РІШЕННЯ
Іменем України
23 вересня 2020 року
Київ
справа №9901/192/20
адміністративне провадження №П/9901/192/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Шевцової Н. В.,
суддів Данилевич Н. А., Смоковича М. І., Шишова О. О., Яковенка М. М.
за участю
секретаря судового засідання Кармазіна О. Ю.
учасників справи:
позивача ОСОБА_1
представника позивача Ковальчука С. М.,
представника відповідача Цуцкірідзе І. Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним рішення Вищої ради правосуддя,
УСТАНОВИВ:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРЕДМЕТ СПОРУ
1. 22 липня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якій просить визнати протиправним та нечинним рішення Вищої ради правосуддя від 23 червня 2020 року № 1951/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
Аргументи позивача
2. Позивач в обґрунтування доводів позовної заяви посилається на порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення вимог Закону України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ) та Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року № 22/98 - ВР (далі - Закон № 22/98 - ВР), оскільки фактично самим відповідачем розмежовано поняття "притягнення судді до відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку" та "звільнення судді за порушення присяги на підставі подання Вищої ради юстиції".
3. Позивач, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в справах "Олександр Волков проти України", "Куликов та інші проти України" констатує в діях Вищої ради правосуддя (далі - ВРЮ) та ВРП порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
4. Крім того, позивач доводить, що "відновлення провадження" відповідачем могло відбутися виключно з дотриманням процедури, визначеної статями 49 та частиною третьою статті 52 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII).
5. Як зазначає позивач, відповідачем також порушено строки, визначені частиною одинадцятою статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) в межах яких до судді може бути застосовано дисциплінарне стягнення.
6. За доводами позивача, відповідачем у спірному рішенні має бути наведено мотиви, на підставі яких було прийнято рішення про його звільнення. Крім того, ВРП не враховано, що з 04 травня 2018 року позивач працює на посаді судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, характеризується позитивно, розглянув надмірну кількість справ, не дивлячись на те, що є особою з ІІ групою інвалідності, має на утриманні дружину та дочку - інваліда дитинства.
7. Позивач також зазначає, що відповідач розглянув його питання, хоча від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду внаслідок перебування його на стаціонарному лікуванні з діагнозом гострий церебральний гіпертонічний криз. Представник же позивача подав клопотання про відкладення засідання справи у зв`язку з тим, що йому не були відомими обставини, що стосуються звільнення позивача. Проте, не дивлячись на наявність клопотань і позивача, і його представника, ВРП прийняла спірне у цій справі рішення, чим порушила вимоги статті 59 Конституції України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Аргументи відповідача:
8. У відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з позовними вимогами та просить залишити позов без задоволення.
9. Відповідач зазначає, що рішення було прийняте в межах повноважень, визначених Конституцією України та Законом № 1798-VIII.
10. Крім того, відповідач наголошує на тому, що Рішенням Вищої ради юстиції від 06 грудня 2010 року № 1344/0/15-10 внесено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги.
11. Підставою для внесення подання стало те, що дії судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 при розгляді справ, зокрема, неврахування ним положень ЗК України щодо заборони на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, прийняття ухвали про зміну способу і порядку виконання постанов місцевого суду одразу щодо семи адміністративних справ, недотримання суддею вимог статей 35, 223 ЦПК України, 41 КАС України та інші констатовані судом апеляційної інстанції порушення свідчать про відсутність в таких діях об`єктивності, неупередженості та незалежності, про несумлінне виконання суддею своїх службових обов`язків.
12. Відповідач не погоджується з доводами позивача про порушення порядку його звільнення з посади судді, а саме без проведення дисциплінарної процедури, посилаючись на пункт 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII.
13. У відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу, що ВРП не притягала позивача до відповідальності повторно (за одне і те ж). Вид відповідальності щодо позивача уже застосувала Вища рада юстиції своїм рішенням від 06 грудня 2010 року № 1344/0/15-10 про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги. Тобто, по суті відповідач реалізував повноваження, якими був наділений парламент у процедурі звільнення судді.
14. Щодо порушення строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, то відповідач наголошує на тому, що діюче законодавство на момент вчинення суддею ОСОБА_1 дій, які ВРЮ розцінила як порушення суддею присяги, не передбачали жодних обмежувальних строків притягнення судді до відповідальності за порушення присяги.
