1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



23 вересня 2020 року

м. Київ

справа №803/428/17

касаційне провадження №К/9901/35920/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 (суддя Денисюк Р.С.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 (головуючий суддя - Сапіга В.П.; судді: Обрізко І.М., Нос С.П.) у справі № 803/428/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,



В С Т А Н О В И В:



Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2017 № 0000661303.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 19.04.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.06.2017 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2017 залишив без змін.

Головне управління ДФС у Волинській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.04.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2017 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 189, 198, 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 325 Цивільного кодексу України, Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 11, 69, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

Зокрема, зазначає, що якщо фізичні особи-підприємці не ведуть бухгалтерський облік балансової вартості груп основних фондів, то вони не мають права включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв`язку з їх придбанням.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку за листопад 2016 року, що виникло за рахунок від`ємного значення податку на додану вартість, яке декларувалось у листопаді 2016 року, за наслідками якої складено акт від 14.02.2017 № 101/03-20-17-03-06/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту "а" пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200, статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту, який у подальшому прийняв участь у формуванні бюджетного відшкодування, сум податку на додану вартість, сплачених при ввезенні на митну територію України бувших у вжитку сідлових тягачів марки RENAULT (модель Premium 460) та бувших у вжитку напівпричепів тентових марки Krone (модель SD).

Обґрунтовуючи свою позицію, орган доходів і зборів звертав увагу на відсутність законодавчих підстав вважати майно, яке знаходиться у приватній власності фізичної особи, основними фондами фізичної особи-підприємця.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2017 № 0000661303, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1008695,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 504347,50 грн.

Визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розглядувані транспортні засоби придбавались ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем для використання у власній господарській діяльності (для надання послуг із перевезення вантажів автомобільним транспортом).

Відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), реєстрація сідлових тягачів та напівпричепів здійснена за фізичною особою - ОСОБА_1, що підтверджується відповідними свідоцтвами.

Утім, за доводами судових інстанцій, реєстрація транспортних засобів саме за фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем жодним чином не позбавляє права такої особи на податковий кредит з податку на додану вартість за операціями з придбання відповідних транспортних засобів, якщо були дотримані умови формування податкового кредиту, визначені Податковим кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.


................
Перейти до повного тексту