ПОСТАНОВА
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа №807/812/16
касаційне провадження №К/9901/31961/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 (суддя Скраль Т.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (головуючий суддя - Старунський Д.М.; судді: Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі № 807/812/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2016 № 163/7/1300 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 553790,85 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 138447,71 грн.
Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 06.12.2016 адміністративний позов задовольнив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.02.2017 постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 залишив без змін.
Хустська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 51, 318, 325 Цивільного кодексу України.
Зокрема, зазначає, що положеннями Цивільного кодексу України не визначено такого суб`єкта права власності як фізична особа-підприємець, а відтак транспортні засоби не можуть бути в приватній власності такої особи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності формування податкового кредиту та нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2016 року, за наслідками якої складено акт від 22.04.2016 № 190/1703/ НОМЕР_1 .
Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту, який у подальшому прийняв участь у формуванні бюджетного відшкодування, сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні трьохвісного напівпричепа зі зсувним боковим тентом Schmitz Cargobull, тип SСВ*S3Т, модель SСS 24/L-13.62 ЕВ, виробництва компанії "Schmitz Cargobull", у Товариства з обмеженою відповідальністю "Шмітц Каргобул Україна" та сідельного тягача Sсаnіа R450 LА4Х2МLА, № шасі НОМЕР_2, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканія Кредіт Україна" на мовах фінансового лізингу.
Обґрунтовуючи свою позицію, орган доходів і зборів звертав увагу на відсутність законодавчих підстав вважати майно, яке знаходиться у приватній власності фізичної особи, основними фондами фізичної особи-підприємця.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказане порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2016 № 163/7/1300, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 553790,85 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 138447,71 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розглядувані транспортні засоби придбавались ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем для використання у власній господарській діяльності (для надання послуг вантажним автомобільним транспортом).
Відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), реєстрація напівпричепа та сідельного тягача здійснена за фізичною особою - ОСОБА_1 .
Утім, за доводами судових інстанцій, реєстрація транспортних засобів саме за фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем жодним чином не позбавляє права такої особи на податковий кредит з податку на додану вартість за операціями з придбання відповідних транспортних засобів, якщо були дотримані умови формування податкового кредиту, визначені Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема щодо подальшого використання таких основних фондів у межах власної господарської діяльності та наявності належного документального оформлення сформованого податкового кредиту.
Згідно з пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.