Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 642/4326/18
провадження № 61-16870св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 03 травня 2019 року у складі судді Шрамко Л. Л. та постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_3, з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі з листопада 1972 року.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 та земельну ділянку біля будинку.
Зазначена квартира приватизована та належить на праві спільної сумісної власності позивачу, померлій дружині та їх сину - відповідачу у справі ОСОБА_2 .
До 2012 року у квартирі був зареєстрований і відповідач.
Однак з 2011 року у нього почались відносини з жінкою, яка була проти його спілкування з батьками, у зв`язку з чим виникали суперечки.
У 2012 році відповідач одружився, знявся із реєстрації у квартирі, звільнився з роботи та переїхав до нової дружини у місто Синельникове Дніпропетровської області.
З того самого часу відповідач відмовився від батьків, перестав їх відвідувати та телефонувати.
Він безліч разів писав листи сину з проханнями навідати хвору матір та просив про допомогу, направляючи сину листи за місцем проживання, а також на адресу його місця роботи у Синельниківське локомотивне депо, однак відповіді не отримав.
Померла дружина була особою похилого віку, перебувала на пенсії та дуже хворіла.
У 2000 році їй було встановлено довічно інвалідність ІІІ групи, а у 2009 році за рекомендаціями лікарів вони з дружиною переїхали на постійне проживання в село Яблучне.
Дружина потребувала постійної допомоги та останні два роки життя була прикована до ліжка. Єдиним їх доходом були пенсії. Щомісячно тільки на ліки вони витрачали більше 4 000 грн, без врахування стаціонарного лікування та інших витрат. Значна сума доходу витрачалась на утримання квартири у місті Харкові, сплату комунальних послуг. Відповідач, будучи співвласником квартири, комунальні послуги не оплачував.
Він запропонував продати квартиру або розміняти її на меншу, але отримав відмову.
Відповідач має постійне місце роботи, власних дітей не має, на утриманні у нього тільки дочка дружини від іншого чоловіка, нова дружина також працевлаштована у цьому ж Синельниківському депо. Отже, відповідач мав можливість допомагати батькам матеріально.
Залишити заповіт дружина так і не встигла, а тому спадкування відбуватиметься за законом, та єдиними спадкоємцями є він, як чоловік померлої, та їх спільний син - відповідач, який звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив усунути відповідача від права на спадкування після смерті його матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 03 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, що є його процесуальним обов`язком, щодо перебування спадкодавця у безпорадному стані, звернення до відповідача щодо необхідності надання допомоги, умисного ухилення відповідача від надання матері такої допомоги, потреби спадкодавця в допомозі відповідача, тому передбачені частиною першою статті 1224 ЦК України підстави для усунення відповідача від права на спадкування за законом відсутні.
Постановою Харківського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 03 травня 2019 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 03 травня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2019 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають матеріалам справи та наявним у них доказам, свідчать про поверхневе вивчення судом доказів та неповне з`ясування всіх обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
Суд не прийняв до уваги належний доказ на підтвердження безпорадності стану спадкодавця та зазначив, що єдиним належним доказом безпорадного стану може бути висновок МСЕК, що суперечить положенням норм процесуального права. Визначити безпорадність стану особи у зв`язку із хворобою, інвалідністю чи старістю можливо тільки за результатом комісійного обстеження хворого. Однак на час подання позовної заяви він не міг отримати такого висновку медичної експертизи, у зв`язку із смертю спадкодавця ОСОБА_3 .
Також судом проігноровано весь перелік діагнозованих спадкодавця хвороб та не прийнято до уваги загальнодоступні відомості про симптоми таких хвороб, з яких вбачається, що хворий, який хворіє на двобічний коксартроз 3-го ступеню та остеохондроз поперекового відділу хребта 3-ї стадії має повну деформацію хребта хворого, що унеможливлює його пересування та хворий потребує постійного стороннього догляду та піклування, тобто хворий є безпорадним.
