ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 804/1442/16
касаційне провадження № К/9901/31686/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 (головуючий суддя - Божко Л.А.; судді: Лукманова О.М., Круговий О.О.) у справі № 804/1442/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2016 № 0000375001.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 11.04.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 08.12.2016 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 скасував та прийняв нову, який адміністративний позов задовольнив.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС оскаржила його в касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2016.
В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 7, 9, 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
При цьому наголошує на безтоварності розглядуваних господарських операцій.
Крім того, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на Офіс великих платників податків ДФС у зв`язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БаДМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із суб`єктами підприємницької діяльності, які зареєстровані в Донецькій та Луганській областях, за період з 06.08.2014 по 10.08.2015, за результатами якої складено акт від 22.02.2016 № 3/28-01-50-31816235.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" лікарських засобів, з огляду на фіктивний (удаваний) характер здійснених поставок.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.03.2016 № 0000375001, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 285210,10 грн. за основним платежем та 142605,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суд апеляційної інстанції виходив із того, що фактичне виконання спірних договірних правовідносин підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами - податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками-фактурами, документами, які свідчать про подальшу реалізацію придбаних лікарських засобів аптекам та аптечним мережам, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Стиролбіофарм" на момент укладення відповідних правочинів та їх виконання було зареєстроване як юридична особами та платник податку на додану вартість.
За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.