15. Дії, з якими відповідач пов`язував підстави звільнення позивача з посади судді, були вчинені ним у 2006 та 2007 роках, отже, рішення ВРЮ № 1344/0/15-10 було прийняте ще до введення обмежень, визначених Законом № 192- VIII.
16. За доводами відповідача Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що Рішення ВРП про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на підставі рішення ВРЮ і за своєю суттю таке рішення є кадровим.
ІІІ. КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
17. 28 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду в складі судді Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Шевцової Н. В. відкрито провадження за цим позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 13 серпня 2020 року о 12 год. 00 хв.
18. 06 серпня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшло заява Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому відповідач просить надати йому можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів учасників за допомогою додатку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua). До заяви додано доказ надсилання її копії позивачу на його електронну адресу.
19. 10 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду заяву Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
19.1. Постановлено, зокрема, забезпечити участь Вищої ради правосуддя у засіданні, призначеному на 13 серпня 2020 року на 12:00 год, в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв?язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23 квітня 2020 року №196.
20. 10 серпня 2020 року на електронну пошту Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука С.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якій представник позивача просить надати йому можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів учасників поза межами приміщення суду. До заяви не додано доказ надсилання її копії відповідачу, що підтверджується актом Верховного Суду від 10 серпня 2020 року № 9901/192/20/46929/20.
21. 10 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Степана Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - відмовлено, з підстав того, що заява подана не у строк, визначений частиною другою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, та до неї не додано докази надсилання її копії відповідачу.
22. 10 серпня 2020 року у Верховному Суді було зареєстровано заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку засобами поштового зв`язку направлено на адресу Верховного Суду 07 серпня 2020 року. У цій заяві адвокат просить надати йому можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів учасників за допомогою додатку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua), а позивачу ОСОБА_1 в режимі відеоконференції в Бориспільському міськрайонному суду Київської області. До заяви додано доказ надсилання її копії відповідачу на його адресу.
23. 11 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Степана Миколайовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.
23.1. Постановлено, зокрема, забезпечити участь ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке відбудеться 13 серпня 2020 року на 12:00 год, в режимі відеоконференції.
23.2. Доручити Бориспільському міськрайонному суду Київської області забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 13 серпня 2020 року на 12:00 год. в режимі відеоконференції.
23.3. Забезпечити участь представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Степана Миколайовича у засіданні, призначеному на 13 серпня 2020 року на 12:00 год, в режимі відеоконференції відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв?язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23 квітня 2020 року №196.
ІV. УСТАНОВЛЕНІ В СПРАВІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
24. Указом Президента України від 27 червня 1996 року №482/96 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Бориспільського міського суду Київської області.
25. Постановою Верховної Ради України від 07 лютого 2002 року №3060-ІІІ позивач обраний суддею цього ж суду безстроково, а після реорганізації суду працював на посаді судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
26. 06 грудня 2010 року Вищою радою юстиції розглянуто пропозиції члена Вищої ради юстиції Портнова О. В. від 29 та 30 липня 2010 року про внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги і прийнято рішення № 1344/0/15-10 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за порушення присяги.
27. Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року №3288-VІ, зокрема ОСОБА_1 звільнено з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги судді.
28. 19 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати незаконним рішення Вищої ради юстиції від 06 грудня 2010 року №1344/0/15-10 в частині внесення подання до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги;
- - визнати незаконною постанову Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року №3288- VI в частині звільнення його з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяга судді.
29. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2011 року адміністративний позов у частині позовних вимог про визнання незаконним рішення Вищої ради юстиції від 06 грудня 2010 року №1344/0/15-10 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
30. Постановою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
31. Не погодившись із таким рішенням Вищого адміністративного суду України, у січні 2012 року ОСОБА_1 подав до Європейського суду з прав людини заяву проти України, в якій скаржився: за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ЕТS №005, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, на те, що провадження стосовно його звільнення було несправедливим та суперечило принципу незалежного і безстороннього суду; за статтею 8 Конвенції на те, що звільнення значним чином вплинуло на його приватне життя.
32. 19 січня 2017 року Європейського суду з прав людини ухвалив рішення в справі "Куликов та інші проти України", зокрема і за заявою ОСОБА_1 під №5678/12, яким постановив, що Україна порушила стосовно позивача: пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з недотриманням принципів незалежності та безсторонності; статтю 8 Конвенції, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя. Суд постановив, що упродовж трьох місяців від дня? коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач має сплатити заявникам суми, зазначені у Додатку II, а також додатково суми будь-яких податків, що можуть нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані у валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Зокрема, ОСОБА_1 присуджено відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 євро (пункт 156 рішення Суду).
