РІШЕННЯ
Іменем України
07 вересня 2020 року
Київ
справа №9901/102/20
адміністративне провадження №П/9901/102/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Шипуліної Т.М., Ханової Р.Ф.,
за участю:
секретаря судового засідання Загороднього А.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Майстренко Л.О.,
представника відповідача Цуцкірідзе І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 9901/102/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
1. 10 квітня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якому позивач просить Суд визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 12.03.2020 № 735/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
2. Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним з огляду на таке.
2.1. 25 березня 2019 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула об`єднану дисциплінарну справу щодо дій ОСОБА_1 як судді та за результатами її розгляду прийняла рішення № 917/2дп/15-19, яким вирішила притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності та застосувати дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді.
2.2. Позивач оскаржив вказане рішення в порядку статті 51 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" до Вищої ради правосуддя. Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19 в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, а рішення Другої Дисциплінарної палати залишено без змін.
2.3. Позивач оскаржив вказане рішення Вищої ради правосуддя в порядку частини сьомої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України до Великої Палати Верховного Суду. 20 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду, розглянувши зазначену скаргу позивача (у справі № 11-1110сап19), відмовила у її задоволенні, а рішення Вищої ради правосуддя від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19 залишила без змін.
2.4. 12 березня 2020 року Вища рада правосуддя призначила до розгляду подання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, внесене на підставі рішення цієї палати від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19.
2.5. Позивач зазначає, що з`явився на засідання Вищої ради правосуддя 12 березня 2020 року та подав заяву про відкладення розгляду цього подання із огляду на те, що залишається невідомим зміст рішення Великої Палати Верховного Суду та зміст окремих думок його суддів, а адвокат позивача в цьому не може взяти участі з поважних причин. Однак Вища рада правосуддя в задоволенні вказаної заяви позивача відмовила та ухвалила рішення від 12 березня 2020 року № 735/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1, з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
2.6. Позивач зазначає, що вказане рішення Вищої ради правосуддя від 12 березня 2020 року № 735/0/15-20 є протиправним, непропорційним, необґрунтованим і нерозумним та таким, що не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді й мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
3. Позивач зазначає, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване, зокрема, якщо рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. Позивач звертає увагу, що в порушення положень частини шостої статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" зміст оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя від 12 березня 2020 року № 735/0/15-20 має виключно установчий, констатуючий характер. Рішення фактично не містить мотивувальної частини як такої - не містить ні конкретних аргументів і доказів, які пояснюють рішення та доводять необхідність звільнення позивача з посади судді, ні посилань на визначені законом підстави звільнення судді, ні мотивів, з яких Вища рада правосуддя дійшла висновку про звільнення позивача.
3.1. Позивач також зазначає, що Вища рада правосуддя в оскаржуваному рішенні від 12 березня 2020 року, всупереч встановлених законодавчих вимог, лише процитувала норму пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, але не встановила й не зазначила в рішенні про те, яка ж конкретно з передбачених указаною нормою двох підстав слугує підставою для звільнення позивача з посади. Вища рада правосуддя не встановила і не зазначила в рішенні які саме дії позивача як судді є підставою для його звільнення, чи є ці дії істотним дисциплінарним проступком, чи вони є грубим нехтуванням обов`язками судді та у яких конкретно порушеннях позивачем яких саме законів це полягає, не встановила і не зазначила в рішенні про наявність в діях позивача як судді злочинного наміру, не вказала у чому полягає груба недбалість або умисне порушення позивачем норм права чи неналежне ставлення до службових обов`язків. Тобто, обвинувачення позивача як судді у вчиненні проступку, за який його звільнено, не конкретизоване.
