ПОСТАНОВА
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа №803/1910/16
касаційне провадження №К/9901/36506/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 (суддя Дмитрук В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (головуючий суддя - Гінда О.М.; судді: Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі № 803/1910/16 за позовом ОСОБА_1 до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.09.2016 № 0031971302 та від 19.09.2016 № 0031941302, а також рішення від 19.09.2016 № 0031981302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 17.01.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.06.2017 залишив постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 без змін.
ОСОБА_1 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 і прийняти нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати оскаржувані акти індивідуальної дії.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме - підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14, пункту 164.1 статті 164, пунктів 177.2, 177.3 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Зокрема, зазначає, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено включення до складу загального оподатковуваного доходу фізичної особи-підприємця сум акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового законодавства, дотримання законодавства щодо нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 26.08.2016 № 130/13-2918315822.
За її наслідками Ковельська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області дійшла висновку про порушення позивачем вимог підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 177.2 статті 177, підпунктів 1.2, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 1 частини другої статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, частини другої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 225585,73 грн. внаслідок невключення до його складу перерахованих сум акцизного податку, сплаченого у вартості реалізованих протягом 2015 року підакцизних товарів.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.09.2016 № 0031941302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 43141,17 грн. за основним платежем та 10785,29 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, від 19.09.2016 № 0031971302, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 3383,79 грн. за основним платежем та 845,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також рішення від 19.09.2016 № 0031981302, згідно з яким застосовано штрафні санкції в розмірі 4925,32 грн. за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 19.09.2016 № 0031971302 та від 19.09.2016 № 0031941302 залишено без змін, а рішення від 19.09.2016 № 0031981302 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску скасовано і зобов`язано податковий орган сформувати та направити позивачу нове рішення відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2016 № 0031971302 та від 19.09.2016 № 0031941302, судові інстанції виходили з того, що зміст пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України в редакції, чинній протягом 2015 - 2016 років, передбачав невключення до витрат і доходу лише податку на додану вартість та не містив жодних застережень щодо виключення зі складу витрат і доходу сум акцизного податку.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Згідно з пунктом 177.3 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).