33. Рішення Суду набуло статусу остаточного 19 квітня 2017 року.
34. У зв`язку із прийняттям Європейським судом з прав людини зазначеного рішення, у квітні 2017 року позивач, на підставі пункту З частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, подав до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2011 року, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, а саме визнати незаконною Постанову Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року №3288-VI в частині звільнення його з посади судді.
35. Постановою Верховного Суду України від 07 серпня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2011 року скасовано; справу передано на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.
36. У зв`язку з набранням 15 грудня 2017 року чинності Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" зазначена справа передана на розгляд Верховного Суду.
37. Рішенням Верховного Суду від 19 лютого 2018 року в справі № 800/342/17 позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання незаконною постанови задоволено.
37.1. Визнано протиправною та скасовано Постанову Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року №3288-VI в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги судді;
38. Зобов`язано Верховну Раду України передати матеріали та подання Вищої ради юстиції від 06 грудня 2010 року № 1344/0/15-10 в частині внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги до Вищої ради правосуддя для розгляду.
39. Наказом Голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2018 року ОСОБА_1 було поновлено на посаді судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
40. На виконання рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2018 року до Вищої ради правосуддя 18 квітня 2018 року надійшов лист з апарату Верховної Ради України про направлення завіреної копії матеріалів та подання Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області за порушення присяги.
41. Протоколом автоматизованого розподілу між членами ВРП вказаний матеріал передано для розгляду члену ВРП Гусаку М. Б.
42. Розгляд матеріалу будо призначено на 14 червня 2018 року, а потім відкладено до 02 квітня 2019 року. У засідання з`явився ОСОБА_1 та надавав пояснення.
43. 02 квітня 2019 року розгляд питання було відкладено за клопотанням судді у зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю.
44. Розгляд матеріалу призначено на 23 червня 2020 року, про що повідомлено ОСОБА_1 та зазначено про можливість участі у засіданні в режимі відеоконференції.
45. Як установлено відповідачем, у поданні Вищої ради юстиції про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області, Рада дійшла висновку, що дії судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 при розгляді справ, зокрема, неврахування ним положень ЗК України щодо заборони на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, прийняття ухвали про зміну способу і порядку виконання постанов місцевого суду одразу щодо семи адміністративних справ, недотримання суддею вимог статей 35, 223 ЦПК України, 41 КАС України та інші констатовані судом апеляційної інстанції порушення свідчать про відсутність в таких діях об`єктивності, неупередженості та незалежності, про несумлінне виконання суддею своїх службових обов`язків і є підставою для внесення подання про його звільнення з посади за порушення присяги.
46. Розглянувши матеріали подання Вищої ради юстиції про звільнення судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за порушення присяги, Вища рада правосуддя рішенням від 23 червня 2020 року № 1951/0/15-20 звільнила ОСОБА_1 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
47. Вища рада правосуддя у своєму рішенні від 23 червня 2020 року № 1951/0/15 - 20 погодилася з висновком Вищої ради юстиції, наведеним у рішенні від 06 грудня 2010 року № 1344/0/15-10, про те, що встановлені факти в сукупності свідчать про порушення суддею ОСОБА_1 присяги судді, у зв`язку із чим він підлягає звільненню з посади.
48. На обґрунтування оскаржуваного рішення, Вища рада правосуддя зазначила, що підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (чинні на момент вчинення суддею ОСОБА_1 дій) були визначені частиною першою статті 31 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів", а саме за порушення: законодавства при розгляді судових справ; вимог, передбачених статтею 5 цього Закону; обов`язків, вказаних у статті 6 цього Закону. Відповідно до частини другої статті 32 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР "Про Вищу ради юстиції" порушенням суддею присяги є, зокрема, вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів.
48.1. Так, Вища рада юстиції у поданні № 1344/0/15-10 установила, що у провадженні судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 перебувала цивільна справа № 2-3099/07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Девелопмент-технологія" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на земельні ділянки.