3.2. Позивач посилаючись на положення чинного законодавства зазначає, що розглядаючи в порядку статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" подання Дисциплінарної палати про звільнення судді на підставі 3 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя не може обмежуватися формальністю - фактом наявності нескасованого рішення Дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади. Вища рада правосуддя зобов`язана здійснити ретельну й об`єктивну перевірку цього подання, а також оцінити та врахувати і пояснення судді (за наявності), і будь-які інші обставини, факти, докази та аргументи, які є в наявності саме на час вирішення питання про звільнення судді, а не лише ті, які були предметом оцінки Дисциплінарної палати під час прийняття рішення в дисциплінарній справі.
3.3. Також позивач зазначає, що Вища рада правосуддя не звернула уваги на те, що оцінюючи дії позивача як слідчого судді, Друга Дисциплінарна палата за однією скаргою в порушення конституційних принципів незалежності судді та обов`язковості судового рішення, яке вступило в законну силу, вдалася до власної переоцінки законності ухваленого позивачем судового рішення при тому, що воно було залишене без змін апеляційним судом, а за двома іншими скаргами - надала неправомірну перевагу самому лише факту скасування ухвалених позивачем рішень у апеляційному порядку, зазначивши про наявність в діях позивача грубої недбалості, за відсутності будь-якого належного обґрунтування такої.
3.4. Позивач зазначає, що маючи інформацію про те, що він жодного разу раніше не притягувався до дисциплінарної відповідальності, Друга дисциплінарна палата безпідставно дійшла до висновку про систематичне нехтування позивачем обов`язками судді лише за наслідками розгляду ним 3-х справ як слідчим суддею і лише за формальною обставиною - внаслідок скасування двох постановлених позивачем ухвал у апеляційному порядку. Жодної системності в порушенні позивачем норм закону не було і немає, жодних доказів зворотного, натомість Вища рада правосуддя проігнорувала свій обов`язок перевірити наявність підстав для звільнення позивача з посади судді й ухвалила оскаржуване рішення 12 березня 2020 року без такої перевірки.
3.5. Позивач вказує, що оскаржуване рішення Другої Дисциплінарної палати складається із загальних фраз про типовість, системність і грубість порушень вчинених позивачем, але взагалі не містить будь-якого обґрунтування та висновку, чому Друга Дисциплінарна палата визнала нібито вчинені позивачем дисциплінарні проступки настільки серйозними, що сам факт їх вчинення вимагає виключно усунення його як судді з посади в інтересах правосуддя, а не застосування іншого, більш м`якого дисциплінарного стягнення.
4. Відповідно до частин першої та другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.
4.1. Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.
4.2. Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
5. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020". Розгляд справи здійснюватиметься за адресою: 01029, м.Київ, вул. Московська, 8, корп. 5.
5.1. Ухвалою від 14.07.2020 ухвалено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 20.07.2020 об 11 год. 30 хв. в приміщенні суду за адресою: вул. Московська, 8, корпус 5, м. Київ, 01029.
5.2. Ухвалою від 16.07.2020 задоволено заяву Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
5.3. У судовому засіданні призначеному на 20.07.2020 о 11 год. 30 хв. оголошено перерву та призначено справу до розгляду на 07.09.2020 о 16:30 в приміщенні суду за адресою: вул. Московська, 8, корпус 5, м. Київ, 01029.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 441/2017 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Солом`янського районного суду міста Києва. У січні 2018 року загальними зборами цього суду ОСОБА_1 обрано слідчим суддею.
