнав доведеним, що вночі на 12 жовтня 2017 року за місцем свого проживання у квартирі, яка розташована у м. Славута Хмельницької області, під час вживання алкогольних напоїв, між ОСОБА_1 та її співмешканцем ОСОБА_2 виникла сварка, яка переросла в шарпанину та бійку, в ході якої ОСОБА_1 сталевою виделкою умисно завдала ОСОБА_2 одного удару в лоб. Пізніше в ході сварки близько 4:40 ОСОБА_1 завдала ОСОБА_2 одного удару кулаком в обличчя, подолавши в такий спосіб опір потерпілого, та умисно завдала потерпілому удару кухонним ножем у верхню передню ліву частину грудей та шиї, заподіявши смерть.
3. Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 3 серпня 2018 року залишив вирок без змін.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на пункти 1 і 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені вирок та ухвалу і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
5. Він стверджує, що зібрані у справі докази не підтверджують винуватості засудженої у вчиненні умисного вбивства, а її дії належало кваліфікувати за статтею 118 КК як вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Також він зазначає, що суди неправильно врахували як обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки засуджена стверджувала, що не вживала алкоголю, а лише пила заспокійливі, які місять алкоголь. Оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутній протокол відібрання зразків крові, захисник наполягає, що висновок судово-токсикологічної експертизи зразка крові засудженої є недопустимим доказом.
6. Також захисник стверджує, що протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки такий огляд житла проведений без рішення слідчого судді, а батько засудженої, який дав дозвіл на проведення огляду, перебуває на обліку в наркологічному диспансері і не міг дати дозволу на огляд житла, що йому належить.
7. Захисник зазначає, що апеляційний суд не перевірив законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції.
8. Засуджена в своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї просить скасувати вирок та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вона стверджує, що не мала умислу на убивство і вдарила потерпілого не ножем, а іншим предметом, що потрапив їй під руку, обороняючись від протиправних посягань потерпілого, а тому її дії необхідно кваліфікувати за статтею 118 КК. Також вона зазначає, що не била потерпілого вилкою, а він сам через алкогольне сп`яніння впав та вдарився головою об батарею. Засуджена також заперечує факт завдання потерпілому удару кулаком в обличчя.
Позиції учасників судового провадження
9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
10. У судовому засіданні засуджена та захисник надали пояснення на підтримку доводів касаційних скарг, в яких зокрема наголосили на недоведеності спрямованості умислу засудженої на умисне заподіяння смерті, і просили їх вимоги задовольнити.