ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 520/11050/19
адміністративне провадження № К/9901/21006/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Тацій Л.В.,
розглянув у письмовому провадженні справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Старосєльцевої О.В. від 23 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Ральченка І.М., Бершова Г.Є., Катунова В.В. від 05 серпня 2020 року
у справі №520/11050/19
за позовом ОСОБА_1
до Харківської міської ради
про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Харківської міської ради (далі також - відповідач), у якому просив визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 про надання в оренду земельну ділянку площею 0,1570 га, по АДРЕСА_1, кадастровий номер 6310137500:10:002:0043 для експлуатації та обслуговування будівлі магазину з прибудовами.
2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року закрито провадження у даній справі.
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року змінено - доповнено резолютивну частину судового рішення наступним змістом: "Роз`яснити сторонам по справі, що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства." В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року залишено без змін.
4. 18 серпня 2020 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі №520/11050/19, у якій просив такі скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
5. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2020 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Тацій Л.В.
6. Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі приміщення 1-го поверху № 18-:-24, 36-:-42, ІІ, ІІІ, VІ, VІІ в нежитловій будівлі літ "А-1", розміщених на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:10:002:0443 за адресою: АДРЕСА_1 .
8. 16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Харківської міської ради стосовно надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0443 за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування будівлі магазину з прибудовами.
9. У ході судового розгляду також встановлено наявність між Харківською міською радою та фактичними користувачами земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0443 за адресою: АДРЕСА_1, господарських і цивільних спорів з приводу стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання цієї земельної ділянки, а саме: у справі № 922/748/19 до ТОВ "Мако-С" про стягнення 1413565,12 грн; у справі № 922/719/18 до ТОВ "Мако-С" про стягнення 759110,60 грн, у справі № 922/2487/19 до ТОВ "Веліс-Трейд" про стягнення 138643,83 грн, у справі № 643/12611/19 до ОСОБА_1 про стягнення 15404,88 грн.
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні відносини між сторонами виникли з приводу надання в оренду земельної ділянки, а отже спрямовані на виникнення цивільних прав та обов`язків, при цьому Харківська міська рада виступає як суб`єкт цивільного права, якому надано право розпоряджатися комунальним майном територіальної громади, а не як суб`єкт владних повноважень, який реалізовує свої владні управлінські функції.
11. Не погоджуючись із діями/бездіяльністю відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що за зверненням з приводу надання земельної ділянки в оренду міською радою протиправно не прийнято жодного рішення.
13. Відповідач зазначив, що спір у даній справі не підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства та подав клопотання про закриття провадження у справі.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Закриваючи провадження у справі, суд першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру та не відповідає нормативному визначенню адміністративної справи, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів та повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства. Спір виник між фізичною особою та органом місцевого самоврядування з приводу вирішення питання щодо правомірності набуття права користування земельною ділянкою, що не може трактуватись як публічно-правовий спір, оскільки за своєю суттю є спором про похідні права від права власності, а саме щодо набуття права постійного користування - права оренди земельною ділянкою.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА НЕЇ
15. В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що судом першої та апеляційної інстанцій протиправно закрито провадження у даній справі. Так, судами попередніх інстанцій неправильно встановлено предмет позову, оскільки відповідачем не розглянуто по суті заяву позивача про оренду земельної ділянки.
16. Представник відповідача у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити у задоволені такої, оскільки спір, у даному випадку, не має публічно - правового характеру та повинен розглядатись у порядку цивільного судочинства.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
18. Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно базуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
19. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
20. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
21. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
22. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
23. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".
24. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
25. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
26. На підставі пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
27. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
28. Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
29. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
30. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
31. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
32. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
33. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Харківської міської ради стосовно надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0443 за адресою: АДРЕСА_1, для експлуатації та обслуговування будівлі магазину з прибудовами.
34. Власником земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:002:0443 за адресою АДРЕСА_1 є територіальна громада міста Харкова.
35. Статтею 5 Земельного кодексу України визначено, що одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави;
36. Пунктами "а", "б" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
37. Відповідно до пункту "а" частини 1 статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.
38. За визначенням частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, а згідно з частиною 8 цієї ж статті під орендодавцями земельних ділянок розуміються їх власники або уповноважені ними особи.