6.1. До Вищої ради правосуддя 2 березня 2018 року (вх. № М-1559/1/7-18, № М-1402/2/7-18) надійшли ідентичні за змістом дисциплінарні скарги адвоката Марченко І.В. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНГрупп" (далі - ТОВ "ЕНГрупп") та адвоката Моісеєнко О.М. від 28 лютого 2018 року щодо дисциплінарних проступків, допущених суддею Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) Плюшкіна А.Ю., погодженого прокурором відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України (далі - САП ГПУ) Касьян А.О., про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000000722 від 16 квітня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною п`ятою статті 191, частиною четвертою статті 368, частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України (далі - КК України). У вказаних скаргах зазначено, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва (слідчий суддя ОСОБА_1 ) від 14 лютого 2018 року детективу НАБУ Плюшкіну А.Ю. безпідставно поновлено процесуальний строк для подання клопотання про арешт майна, вилученого 7 лютого 2018 року, не повідомлено власників майна про розгляд судом клопотання про арешт майна, що, на думку скаржників, свідчить про вчинення суддею дисциплінарного проступку передбаченого підпунктом "г" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
6.1.1. Вказано, що ухвалу суду від 14 лютого 2018 року у справі № 760/4132/18 надіслано до Єдиного державного реєстру судових рішень 16 лютого 2018 року, зареєстровано 18 лютого 2018 року, а оприлюднено 21 лютого 2018 року, що, на думку скаржників, свідчить про вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Зазначено, що у резолютивній частині ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року вказано про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку, проведеного 7 лютого 2018 року у нежитлових приміщеннях у будівлі за адресою: АДРЕСА_1, які використовуються (використовувались) Моісеєнко Оленою Миколаївною . При цьому усі вилучені речі та документи, крім одного комп`ютера та мобільного телефона, перебували у користуванні ТОВ "ЕНГрупп" та громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 . Також, скаржники стверджують, що суддя ОСОБА_1 не перевірив, чиї права як власника/користувача будуть порушені у разі вилучення та накладення арешту на таке майно, у зв`язку із чим не причетні до кримінального провадження особи зазнали істотної шкоди, адже внаслідок вилучення документів та речей зупинилась робота двох підприємств - ТОВ "ЕНГрупп" і адвокатського об`єднання "Адвокати та медіатори України". Вказують, що суддею не було враховано вимоги статті 173 Кримінального процесуального кодексу України, не обґрунтувано того, що вилучене майно є доказом вчинення злочину, відсутня інформація щодо належних власників/користувачів. Крім того, автори скарг зазначають, що у резолютивній частині ухвали суду в переліку майна, на яке накладено арешт, досить часто використовується слово "тощо", тобто наведено неконкретний перелік майна, що, на думку скаржників, дає можливість детективам НАБУ зловживати своїми правами і накласти арешт на будь-яке майно. Такі дії, на думку скаржників, є підставою дисциплінарної відповідальності судді згідно з пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
6.1.2. Також скаржники зазначили, що діями ОСОБА_1 власники майна можуть понести матеріальні втрати (за ухвалою суду від 14 лютого 2018 року), оскільки було проведено обшук у приміщенні, яке відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є квартирою, об`єктом житлової нерухомості, власником якого є ОСОБА_11 , а не сім`ї ОСОБА_12, як зазначено в ухвалі. Скаржники стверджують, що вказане може призвести до неможливості повернення власникам вилученого детективами НАБУ майна, отже, власники майна можуть понести матеріальні втрати. Скаржники вважають, що така поведінка судді ОСОБА_1 свідчить про вчинення ніим дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
6.2. 28 січня 2019 року ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої раді правосуддя за скаргами адвоката Марченко І.В. в інтересах ТОВ "ЕНГрупп" та адвоката Моісеєнко О.М. відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 та об`єднано зазначену дисциплінарну справу з дисциплінарною справою, відкритої стосовно судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_13 ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ви 26 листопада 2018 року № 3599/2дп/15-18.
6.3. Згідно змісту рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19, ВРП з матеріалів дисциплінарної справи, зокрема, встановила, що, накладаючи арешт на зазначене у клопотанні детектива майно як тимчасово вилучене під час обшуку у нежитловому приміщенні, суддя (позивач) не з`ясував ні правову підставу, ні правовий статус цього майна та фактично не досліджував матеріали справи, адже, протоколом обшуку підтверджується, що він проводився у квартирі. Також суддею не надано оцінку запереченням, наведеним у протоколі обшуку щодо вилучення документів адвоката ОСОБА_10 з огляду на приписи статті 23 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що свідчить відсутність правової підстави для арешту цього майна. Окрім того, поза увагою судді ОСОБА_1 залишилась та обставина, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 1 лютого 2018 року дозвіл на проведення обшуку надано детективу НАБУ Бондаренко-Барбулі А.С., а із протоколу обшуку від 7 лютого 2018 року вбачається, що такий обшук проводився детективами НАБУ Плюшкіним А.Ю. та Жуковою В.І. за участю детектива НАБУ Семиволоса І.І. (відсутній у витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №42015000000000722).
