ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 820/3893/16
адміністративне провадження № К/9901/36922/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т. М.,
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду (суддя Зінченко А. В.) від 28 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя - Бегунц А. О., судді: Рєзнікова С. С., Старостін В. В.) від 12 грудня 2016 року у справі № 820/3893/16 за позовом Приватного підприємства "АЗЧ Постач" до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
У липні 2016 року Приватне підприємство "АЗЧ Постач" (далі - ПП "АЗЧ Постач") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби (далі - Чернігівська митниця ДФС), у якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13 липня 2016 року № 102000010/2016/000178/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 102110001/2016/00180.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, позов задоволено.
Задовольняючи цей позов суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що митним органом безпідставно визначено митну вартість за другорядним методом, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані митним органом.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями, Чернігівська митниця ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, і прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги, Чернігівська митниця ДФС вказує, що надані уповноваженою особою декларанта до митного оформлення документи не підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) через відсутність у них певних відомостей щодо складових митної вартості.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 січня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 вересня 2020 року цю справу призначив до розгляду у порядку письмового провадження.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, ПП "Національні традиції", яке відповідно до умов Договору від 20 жовтня 2014 року № 20/10-14/03 про надання послуг по декларуванню товарів, взяло на себе зобов`язання надати ПП "АЗЧ Постач" послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, звернулося до Чернігівської митниці ДФС з митною декларацією № 102110001/2016/201517 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту від 02 грудня 2015 року № AZ/BT12-15, укладеного між ПП "АЗЧ Постач" та CHANGXING ВАІТЕ ІМРОRТ AND EXPORT CO., LTD, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов`язання поставити позивачу товари в асортименті, а ПП "АЗЧ Постач" зобов`язалося оплатити товар згідно з умовами даного Контракту. Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України (далі - МК України).
На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару декларантом було подано до митного органу пакет документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України.
За результатами розгляду МД та доданих до них документів, посадовою особою митного органу складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 102110001/2016/00180, а також прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 13 липня 2016 року № 102000010/2016/000178/2. Митну вартість ввезеного товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст. 64 МК України. Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про відсутність у поданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.
Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, ПП "АЗЧ Постач" звернулося до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
За приписами ч. 1 ст. 54 МК України установлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.