ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 806/1754/18
адміністративне провадження № К/9901/4489/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 806/1754/18
за позовом ОСОБА_1
до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області
про зобов`язання провести поновлення та виплату пенсії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року (у складі судді Черняхович І.Е.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (у складі колегії суддів Сторчака В. Ю., Мельник-Томенко Ж. М., Ватаманюка Р.В.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також - відповідач), у якому просила зобов`язати відповідача провести поновлення та виплату пенсії за віком, починаючи з 07 жовтня 2009 року шляхом призначення її знову відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
В обґрунтування позову зазначено, що по досягненню нею пенсійного віку їй була призначена пенсія за віком. У зв`язку з виїздом позивача на постійне місце проживання за кордон, відповідачем на підставі пункту 2 частини першої статті 49 та статті 51 Закону № 1058-IV (в редакції, що була чинною на той момент) було припинено виплату їй пенсії. Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирської області листом від 29 вересня 2017 року № 423/М-8 відмовило позивачу в поновленні пенсії у зв`язку з тим, що після визнання Конституційним Судом України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 неконституційними пункту 2 частини першої статті 49 та статті 51 Закону № 1058-IV, дані правовідносини є такими, що не врегульовані чинним законодавством.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року, позов задоволено частково: зобов`язано Житомирське об`єднане управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області здійснити поновлення та виплату пенсії ОСОБА_1 з 02 жовтня 2017 року в розмірах відповідно до чинного законодавства України. В решті позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що скільки позовна заява була подана до суду 02 квітня 2018 року, то позов підлягає задоволенню з 02 жовтня 2017 року в межах шестимісячного строку звернення до суду, а вимоги за період з 07 жовтня 2009 року по 02 жовтня 2017 року підлягають залишенню без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та змінити постанову Житомирського окружного адміністративного суду в частині строку, з якого має бути поновлена пенсія.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 13 лютого 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі №806/1754/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Суддя-доповідач ухвалою від 05 лютого 2020 рокузакінчив підготовчі дії у справі №806/1754/18 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 06 лютого 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 жовтня 1992 року ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII.
З 03 травня 1993 року виплата пенсії позивачу була припинена у зв`язку з її виїздом на постійне місце проживання в Ізраїль. Пенсія була виплачена з 11 травня 1993 року за 6 місяців поштовим переказом.
19 вересня 2018 року представником позивача, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було подано особисту заяву позивача про поновлення їй виплати пенсії.
Однак, листом від 29 вересня 2017 року № 423/М-8 Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирської області відмовило позивачу в поновленні пенсії у зв`язку з тим, що відносини з приводу виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання в Ізраїль не врегульовані чинним законодавством.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначено, що виплата пенсії має бути поновлена саме з моменту набрання чинності рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 з компенсацією втрати частини доходів. Крім того, зазначає, що застосування до даних правовідносин шестимісячного строку для звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України є помилковим, оскільки Закон № 1058-IV передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Від Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що позивач не має права на поновлення пенсії, оскільки виникнення права на пенсії безпосередньо пов`язується з умовою постійного проживання заявника на території України або ж з наявністю укладеного з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.
03 квітня 2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив Управління, де позивач наголошує, що Управління у відзиві жодним чином не спростовує доводи касаційної скарги.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково прийнятними з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсійні правовідносини регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в пункті 3.3. цього Рішення, оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
Постановою правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (пункт 4.1 Порядку № 22-1).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку № 22-1).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 вересня 2018 року представником позивача, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було подано особисту заяву позивача про поновлення їй виплати пенсії. Однак, листом від 29 вересня 2017 року № 423/М-8 Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирської області відмовило позивачу в поновленні пенсії у зв`язку з тим, що відносини з приводу виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання в Ізраїль не врегульовані чинним законодавством.
Суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях дійшли висновку, що наявність обов`язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє позивача необхідності дотримання встановлених законом строків звернення до суду за захистом свого права. Суди виходили з того, що після прийняття та опублікування Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року та невідновлення виплати пенсії, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак з цього моменту і розпочався відлік строку звернення до суду.
З такими висновками судів попередніх інстанцій стосовно застосування до спірних правовідносин строків звернення до суду колегія суддів Верховного Суду не погоджується, виходячи із наступного.
Згідно із частиною другою статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 122 та 123 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає "нарахованою" в момент призначення пенсії і залишається такою ("нарахованою") до її чергової зміни.
У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IV свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.
Таким чином, у разі, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон № 1058-ІV гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.