6.3.1. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що такі дії слідчого судді вказують на поверхневий та формальний розгляд клопотання детектива, та є свідченням відсутності судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
6.3.2. Крім того, у вказаному рішенні Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що водночас матеріали дисциплінарної справи не містять доказів умисності дій судді ОСОБА_1, однак характер порушень свідчить про допущену ним грубу недбалість під час розгляду справи № 760/4132/18. Заперечення судді та його представника щодо залишення ухвали Солом`янського районного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не взяла до уваги, оскільки зміст ухвали суду апеляційної інстанції не спростовує висновків, встановлених під час дисциплінарного провадження. Залишення в силі ухвали не виключає дисциплінарної відповідальності судді за допущені порушення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
6.3.3. З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про вчинення суддею Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), стаття 1 Першого протоколу Конвенції).
6.3.4. Крім того, за скаргою адвоката Степ`юка В.С., яка надійшла до ВРП 15 березня 2018 року Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що під час розгляду справи № 760/16141/18 суддя ОСОБА_1 допустив порушення порядку розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, встановленого КПК України, не здійснив виклику особи, у володінні якої вони знаходяться, не навів будь-яких аргументів та мотивів задоволення вказаного клопотання та фактично надав доступ до інформації про особисте життя та приватне спілкування адвоката з клієнтами телефоном. Встановлені під час розгляду дисциплінарної справи порушення норм процесуального права та права осіб на справедливий суд і на повагу до приватного, сімейного життя та кореспонденції мають істотний характер. Допускаючи вказані порушення, суддя не дотримався практики ЄСПЛ. Водночас істотні порушення процесуального права вчинені суддею ОСОБА_1 через грубу недбалість під час виконання професійних обов`язків. Вказаний характер дій проявлявся у несумлінному використанні суддею своїх процесуальних повноважень, порушенні норм процесуального права, прав, гарантованих законами та Конвенцією, що, у свою чергу, призвело до підриву суспільної довіри до суду.
6.3.5. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що такі дії судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду справи № 760/16141/18 свідчать про вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом "а" пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме: внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків; внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод.
6.3.6. 1 жовтня 2018 року до Вищої ради правосуддя звернувся адвокат Кострюков В.І. із дисциплінарною скаргою (вхідний № К-573 8/0/7-18), поданою в інтересах ОСОБА_19 на дії судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду кримінального провадження № 760/21399/18.
Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що слідчим суддею ОСОБА_1 не було дотримано імперативних норм КПК України, зокрема, про розгляд заяви прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ Макара О.І. сторона захисту та експерт не були повідомлені. Вказані дії призвели до того, що ці особи були позбавлені будь-якої можливості надати свої доводи або заперечення стосовно відповідної заяви, а суддя фактично постановляв ухвалу у справі № 760/21399/18 лише на підставі доводів, викладених у заяві прокурора, чим допустив формальний і поверховий розгляд клопотання та не забезпечив судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
6.3.7. Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя з тексту ухвали від 10 вересня 2018 року, зокрема, встановлено, що суддя повністю проігнорував приписи процесуального законодавства щодо необхідного залучення до кримінального провадження іншого експерта та не встановив строк, протягом якого це має відбутись. Зазначене не лише вказує на допущення процесуальних порушень суддею ОСОБА_1, а й призводить до неналежного та неефективного досудового розслідування кримінального провадження № 42016000000000870. Крім того, суддею не було досліджено той факт, що проведення експертизи було доручено штатному працівнику ДП "Укрдержбудекспертиза" - експерту ОСОБА_24, але детективи НАБУ не надали експерту документи на виконання рішення суду, а тому здійснення ним експертизи в рамках кримінального провадження було заблоковано протягом 9 місяців.