48.2. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2007 року, постановленим під головуванням судді ОСОБА_1 , позовні вимоги задоволено:
48.2.1. звернуто стягнення на 33 земельні ділянки загальною площею 30,4696 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розміщені в адміністративних межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, належні ОСОБА_4 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки;
48.2.2. припинено право власності ОСОБА_4 на вказані земельні ділянки та визнано це право за ТОВ "Девелопмент-технологія";
48.2.3. зобов`язано ТОВ "Девелопмент-технологія" виготовити державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, що належали відповідачу, з цільовим використанням для ведення підсобного сільського господарства;
48.2.4. заборонено відділу Містобудування та архітектури Броварської районної державної адміністрації відмовляти у наданні висновків та погодженні технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки для ведення підсобного сільського господарства на ім`я ТОВ "Девелопмент-технологія", що належали ОСОБА_4 ;
48.2.5. заборонено Броварському районному відділу земельних ресурсів відмовляти у наданий висновків та погодженні технічної документації із землеустрою щодо виготовлення зазначених державних актів та відмовляти у їх підписанні, а також заборонено відмовляти у підписанні заявок на видачу бланків державних актів на право власності на земельні ділянки в межах Броварського району, що належали ОСОБА_4 ;
48.2.6. заборонено Київському обласному головному управлінню земельних ресурсів відмовляти у проведенні реєстрації технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право приватної власності на земельні ділянки для ведення підсобного сільського господарства на ім`я ТОВ "Девелопмент-технологія", що належали ОСОБА_5, та відмовляти у видачі чистих бланків державних актів на право приватної власності на земельні ділянки, а також заборонено відмовляти у затвердженні заявок на видачу бланків державних актів на право власності на земельні ділянки 8 межах Броварського району, що належали ОСОБА_4 ;
48.2.7. заборонено Броварській районній державній адміністрації відмовляти у підписанні вказаних державних актів;
48.2.8. заборонено Київському обласному та Броварському районному відділам Київської регіональної філії державного підприємства "Центр Державного земельною кадастру" при Державному комітеті України із земельних ресурсів, а в разі їх реорганізації - їх правонаступникам, відмовляти у вчиненні дій щодо реєстрації і видачі державних актів на право приватної власності па земельні ділянки для ведення особистого підсобного сільського господарства на ім`я ТОВ "Девелопмент-технологія", що належали ОСОБА_4 ;
48.2.9. припинено договірні правовідносини між ТОВ "Девелопмент-технологія" та ОСОБА_4 відповідно до договору поворотної фінансової допомоги від 10 жовтня 2007 року.
49. Вища рада юстиції дійшла висновку, що при постановленні вказаного судового рішення суддею ОСОБА_1 не були враховані положення Земельного кодексу України (далі - ЗК України) щодо заборони на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
49.1. На порушення статті 20 ЗК України та статті 19 Конституції України рішенням суду фактично змінено цільове призначення спірних земельних ділянок з ведення товарного сільськогосподарського виробництва на ведення підсобного сільського господарства.
49.2. Крім того, суддею ОСОБА_1 всупереч вимогам статті 35 ЦПК України не було залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, державні органи та установи, стосовно яких рішенням суду було вирішено питання, внаслідок чого порушено їх право на захист своїх інтересів при розгляді справи.
49.3. Суддею ОСОБА_1 при ухваленні рішення суду від 26 жовтня 2007 року було допущено порушення частини першої статті 223 ЦПК України щодо встановлення дати набрання законної сили судовим рішенням. Так, в резолютивній частині зазначеного рішення суду датою набрання ним законної сили було зазначено 27 жовтня 2007 року.
49.4. 22 вересня 2008 року апеляційним судом Київської області скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 жовтня 2007 року у зв`язку з допущеними при розгляді справи порушеннями норм матеріального та процесуального права. Цією ухвалою також задоволено заяву ТОВ "Девелопмент-технологія" про залишення позову без розгляду.
49.5. Суддею ОСОБА_1 також були допущені аналогічні порушення норм чинного законодавства при ухваленні рішень суду у справі № 2-3102/07 за позовом ТОВ "Девелопмент-технологія" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на земельні ділянки (рішення суду від 26 жовтня 2007 року) та у справі № 3392/07 за позовом ТОВ "Землепром-Ресурс" до ОСОБА_7 про звернення стягнення на земельні ділянки (рішення суду від 21 листопада 2007 року).
