ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 804/2858/17
касаційне провадження № К/9901/32748/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Рітейл Груп" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 (суддя Сліпець Н.Є.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 (головуючий суддя - Чепурнов Д.В.; судді: Мельник В.В., Сафронова С.В.) у справі № 804/2858/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Рітейл Груп" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор Рітейл Груп" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2016 № 0000701400.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 12.06.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.10.2017 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор Рітейл Груп" оскаржило їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор Рітейл Груп" посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини першої статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на реальності оспорюваної господарської операції та її підтвердженні належним чином оформленою первинною документацією.
Крім того, звертає увагу на неправильне зазначення судом апеляційної інстанції вимог апеляційної скарги позивача, а також на наявність помилок у тексті судового акта.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Рітейл Груп" щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Юджин" за січень 2016 року, результати якої оформлено актом від 28.11.2016 № 2260/04-65-14-00/39583591.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" послуг з комерційного управління об`єкта нерухомості, внаслідок непідтвердження фактичного характеру здійсненої операції та господарського характеру понесених за нею витрат належним чином оформленою первинною документацією.
На підставі зазначеного акта перевірки Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.12.2016 № 0000701400, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 87500,00 грн. за основним платежем та 21875,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.