6.3.8. Таким чином, Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя встановлено, що під час розгляду справи № 760/21399/18 та постановленні слідчим суддею ОСОБА_1 ухвали від 10 вересня 2018 року за результатами розгляду заяви прокурора САП ГПУ Макара О.І. про відвід експерта допущене порушення норм процесуального права, передбачених статтями 81, 135 КПК України. Зазначені порушення є істотними, адже суддею не надано стороні захисту та експерту можливості висловити свою думку щодо відводу та реалізувати свої процесуальні права, а також проігноровано вимоги щодо залучення іншого експерта та встановлення строку, протягом якого таке залучення має відбутися. Крім того, про істотність процесуальних порушень судді ОСОБА_1 зазначає Київський апеляційний суд в ухвалі від 6 листопада 2018 року. Характер дій під час вчинення вказаних порушень вказує на грубу недбалість судді, адже ним фактично не виконані обов`язки, покладені КПК України на слідчого суддю.
6.3.9. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що такі дії судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 під час розгляду справи № 760/21399/18 свідчать про вчинення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами "а", "д" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме внаслідок грубої недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав.
7. Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 "Про притягнення судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила: відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за скаргою адвокатського об`єднання "Гардаріка-Право" в особі адвоката Степ`юка Валентина Сергійовича. Дисциплінарне провадження стосовно судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 в цій частині припинити. Притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за скаргами адвоката Левіцького Євгена Вадимовича, адвоката Кострюкова Валерія Івановича, адвоката Марченко Ірини Володимирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНГрупп", адвоката Моісеєнко Олени Миколаївни та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
8. Позивач оскаржив вказане рішення в порядку статті 51 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" до Вищої ради правосуддя. Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19 в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, а рішення Другої Дисциплінарної палати залишено без змін.
9. Позивач оскаржив вказане рішення Вищої ради правосуддя в порядку частини сьомої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України до Великої Палати Верховного Суду. 20 лютого 2020 року Велика Палата Верховного Суду, розглянувши зазначену скаргу позивача (у справі № 11-1110сап19), відмовила у її задоволенні, а рішення Вищої ради правосуддя від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19 залишила без змін.
10. Вища рада правосуддя у відповідності до абзацу другого частини третьої статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" повідомила ОСОБА_1, що 12 березня 2020 року відбудеться засідання Вищої ради правосуддя, до порядку денного якого включено питання щодо звільнення його з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва.
10.1. 12 березня 2020 року на засіданні Вищої ради правосуддя суддя ОСОБА_1 був присутній та просив відкласти розгляд питання про його звільнення з посади, посилаючись на відсутність повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 11-1110сап19 та неможливістю його представника взяти участь у засіданні ВРП. Для обговорення заявленого клопотання члени ВРП видалилися до нарадчої кімнати. Після повернення з нарадчої кімнати головуючий Овсієнко А.А. запропонував визначитись з можливістю задоволення заявленого клопотання судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 про відкладення розгляду питання про його звільнення з посади на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Голосування відбулося відповідно до абзацу шостого пункту 9.4 Регламенту Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (із змінами та доповненнями), після якого головуючий оголосив результати: "за" задоволення клопотання ОСОБА_1 проголосувало 5 членів ВРП, "проти" - 12. Враховуючи результати голосування, ВРП вирішила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду питання про його звільнення з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва.
10.2. Заслухавши доповідача - члена Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., який доповівши матеріали подання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, запропонував Раді звільнити ОСОБА_1 з посади судді, Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Згідно витягу з протоколу засідання ВРП 12 березня 2020 року "за" звільнення Позивача проголосувало 17 членів Ради, "проти" - 0, "не брали участі в голосуванні" - 0. Оскаржуване рішення ВРП ухвалено повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухвалені.
