ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 804/103/16
касаційне провадження № К/9901/39776/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 (суддя Ляшко О.Б.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (головуючий суддя - Семененко Я.В.; судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі № 804/103/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стелс" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Стелс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2015 року, а зазначену податкову звітність - такою, що прийнята датою її фактичного отримання, тобто 11.12.2015.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 23.09.2016 адміністративний позов задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.02.2017 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2016 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.09.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 48.4 статті 48, пунктів 49.2, 49.4 статті 49, пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в попередніх судових інстанціях).
Зокрема, наголошує, що розглядувана податкова звітність за листопад 2015 року не була прийнята, оскільки на момент її подання позивач не мав статусу платника податку на додану вартість.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.12.2015 позивачем засобами електронного зв`язку подано до органу доходів і зборів податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року, однак відповідно до квитанції № 1 документ не прийнято у зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стелс" не має статусу платника податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за рішенням Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 09.09.2015 № 8280/10/04-62-11-01-43).
Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За правилами пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).