ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2020 року
м. Київ
справа № П/811/2893/14
касаційне провадження № К/9901/28304/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув урозглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 (суддя Притула К.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2016 (судді: Добродняк І.Ю., Бишевська Н.А., Семененко Я.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (правонаступник - Кіровоградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування акта перевірки від 15.07.20014 №93/1740/ НОМЕР_1 та податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014 №0015421704,
У С Т А Н О В И В:
26.08.2014 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (правонаступник - Кіровоградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області), в якому просив:
- прийняти рішення, постанову, як форму рішення, відповідно до якого визнати протиправним та скасувати акт від 15.07.2014 №93/1740/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих у вигляді списання заборгованості за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, складений Кіровоградською об`єднаною державною податковою інспекцією головного управління ДФС у Кіровоградській області;
- прийняти рішення, постанову, як форму рішення, відповідно до якого визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014 №0015421704.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем незаконно складено вказані вище акт перевірки та податкове повідомлення-рішення щодо виявленого порушення ним пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, оскільки кредитор не повідомив ОСОБА_1 про анулювання боргу, а тому у останнього не було підстав відображати суму у розмірі 449 566,68 грн у податковій декларації та сплачувати податок з доходів фізичних осіб у сумі 76 196,94 грн.
Ухвалою від 20.10.2014 Кіровоградський окружний адміністративний суд закрив провадження у адміністративній справі №П/811/2893/14 на підставі п.1.ч.1 ст.157 КАС України в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту від 15.07.2014 №0015421704 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих у вигляді списання заборгованості за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 у справі №П/811/2893/14 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014 №0015421704 відмовлено.
Ухвала від 20.10.2014 та постанова від 20.10.2014 у справі №П/811/2893/14 Кіровоградського окружного адміністративного суду оскаржені позивачем в апеляційному порядку.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.03.2015 частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасував ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2014, а матеріали справи в частині вимог про визнання протиправними та скасування акту від 15.07.2014 №93/1740/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих у вигляді списання заборгованості за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 направлено до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову суду першої інстанції від 20.10.2014 залишена без задоволення. Постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 залишена без змін.
Постановою від 21.03.2016 у справі №П/811/2893/14 Кіровоградський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасуванні акту від 15.07.2014 №93/1740/ НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у якій просив скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 у справі №П/811/2893/14 повністю та прийняти нове рішення, яким задовільнити повністю вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування акту від 15.07.2014 №93/1740/ НОМЕР_1 .
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.08.2016 залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 без змін.
Позивач, ОСОБА_1, подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування акту від 15.07.2014 №93/1740/ НОМЕР_1 задовільнити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зазначаючи, що суди залишили поза увагою установлені в акті перевірки обставини та не надали їм належної правової оцінки.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14.12.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившевої Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.
Верховний Суд ухвалою від 07.09.2020 призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 08.09.2020.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
07.10.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк", який діяв на підставі договору комісії, укладено Додатковий договір №1 до Кредитного договору №ML-K00/32/2008 від 12.03.2008, на підставі положень п.п.2.1.3 п.2.1 Додаткового договору сторони домовились, що Кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу у сумі 449 566, 68 грн. (сума заборгованості оплати за процентами). Так, п. 3.4 Додаткового договору передбачено, що Кредитор повідомив Позичальника про необхідність відображення суми процентного боргу у річній податковій декларації.
Контролюючий орган провів документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - ОСОБА_1, з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні доходів, отриманих у вигляді списання заборгованості за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої посадовими особами Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області складено акт від 15.07.2014 №93/1740/ НОМЕР_1 .
Згідно з висновком акту перевірки позивачем порушено вимоги п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, оскільки після у результаті чого відповідачем було донараховано грошове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб за період, що перевіряється, на суму 76 196,94 грн.
Відповідно до інформації за формою №1ДФ, яку надано головним управлінням Міністерства доходів та зборів України, податковий орган встановив, що фізична особа - ОСОБА_1, отримав доходи від ТОВ "ОТП Факторинг України" за ознакою " 126" - у вигляді боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням у ІV кварталі 2013 року, у розмірі 449 566, 68 грн.
Таким чином, відповідач вважає, що зазначена сума боргу платника податку, анульованого за самостійним рішенням кредитора (в даному випадку банку) до закінчення строку позовної давності є об`єктом обкладання податком на доходи фізичних осіб, і списана сума заборгованості ТОВ "ОТП Факторинг України" є доходом фізичної особи - ОСОБА_1 . Проте, ОСОБА_1 декларацію про майновий стан та доходи за 2013 рік до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції у Кіровоградській області не подано.
Листом від 26.05.2014 №1255 ТОВ "ОТП Факторинг України" підтверджено достовірність даних податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, вказаних у звіті форма №1ДФ щодо ОСОБА_1 .
Позивач, не погодившись із висновком акту щодо несплати ним податку на дохід за 2013 рік, отриманий у вигляді списання заборгованості за кредитом, звернувся із письмовими запереченнями на акт від 15.07.2014 №93/1740/ НОМЕР_1 до начальника Кіровоградської ОДПІ головного управління Міністерства доходів та зборів України у Кіровоградській області, за результатами розгляду яких отримав відмову у їх задоволенні.
Так, 29.07.2014 на підставі акту перевірки від 15.07.2014 №93/1740/ НОМЕР_1 Кіровоградською об`єднаною державною податковую інспекцією у Кіровоградській області винесене податкове повідомлення - рішення №0015421704, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у розмірі 76 196, 94 грн. - за основним платежем та 19 049,24 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції відмову у задоволенні позовних вимог про скасування акту перевірки від 15.07.2014 №93/1740/ НОМЕР_1 мотивував тим, що акт перевірки складений відповідачем за результатами проведеної із дотриманням вимог та у порядку, передбаченому законодавством документальної позапланової невиїзної перевірки. Під час судового розгляду справи не встановлено жодних доказів неправомірних дій під час проведення перевірки та складання акту від 15.07.2014 №93/1740/ НОМЕР_1 за її результатами зі сторони відповідача. Крім того, досліджено, що у постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 у справі №П/811/2893/14 надано оцінку по суті, у якості доказу, при вирішенні спору в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.07.2014 №0015421704 даному акту перевірки від 15.07.2014 №93/1740/ НОМЕР_1 .
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та залишив без задоволення апеляційну скаргу позивача.
Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування акту перевірки, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, фактично виходив з того, що позивач хибно вважає, що акт перевірки від 15.07.2014 №93/1740/ НОМЕР_1 є рішенням суб`єкта владних повноважень та зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для нього. Натомість судами зазначено, що положення статті 56 Податкового кодексу України свідчать, що саме рішення податкового органу, які визначають суми грошового зобов`язання, що підлягають сплаті платником податків, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на не доведення позивачем тверджень, зазначених у апеляційній скарзі, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не взято до уваги ігнорування відповідачем вимог порядку здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на невірне тлумачення судом норм матеріального та процесуального права; вказує на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи. Доводи відповідача зводяться до того, що контролюючим органом під час проведення перевірки було допущено порушення визначеної законодавством процедури її проведення, а висновки акту складеного за результатом проведення перевірки позивача впливають на його права та обов`язки у зв`язку з тим, що виступають саме доказовою інформацією зібраною контролюючим органом за результатом аналізу його декларації за 2013 рік та звіту 1ДФ. Також, позивач окремо наголошує, що оскільки ним оскаржувалися дії відповідача щодо проведення зазначеної перевірки та рішення, які стали основою для її проведення, є всі підстави для оскарження самого акту перевірки, як наслідку документального узагальнення та відображення результатів перевірки.