10.3. Рішенням ВРП від 12.03.2020 № 735/0/15-20 ВРП вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
10.3.1. Оскаржуване рішення вмотивовано наявністю зазначених вище рішень, а також тим, що дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1 здійснено згідно з передбаченою чинним законодавством України процедурою. Рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності ухвалено Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя у межах визначених законом повноважень. Частиною третьою статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" визначено, що питання про звільнення судді згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, статті 115 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIІІ "Про судоустрій і статус суддів" підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. В обґрунтування позовних вимог та протиправності рішення позивач наводить такі аргументи.
12. Позивач зазначає, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстави, визначеної пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване, зокрема, якщо рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. Позивач звертає увагу, що в порушення положень частини шостої статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" зміст оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя від 12 березня 2020 року № 735/0/15-20 має виключно установчий, констатуючий характер. Рішення фактично не містить мотивувальної частини як такої - не містить ні конкретних аргументів і доказів, які пояснюють рішення та доводять необхідність звільнення позивача з посади судді, ні посилань на визначені законом підстави звільнення судді, ні мотивів, з яких Вища рада правосуддя дійшла висновку про звільнення позивача.
12.1. Позивач також зазначає, що Вища рада правосуддя в оскаржуваному рішенні від 12 березня 2020 року, всупереч встановлених законодавчих вимог, лише процитувала норму пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, але не встановила й не зазначила в рішенні про те, яка ж конкретно з передбачених указаною нормою двох підстав слугує підставою для звільнення позивача з посади. Вища рада правосуддя не встановила і не зазначила в рішенні які саме дії позивача як судді є підставою для його звільнення, чи є ці дії істотним дисциплінарним проступком, чи вони є грубим нехтуванням обов`язками судді та у яких конкретно порушеннях позивачем яких саме законів це полягає, не встановила і не зазначила в рішенні про наявність в діях позивача як судді злочинного наміру, не вказала у чому полягає груба недбалість або умисне порушення позивачем норм права чи неналежне ставлення до службових обов`язків. Тобто, обвинувачення позивача як судді у вчиненні проступку, за який його звільнено, не конкретизоване.
12.3. Позивач посилаючись на положення чинного законодавства зазначає, що розглядаючи в порядку статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" подання Дисциплінарної палати про звільнення судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, Вища рада правосуддя не може обмежуватися формальністю - фактом наявності нескасованого рішення Дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади. Вища рада правосуддя зобов`язана здійснити ретельну й об`єктивну перевірку цього подання, а також оцінити та врахувати і пояснення судді (за наявності), і будь-які інші обставини, факти, докази та аргументи, які є в наявності саме на час вирішення питання про звільнення судді, а не лише ті, які були предметом оцінки Дисциплінарної палати під час прийняття рішення в дисциплінарній справі.
12.4.Також позивач зазначає, що Вища рада правосуддя не звернула уваги на те, що оцінюючи дії позивача як слідчого судді, Друга Дисциплінарна палата за однією скаргою в порушення конституційних принципів незалежності судді та обов`язковості судового рішення, яке вступило в законну силу, вдалася до власної переоцінки законності ухваленого позивачем судового рішення при тому, що воно було залишене без змін апеляційним судом, а за двома іншими скаргами - надала неправомірну перевагу самому лише факту скасування ухвалених позивачем рішень у апеляційному порядку, зазначивши про наявність в діях позивача грубої недбалості, за відсутності будь-якого належного обґрунтування такої.
