ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа №553/2145/16-а
адміністративне провадження №К/9901/7337/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (головуючий суддя - Зеленський В.В., судді: Чалий І.С., П`янова Я.В.)
у справі №553/2145/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління патрульної поліції міста Полтава, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про визнання протиправними рішення.
I. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення працівників поліції Управління патрульної поліції в місті Полтава про його затримання як адвоката 20 травня 2016 року в період часу з 16 год. 45 хв. до 21 год. 30 хв., та визнати незаконними дії працівників поліції під час затримання: а саме, не роз`яснення права під час затримання, а також підстави і мета застосування затримання; не складання протоколу про адміністративне затримання; не повідомлення родичів ОСОБА_1 про його затримання, не повідомлення Ради адвокатів Полтавської області про затримання адвоката ОСОБА_1, здійснення незаконної відеозйомки ОСОБА_1 під час надання йому медичної допомоги та перебування на лікуванні.
2. Справа розглядалась судами неодноразово.
3. Постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 31 січня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення працівників поліції про адміністративне затримання адвоката ОСОБА_1 20 травня 2016 року в період часу з 16 год. 45 хв. до 21 год. 30 хв. Визнано незаконними дії працівників поліції під час його адміністративного затримання, а саме: що ОСОБА_1 не були роз`яснені його права під час затримання, а також підстави і мета застосування такого затримання; не було складено протокол про адміністративне затримання останнього, не було повідомлено родичів ОСОБА_1 про його адміністративне затримання, не було повідомлено Раду адвокатів Полтавської області про адміністративне затримання адвоката ОСОБА_1 ; про здійснення незаконної відеозйомки ОСОБА_1 під час надання йому медичної допомоги та перебування на лікуванні 20 травня 2016 року в І-й міській клінічній лікарні Виконавчого комітету Полтавської міської ради з моменту його доставлення і до транспортування до іншого медичного закладу. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. судового збору.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову про відмову в задоволенні позову.
5. Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2019 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
6. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою провадження у справі закрито.
7. Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідачів не погодився з касаційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами встановлено, що звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 ставив питання про скасування рішення працівників поліції Управління патрульної поліції в місті Полтава про його затримання як адвоката 20 травня 2016 року в період часу з 16:45 до 21:30 та визнання незаконними дії працівників поліції під час затримання, а також під час надання йому медичної допомоги та перебуванні на лікуванні.
10. Відповідно до листа №4280/41/26/01 від 27 липня 2016 року Управління патрульної поліції в місті Полтава Департаменту патрульної поліції 20 травня 2016 року протокол про адміністративне затримання відносно ОСОБА_1 не складався. Зазначено, що відносно ОСОБА_1 працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками статті 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (злісна непокора законній вимозі поліцейського), який направлений для розгляду до Октябрського районного суду міста Полтави.
11. Розгляд справи, в ході якої відповідачами вчинялися дії, оскаржувані позивачем, у даному випадку здійснювався Октябрським районним судом міста Полтави, постановою якого провадження у справі №554/4245/16-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі частини першої статті 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини є публічно-правовими та належать до юрисдикції адміністративних судів.
13. Апеляційний суд скасовуючи постанову суду першої інстанції не погодився з таким висновком та виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки зазначений спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, у зв`язку з чим дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю.
14. Суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що оцінка оскаржуваним рішенням та діям відповідачів надавалася при розгляді справи про адміністративне правопорушення у взаємозв`язку з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими доказами за нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Скаржник у доводах касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд не мав права закривати провадження у справі та послався на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №545/2432/16-а, з приводу того, що законодавством не визначено іншого порядку судового захисту прав та законних інтересів особи у цих публічних правовідносинах, а тому за загальним принципом, визначеним у статтях 4 та 17 КАС України, такі справи належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
16. Вказує, що закриваючи провадження у справі за вказаних обставин, апеляційний суд фактично позбавив його права на доступ до правосуддя у розумінні "ефективного захисту". Апеляційний суд не керувався "верховенством права" чи соціальною направленістю нашої держави, де Конституція визначає людину найвищою цінністю, а знайшов формальні підстави для того, щоб не розбиратися у спірній ситуації, вказав, що права позивача були захищені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 185 КУпАП, що була закрита Октябрським районним судом міста Полтави за відсутності складу правопорушення. Це рішення є одним з доказів незаконної поведінки патрульних, які за відсутності правопорушення застосували фізичну силу та затримали його, до того ж без дотримання передбачених законом гарантій.
17. Зазначає про упередженість у діях апеляційного суду, який двічі скасував законне рішення без з`ясування фактичних обставин справи та надання їм власної юридичної оцінки, що не узгоджується із стандартом "ефективного судового захисту". На його переконання, у матеріалах справи наявні всі можливі докази по справі, які дають можливість об`єктивно оцінити спірні правовідносини. Просить більше справу на розгляд до апеляційного суду не повертати, оскільки він по даній справі його інтереси не захищає так, як того вимагає закон.
18. У відзиві на касаційну скаргу позивач посилаючись на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
20. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
21. Спором адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
22. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
23. За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.