Безпорадність стану спадкодавця також було підтверджено показаннями свідків, які не були прийняті судом до уваги.
Відповідачем не доведено факту спілкування саме з матір`ю, тому суд не може посилатися на такий факт, як доказ відсутності ухилення від надання допомоги померлій матері.
Подані ним докази на підтвердження обставин, на які він посилається у своїй сукупності, є достатніми для застосування судом статті 1224 ЦК України та усунення відповідача від права на спадкування за законом.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, винесеними з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки яких відповідають обставинам справи. Та обставина, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги. Спадкодавець ОСОБА_3 на випадок проблем із здоров`ям мала можливість використати безкоштовний для неї страховий поліс та отримати відшкодування на лікування та ліки у розмірі до 50 000 грн на рік.
Батьки маючи можливість індивідуально проживати у своїй квартирі у місті Харкові та отримувати більш доступну міську медицину, залишили місто та переїхали проживати до сільської місцевості у будинок, який потребував ремонту/реконструкції, що свідчить про відсутність невідкладної потреби у грошовій допомозі на лікування, при наявності грошових коштів на недоцільний ремонт сільського будинку.
Спадкодавець ОСОБА_3 при житті не зверталася до нього за допомогою, від якої він ухилявся.
ОСОБА_1 не телефонував йому з 2013 року у тому числі з питань надання матеріальної допомоги. У той же час спадкодавець ОСОБА_3 протягом 2017 року періодично проводила телефонні розмови з ним, не повідомляла його про безпорадний стан та не просила про надання матеріальної допомоги.
Він протягом 2017 року щомісяця із своєї банківської картки поповнював рахунок мобільного телефону своєї матері.
Викладене свідчить про підтримання родинних зв`язків між спадкодавцем та ним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ленінського районного суду міста Харкова.
16 грудня 2019 року справа № 642/4326/18 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 листопада 1972 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - відповідач у справі ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Інших дітей у подружжя не має.
Згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 16 березня 1998 року, виданим Харківською дистанцією споруд Південної залізниці квартира АДРЕСА_2 загальною площею 69, 2 кв. м належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою начальника дільниці № 27 Комунального підприємства "Жилкомсервіс" від 18 вересня 2012 року № 1459 у спірній квартирі були зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_3, а до 12 вересня 2012 року - син ОСОБА_2, який знятий з реєстраційного обліку.
З 2016 року до 2017 року ОСОБА_3 була зареєстрована у АДРЕСА_3 . Разом із нею проживав без реєстрації чоловік ОСОБА_1 . З 2009 року до 2016 року ОСОБА_3 проживала за зазначеною адресою з чоловіком без реєстрації, що підтверджується довідками Кирикивської селищної ради Великописарівського району Сумської області від 26 червня 2018 року № 223.
На підставі договору купівлі-продажу від 17 вересня 2009 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на будинок площею 43, 2 кв. м по АДРЕСА_3 .
Внаслідок конфлікту у серпні 2012 року відповідач написав прощального листа батькам, в якому повідомив про те, спільне проживання в квартирі є неможливим, тому він звільнився з роботи, виписався. У листі він звертається до батька, висловлює йому свої образи, звинувачує батька у небажанні зрозуміти когось крім себе, неможливості вести з ним діалог та бути почутим.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
З наданих позивачем витягів з історій хвороби ОСОБА_3 судами встановлено, що вона перебувала на стаціонарному лікуванні в ЦКБ № 5 МПС з 23 березня до 06 квітня 2000 року, з 28 листопада до 15 грудня 2000 року, з 25 березня до 10 квітня 2002 року, з 20 березня до 04 квітня 2003 року, в неврологічному відділенні СМСЧ № 13 з 04 до 20 липня 2005 року, з 05 до 15 квітня 2011 року в дорожній клінічній лікарні ст. Харків з діагнозом: наслідки ішемічного інсульту в ветебро-вазилярному басейні, вестибо-атактичний синдром, двостороння пірамідна недостатність, гіпертонічна хвороба 3 ступеню, церебральний атеросклероз. В виписці зазначено, що вона хворіє з грудня 1999 року, коли перенесла ішемічний інсульт, на гіпертонічну хворобу 5 років, у 1998 році прооперована на щитовидну залозу. Двічі - у 1986 та 1987 роках прооперована з приводу парапроктиту, гемороідогектомія, видалення атероми голови у січні 2003 року, у 1987 році проведена резекція з приводу фіброміоми матки. Має ряд інших хронічних захворювань.