12.5. Позивач зазначає, що маючи інформацію про те, що він жодного разу раніше не притягувався до дисциплінарної відповідальності, Друга дисциплінарна палата безпідставно дійшла до висновку про систематичне нехтування позивачем обов`язками судді лише за наслідками розгляду ним 3-х справ як слідчим суддею і лише за формальною обставиною - внаслідок скасування двох постановлених позивачем ухвал у апеляційному порядку. Жодної системності в порушенні позивачем норм закону не було і немає, жодних доказів зворотного, натомість Вища рада правосуддя проігнорувала свій обов`язок перевірити наявність підстав для звільнення позивача з посади судді й ухвалила оскаржуване рішення 12 березня 2020 року без такої перевірки.
12.5. Позивач вказує, що оскаржуване рішення Другої Дисциплінарної палати складається із загальних фраз про типовість, системність і грубість порушень вчинених позивачем, але взагалі не містить будь-якого обґрунтування та висновку, чому Друга Дисциплінарна палата визнала нібито вчинені позивачем дисциплінарні проступки настільки серйозними, що сам факт їх вчинення вимагає виключно усунення його як судді з посади в інтересах правосуддя, а не застосування іншого, більш м`якого дисциплінарного стягнення.
12.6. Позивач зазначає, що ухвалене відповідачем рішення від 12.03.2020 №735/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" стандарту мотивованості не відповідає за жодним критерієм. Вказує, що зміст оскаржуваного рішення свідчить про те, що воно є лише формально-констатуючим, на кшталт "існує нескасоване рішення Другої дисциплінарної палати про внесення подання про звільнення з посади, а тому суддя підлягає звільненню". Оспорюване рішення не містить ні конкретної підстави для звільнення позивача з посади за пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції Україні, ні оцінки пояснень позивача, ні висновку про врахування принципу пропорційності, ні жодного аргументу на користь звільнення позивача, ні будь-якого висновку, який давав би можливість припустити наявність реальної оцінки Вищою радою правосуддя подання Дисциплінарної палати про звільнення позивача.
13. Відповідач вказує, що чинне законодавство України однією з підстав для звільнення судді визначає вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (пункт 3 частини шостої статті 126 Конституції України, стаття 115 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"). Підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва слугувало рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року №917/2дп/15-19 "Про притягнення судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
13.1. 23 квітня 2019 року (за вх. № 1918/0/6-19) на вказане рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя до Вищої ради правосуддя надійшла скарга судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 . За результатами розгляду скарги судді ОСОБА_1 . Вища рада правосуддя ухвалила рішення від 10 вересня 2019 року, яким залишила без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року №917/2дп/15-19. Відповідач зазначає, що дисциплінарне провадження щодо судді ОСОБА_1 здійснено з дотриманням процедури, передбаченої законодавством України, а рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності ухвалено Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя в межах визначених законом повноважень.
13.2. Відповідач зазначає, що рішення ВРП від 10 вересня 2019 року №2390/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 про притягнення судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" було предметом судового розгляду в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України, і Велика Палата Верховного Суду постановою від 20 лютого 2020 року у справі № 11-1110сап19 відмовила у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що ВРП, приймаючи оскаржуване рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про Вищу раду правосуддя". У вказаному рішенні належним чином обґрунтовано висновок щодо наявності в діях судді ОСОБА_1 складу істотного дисциплінарного проступку, як визначену законом підставу притягнення цього судді до дисциплінарної відповідальності, а також пропорційності застосованого дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади. Отже, факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення відповідача та його дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про його звільнення з посади, є підтвердженим постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 11-1110сап19 та не потребують доказування.
У зв`язку з наведеним є безпідставними доводи позивача щодо відсутності в рішенні ВРП мотивів для застосування до нього такого дисциплінарного стягнення як подання про звільнення його з посади судді.
IV. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
14. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
15. Згідно зі статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Носіями судової влади в Україні є професійні судді.
16. Відповідно до частини шостої статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є: 1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров`я; 2) порушення суддею вимог щодо несумісності; 3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням; 5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду; 6) порушення обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.
17. Згідно положень статті 131 Конституції України, в Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.