ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 640/15623/19
адміністративне провадження № К/9901/16609/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення, дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2020 року, постановлену у складі судді Пащенка К.С. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Вівдиченко Т.Р. (доповідач), Горяйнова А.М., Мєзєнцева Є.І.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України, в якому просив:
1.1. визнати дії та бездіяльність відповідачів щодо невиконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2018 у справі № 760/9306/17 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 року у цій справі протиправними;
1.2. визнати протиправним та скасувати Рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 року, яке було оформлено протоколом № 76 від 14.06.2019 про відмову в призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
1.3. визнати протиправною та скасувати постанову Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. від 11.07.2019 про закриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 760/9306/17, виданого 16.01.2019 Солом`янським районним судом м. Києва про зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності III групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні;
1.4. зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення на виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08.08.2018 у справі №760/9306/17 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 року з урахуванням висновків, викладених у цих рішеннях.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що Міністерством оборони України вирішено відмовити в призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 всупереч рішення суду у справі № 760/9306/17, наслідком чого, на думку позивача, стало прийняття Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протиправної постанови про закриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 16.01.2019 № 760/9306/17.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
3. Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 30 квітня 2020 року, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року, закрив провадження у справі в частині позовних вимог до Міністерства оборони України.
4. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог до Міністерства оборони України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що існує рішення суду, що набрало законної сили, з того самого фактичного предмету спору (право позивача на одноразову грошову допомогу відповідно до постанови КМУ №975) і між тими самими сторонами, що є підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених до Міністерства оборони України, згідно пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. При цьому, також, вказано, що рішення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом № 76 від 14.06.2019, прийняте на виконання судового рішення у справі № 760/9306/17 і може бути оскаржене відповідно до статті 383 КАС України.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Не погоджуючись з такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування та порушення судами норм матеріального права.
6. У скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для подальшого розгляду.
7. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що 02.09.2019 він звернувся з аналогічним позовом до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та бездіяльності. 06.09.2019 Солом`янським районним судом м. Києва було відкрито провадження у справі 760/25080/19. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №760/25080/19 його позов було залишено без розгляду на підставі п.10 ч.1 ст.240 КАС України, оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2019 було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/15623/19 з тим самим предметом та з однаковими підставами позовних вимог, ідентичними позовними вимогами, що і в справі, яка перебуває в провадженні Солом`янського районного суду м. Києва (№ 760/25080/19).
7.1. Також позивач зазначає, що ним заявлені дві вимоги тісно пов`язані між собою підставою виникнення - виконання рішення суду, а тому можуть розглядатися в рамках одного провадження. При цьому, скаржник зауважив, що він оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання рішення суду не в окремому провадженні, а в рамках та разом з оскарженням рішення державного виконавця в рамках виконавчого провадження, тому роз`єднання його вимог та закриття провадження в частині вимог, при наявності ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №760/25080/19, якою його вимоги були залишені без розгляду, унеможливлює своєчасне та повний розгляд його вимог щодо неналежного виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08 серпня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі №760/9306/17.
8. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство юстиції України вказує на її безпідставність та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін.
IV. Джерела права й акти їх застосування
9. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
10. За змістом статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення.
11. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
12. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
13. В частині першій статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
14. З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
15. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
16. Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
17. Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
18. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
V. Оцінка Верховного Суду
19. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
20. Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
21. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.