ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 826/10401/16
адміністративне провадження № К/9901/21409/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, про визнання протиправними дій, скасування постанови в частині провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року (головуючий суддя - Аблов Є.В., судді - Погрібніченко І.М., Шулежко В.П.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року (головуючий суддя - Межевич М.В., судді - Пилипенко О.Є., Сорочко Є.О.) у справі № 826/10401/16.
І. Суть спору
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржниця, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі-відповідач 1, Міністерство, МЮУ), Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України (далі -відповідач 2, Департамент ДВС МЮУ), в якому просила:
- визнати незаконними дії відповідачів, що проявилися в передачі до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області виконавчого провадження №4529908 з виконання виконавчого документу - рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 №25476/02 по справі "Погребна проти України";
- визнати незаконним та скасувати пункти 3 і 4 резолютивної частини постанови відповідача-2 від 06.05.2016 за підписом в.о. директора Департаменту Сілкіна К.Ю. щодо передачі до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області виконавчого провадження №4529908 з виконання виконавчого документу - рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 №25476/02 по справі "Погребна проти України".
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що чинним законодавством України не визначено право Департаменту ДВС на передачу до регіонального органу ДВС виконавчого провадження щодо якого п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону №606-XIV встановлена виключна підвідомчість відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. У зв`язку з цим суд погодився з твердженнями позивача про те, що постанова в.о. директора Департаменту ДВС Сілкіна К.Ю. від 06.05.2016 в частині п. 3 і 4 прийнята без урахування вимог ст. 21 Закону №606-XIV. При цьому, суд відхилив посилання представника відповідача-2 на ч. 7 ст. 20 Закону, згідно якої виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, оскільки вказана норма Закону не визначає підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень. Водночас, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог заявлених до відповідачів, так як відсутні докази порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок вчинення відповідачем-2 дій та прийняття постанови від 06.05.2015 в частині, що стосуються передачі виконавчого провадження № 4529908 з виконання Рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02, виданого 15.02.2007, до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області для подальшого виконання. Суд наголосив, що під час розгляду даної справи позивач не надав суду нормативно та документально підтверджені обґрунтування щодо того, у зв`язку з прийняттям в.о. директора Департаменту ДВС Сілкіним К.Ю. постанови від 06.05.2016 в частині передачі виконавчого провадження № 4529908 для виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (тобто в частині оскаржуваних п. 3 і 4 такої постанови) права та законні інтереси ОСОБА_1 на виконання цього виконавчого провадження, гарантовані ст. 6 Закону № 606-XIV, були порушені (в тому числі документальні докази прийняття державним виконавцем регіонального органу ДВС рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстави пред`явлення виконавчого документу не за підвідомчістю виконання рішення за результатами отримання виконавчого провадження № 4529908 згідно з актами приймання-передавання відповідного виконавчого провадження). Також суд не задовольнив вимоги позивача в частині постановлення окремої ухвали по даній справі у зв`язку з тим, що постановлення окремої ухвали є лише правом, а не обов`язком суду. Крім того, винесення судом окремої ухвали чинним законодавством не віднесено до переліку можливих засобів захисту порушеного права, що виключає можливість такої вимоги. Також колегія суддів зауважила, що, оскільки судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог з урахуванням відсутності порушеного права позивача, підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення відсутні. Суд також відхилив заявлене позивачем клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Кабінету Міністрів Ради Європи та Міністерства закордонних справ України у зв`язку з відсутністю правових підстав для його задоволення.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року змінено в мотивувальній частині.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року залишено без змін.
Змінюючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зауважив, що, враховуючи, що всіх державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відведено за заявою позивача, то підстави та можливість передачі рішення ЕСПЛ для його виконання іншому державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були відсутні. Відтак, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про правомірність оскаржуваних п.п. 3, 4 постанови в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сілкіна К.Ю. від 06.05.2016 та, як наслідок, дій Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо передачі до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Київській області виконавчого провадження №4529908 з виконання виконавчого документу - рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 №25476/02 по справі "Погребна проти України". Поряд із цим, колегія суддів звернула увагу на те, що суд першої інстанції, вірно зазначивши про те, що ч. 7 ст. 20 Закону № 606-XIV не регулює питання підвідомчості виконавчих проваджень, помилково відхилив зазначену норму при вирішенні даного спору, оскільки вона безумовно підлягає застосуванню до спірних правовідносин як така, що регулює питання порядку передачі виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого. Також колегія суддів вважала необґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що оскаржувані рішення та дії не порушують прав позивача. Апеляційний суд вважає, що на обсяг прав та інтересів позивача, як сторони виконавчого провадження, безпосереднього впливають оскаржувані рішення та дії, а тому остання має право на звернення до адміністративного суду, якщо вважає, що такими рішенням чи діями порушено її права, свободи чи інтереси. Суд також визнав необґрунтованими вимоги, заявлені до Міністерства юстиції України, оскільки жодних дій щодо передачі спірного виконавчого провадження Міністерством юстиції України як центральним органом виконавчої влади не вчинялося.
КОРОТИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
25 липня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, в якій позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій просить скасувати зазначені рішення судів та задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що судами не враховано, що одночасно з винесенням постанови про відвід всіх державних виконавців та начальника примусового виконання рішень, в.о. директора Департаменту ДВС МЮУ зобов`язаний був, у відповідності до розділу IV Інструкції з примусового виконання рішень, прийняти постанову про утворення виконавчої групи з виконання виконавчого документу - рішення ЄСПЛ від 15.02.2007 по справі "Погребна проти України", до складу якої включити державних виконавців одного або декількох органів територіальних державних виконавчих служб, не Департаменту ДВС МЮУ. Скаржниця наголошує, що суди дійшли висновку, що чинним законодавством не визначено право Департаменту ДВС на передачу до регіонального органу ДВС виконавчого провадження, щодо якого п.1.ч.1.ст. 21 Закону № 606-XIV встановлена виключна підвідомчість відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ. А відтак, суди були зобов`язані застосувати правові наслідки незаконної передачі виконавчого провадження шляхом визнання таких дій незаконними та скасування п.3,4 резолютивної частини оспорюваної постанови.
Відповідачами заперечень чи відзивів вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Рішенням Васильківського міського суду Київської області від 31.01.2002 у цивільній справі за №2-7/2002 за позовом ОСОБА_1 до Васильківського міського відділу Головного управління МВС України в Київській області про витребування майна позов було задоволено частково. Зобов`язано Васильківський МВ ГУ МВС України в Київській області повернути ОСОБА_1 вилучені у неї речі та документи.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10.11.2008 вищезазначене рішення було роз`яснене, зазначено перелік конкретних документів, які підлягали поверненню позивачу на виконання судового рішення.
У зв`язку з порушенням своїх прав ОСОБА_1 звернулася до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд), рішенням Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 у справі "Погребна проти України" її скарги задоволені частково. В тексті цього рішення від 15.02.2007 Європейським судом було констатовано порушення щодо позивача ОСОБА_1 вимог ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, відсутність ефективного засобу юридичного захисту щодо права позивача на своєчасне виконання рішення Васильківського міського суду Київської області у цивільній справі за №2-7/ 2002.
Зокрема, даним рішенням Європейського суду було присуджено стягнути з держави на користь ОСОБА_1 1700 євро, як компенсацію за моральну шкоду та судові витрати, а також на державу відповідача покладено обов`язок виконати рішення Васильківського міського суду від 31.01.2002 в частині, якою Васильківське міське управління МВС зобов`язано повернути майно, конфісковане у заявниці в квітні 1999 року під час обшуку її помешкання. Грошова сума стягнута за рішенням суду повинна бути конвертована у національну валюту держави відповідача.
Протягом періоду з 17.08.2007 по 06.05.2015 в провадженні Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України перебувало на виконанні виконавче провадження №4529908, відкрите у зв`язку з виконанням рішення Європейського суду від 15.02.2007 №25476/02 по справі "Погребна проти Україна" про:
а) держава-відповідач має виконати частину рішення від 31 січня 2002 року, яка не стосується виплати присуджених коштів, і сплатити заявниці, протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, 1 700 євро (тисячу сімсот євро) як компенсацію за нематеріальну шкоду та судові витрати, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці;
б) ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу,
в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки.
26.04.2016 позивачем на особистому прийомі в Мін`юсті подані письмові заяви про відвід начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мін`юсту Крайчинського С.С. (вх. № 446/7 від 26.04.2016) і про недовіру та відвід всіх державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС по виконавчому провадженню № 4529908 з виконання рішення Європейського суду від 15.02.2007.
В червні 2016 року ОСОБА_1 отримала від відповідача-2 супровідний лист від 06.05.2016 № КО-11696, КО-11697/20.1/1 з доданою до нього копією постанови в.о. директора Департаменту ДВС Сілкіна К.Ю. від 06.05.2016 про відвід начальника та державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Згідно цієї постанови від 06.05.2016, в.о. директора Департаменту ДВС Сілкін К.Ю., керуючись ст. 16 і 20 Закону України "Про виконавче провадження" вирішив:
- задовольнити заяви ОСОБА_1 від 26.04.2016 № 1-1 та № 1-2 в частині відводу начальника та всіх державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 4529908 (пункт 1 такої постанови);
- відвести начальника та всіх державних виконавців відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 4529908 з виконання Рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02, виданого 15.02.2007, про: а) держава-відповідач має виконати частину рішення від 31 січня 2002 року, яка не стосується виплати присуджених коштів, і сплатити заявниці, протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, 1 700 євро (тисячу сімсот євро) як компенсацію за нематеріальну шкоду та судові витрати, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці; (б) ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; (в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки, божник: Держава України, стягувач: ОСОБА_1, адреса стягувача: АДРЕСА_1 (пункт 2 такої постанови);