Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 686/22510/19
провадження № 61-4361св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Розсошанська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2019 року у складі судді Чевилюк З. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області (далі - Рада) про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
ОСОБА_1 зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся, ОСОБА_2, внаслідок чого відкрилася спадщина на земельну частку (пай) із земель колективної власності Агрофірми "Проскурів" с. Розсоша, Хмельницького району, Хмельницької області. Нотаріальна контора відмовила позивачеві в оформленні спадщини через сплив строку для її прийняття, він пропустив цей строк через свою юридичну необізнаність, тобто з поважних причин, а тому суд може визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини.
За наведених обставин ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк у два місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2019 року без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що вказані ОСОБА_1 причини пропуску строку для прийняття спадщини (юридична необізнаність) не є поважними.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначав, що звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 не вказував на інші причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, окрім своєї юридичної необізнаності.
Інші причини пропуску ОСОБА_1 шестимісячного строку для прийняття спадщини не були предметом дослідження в суді першої інстанції, докази на їх підтвердження позивачем не подавалися. У зв`язку з цим, при перегляді судового рішення суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надати оцінку доводам апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 пропустив строк для прийняття спадщини через відсутність у нього відомостей про існування заповіту ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкових висновків про відсутність підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, адже він помилково вважав, що спадкоємцем за заповітом, який був залишений його бабою, є його батько. Про існування заповіту позивачу стало відомо після того як стан здоров`я батька різко погіршився.
Вказує, що судами протиправно не було враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 за якою необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Касаційна скарга також містить посилання на те, що тривала хвороба батька (з 2014 року до 28 червня 2019 року) позбавила заявника можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного інтересу. Ці обставини створили йому істотні труднощі для прийняття спадщини.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому в квітні 2020 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу Розшосанська сільська рада Хмельницького району Хмельницької області вказує, що заперечень щодо касаційної скарги ОСОБА_1 не має, при вирішення питання покладається на розсуд суду.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) від 29 березня 2007 року серії РН 929919 ОСОБА_2 належала земельна частка (пай) із земель колективної власності Агрофірми "Проскурів" с. Розсоша, Хмельницького району, Хмельницької області, розміром 3,3328 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
10 вересня 2008 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Палінчак Т. В., яким заповіла вказану земельну частку (пай) ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 березня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
27 березня 2020 року справа № 686/22510/19 надійшла до Верховного Суду та передана судді - Курило В. П .
У квітні 2020 року згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судова справа передана судді-доповідачу Литвиненко І. В. у зв`язку з відставкою судді-доповідача Курило В. П.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).