З 27 вересня до 14 жовтня 2011 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Центральної клінічної лікарні Укрзалізниці з діагнозом: виражена м`язово-тонічна люмбоішіалгія внаслідок полісегментарного остеохондрозу, спондиоартрозу, рецидивуюче протікання, стадія загострення, двосторонній коксартроз, дисциркуляторна енцефалопатія 1 ст. з лікворно-венозоною дистензією, вестибуло-атактичним синдромом; гіпертонічна хвороба 3 ст., церебральний атеросклероз.
Також вона перебувала на лікуванні в дорожній клінічній лікарні ст. Харків з 05 до 15 квітня 2011 року, з 25 грудня 2017 року до 08 січня 2008 року - в ДЛПЗ "ЦКЛ Укрзалізниці" з діагнозом: атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 3 ступню, ІБС, гіпертонічний криз, загострення хронічного пієлонефриту, хронічний фарингіт в стадії загострення, стан після струмектомії, наслідки ішемічного інсульту, легкий правосторонній гемипарез.
Згідно з довідкою МСЕК серії ХАР № 025540 № 18 від 27 квітня 2000 року визнана інвалідом ІІІ групи за загальним захворюванням на 1 рік. У виписках з історії хвороби міститься запис про те, що вона є інвалідом ІІІ групи після вказаного строку. Наявність інвалідності ІІІ групи у спадкодавця на день смерті сторонами не оспорюється.
З виписок з медичної карти позивача ОСОБА_1 судами встановлено, що з 19 до 30 грудня 2014 року та з 10 до 25 жовтня 2017 року він перебував на лікуванні в ДЗ "Дорожня клінічна лікарня ст. Харків СТГО ПЗ" з діагнозом: цукровий діабет 2 типу середньої тяжкості субкомпенсований, який діагностований в 2012 році.
Згідно з довідкою Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Харкова від 09 липня 2018 року розмір щомісячної пенсії позивача ОСОБА_1 становив за період з січня 2016 до квітня 2017 року в розмірі 3 364,62 грн, з травня до вересня 2017 року - 3 374,02 грн, з жовтня до грудня 2017 року - 6 582,83 грн.
Згідно з довідкою Великописарівського об`єднання управління Пенсійного Фонду України від 27 червня 2018 року щомісячний розмір пенсії спадкодавця ОСОБА_3 за період з січня до квітня 2017 року становив 1 452,27 грн, з травня до вересня 2017 року - 1 527,27 грн, з жовтня до листопада - 2 138,39 грн.
З довідки про доходи відповідача ОСОБА_2 від 22 листопада 2018 року судами встановлено, що він працює машиністом електровоза в Синельниківському локомотивному депо "Регіональна філія "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" і його заробітна плата з січня до листопада 2017 року у загальній сумі становила 141 700,22 грн, тобто від 10 020 грн до 14 903 грн щомісячно.
Також судами досліджено чеки, надані позивачем на придбання ліків у жовтні 2017 року на загальну суму 4 084,83 грн, а також квитанції про оплату комунальних послуг за адресою квартири АДРЕСА_2 за період 2014-2018 років у сумі від 668,88 грн у січні 2018 року до 1 788,20 грн у травні 2017 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).