50. За результатами проведеної Вищою радою юстиції перевірки також було встановлено, що суддя ОСОБА_1 ухвалою від 16 грудня 2008 року змінив спосіб і порядок виконання постанов місцевого суду одразу щодо семи адміністративних справ про стягнення коштів №№ 2-а-496/06, 2-а-639/06, 2-а-819/06, 2-а-939/06, 2-а-940/06, 2-а-1605/06, 2-а-42,2/07). На порушення вимог статті 41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось. На підставі зазначеної ухвали суду та відомості про нарахування виплат відповідно до постанови цього суду від 19 червня 2006 року були видані виконавчі листи про стягнення з Міністерства оборони України на користь позивачів 8 598 495, 53 гривень. Судом було змінено сторону виконавчого провадження, незважаючи на те, що сторони не просили цього, і суд таке процесуальне питання по суті не розглядав.
51. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2010 року задоволено апеляційну скаргу Міністерства оборони України, скасовано постанову суду від 19 червня 2006 року та додаткову постанову від 3 липня 2006 року і ухвалено нову - про відмову у задоволенні позову. Також скасовано ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2008 року (у цій постанові ухвала місцевого суду датується 2009 роком) в частині встановлення порядку і способу виконання зазначених рішень.
52. 29 березня 2010 року Київський апеляційний адміністративний суд постановив окрему ухвалу, якою доведено про характер та численність порушень вимог чинного законодавства, допущених суддями Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_8 , ОСОБА_1, до відома кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Київського апеляційного округу для вирішення питання про дисциплінарну відповідальність та до Генеральної прокуратури України для вирішення питання про порушення кримінальної справи.
53. Зокрема, в окремій ухвалі суду зазначено, що судом апеляційної інстанції встановлено суттєві порушення вимог чинного законодавства, допущені судом першої інстанції, які не стали підставою для скасування судового рішення, але на них необхідно звернути увагу з метою вжиття заходів для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону (позов не відповідав вимогам статті 106 КАС України; рішення ґрунтувалося на сфальсифікованих доказах; до судових рішень різних адміністративних справ включені прізвища одних і тих самих позивачів).
54. Вищою радою юстиції також було встановлено, шо аналогічні порушення норм чинного законодавства України були допущені суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 | при прийнятті рішень у справах 2а-939/06, 2а-162/09, про що свідчать окремі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня та 15 лютого 2010 року відповідно.
55. У письмових поясненнях суддя ОСОБА_1 вказав, що, задовольняючи позовні вимоги товариств у зазначених справах, суд виходив з того, що між сторонами було укладено договір позики, який відповідав вимогам статей 1046, 1047 ЦК України. На підтвердження укладання договорів позики до матеріалів справ були долучені письмові розписки відповідачів про отримання ними у власність грошових коштів від позивачів. Доказами, наданими позивачами, повністю підтверджувалося, що відповідачі порушили свої договірні зобов`язання щодо повернення коштів і не мали жодної можливості їх повернути, крім передачі в рахунок погашення боргу нерухомого майна у вигляді земельних ділянок. Порушення вимог чинного законодавства були допущені несвідомо, внаслідок іншого трактування положень чинного законодавства та з урахуванням практики з розгляду вказаної категорії справ, що існувала на той час в Бориспільському міськрайонному суді Київської області.
56. Згідно з письмовими поясненнями судді ОСОБА_1, які він надавав члену Вищої ради юстиції у 2010 році, окремі ухвали стосовно нього постановлені судом апеляційної інстанції упереджено і не відповідають дійсності. Він указував на те, що військові пенсіонери у своїх позовах до Міністерства оборони України пред`явили однотипні, однорідні і однопредметні вимоги, тому розгляд їх в одному провадженні був правомірним і законним. Факти щодо фальсифікації матеріалів справи не встановлені відповідними органами.
57. Водночас Вища рада юстиції зазначила, що пояснення судді ОСОБА_1 не спростовують допущених ним порушень вимог чинного законодавства під час розгляду вказаних справ.
58. Вища рада правосуддя у спірному рішенні також зазначила, що із прийняттям Закону № 1402-VІІІ значно збільшився перелік підстав дисциплінарної відповідальності, а підстава для звільнення судді з посади за особливих обставин "порушення присяги" виключена з тексту Конституції України, натомість передбачено іншу - вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісними зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3 частини п`ятої статті 126 Конституції України).
58.1. Так, підпунктом "а" пункту 1 та пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-УІІІ передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.