ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 818/573/17
адміністративне провадження № К/9901/30102/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (головуючий суддя - Павлічек В.О., судді - Прилипчук О.А., Гелета С.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (головуючий суддя - П`янова Я.В., судді - Чалий І.С., Зеленський В.В.) .
І. Суть спору
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі -відповідач, скаржник, ДКСУ), в якому просив:
- зобов`язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити компенсацію за порушення строку виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2013 по справі № 6а/577/97/13 (577/4163/13-а) за увесь час прострочення, з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми;
- стягнути з Державної казначейської служби України грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 86 040,00 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - задоволено частково.
Зобов`язано Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2013 по справі № 6а/577/97/13 (577/4163/13-а) в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, в строк передбачений ч. 1 ст. 5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", не перерахував позивачу кошти за рішенням суду, а тому ОСОБА_1 має право на отримання компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Крім того, суд зазначив, що норми Цивільного кодексу України, зокрема, ті, що регулюють наслідки порушення зобов`язань, до спірних правовідносин, що виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, не застосовуються, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Також суд вказав, що позивачем не надано доказів в чому полягає завдана йому моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно позивачеві, а тому в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині позову відмовлено судом.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 818/573/17 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державної казначейської служби України грошових коштів в рахунок компенсації моральної шкоди.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок компенсації моральної шкоди в розмірі 86040,00 грн. (вісімдесят шість тисяч сорок) грн. 00 коп.
В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 818/573/17 залишено без змін.
Скасовуючи частково постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо необхідності зобов`язання Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за порушення строку виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2013 рогу по справі № 6а/577/97/13 (577/4163/13-а) в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми. Також суд вважав правомірними висновки суду першої інстанції, що норми Цивільного кодексу України, зокрема, ті, що регулюють наслідки порушення зобов`язань, до спірних правовідносин, що виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, не застосовуються. Крім того, колегія суддів зауважила, що ані позивачем, ані відповідачем постанова суду в цій частині в апеляційному порядку оскаржена не була. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то суд зазначив, що, оскільки неможливість для позивача отримати виконання рішення, винесеного на його користь, протягом тривалого строку становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог § 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу N 1, то через душевні страждання, які позивач зазнав у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням остаточного рішення з вини посадових осіб Державної казначейської служби України, за дії (бездіяльність) яких держава несе відповідальність, відповідно до ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України заявник має право на відшкодування йому за рахунок держави моральної шкоди. Розмір моральної шкоди суд апеляційної інстанції розрахував виходячи з практики і підходів ЄСПЛ при визначенні справедливої сатисфакції в контексті обставин цієї справи.
КОРОТИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
25 жовтня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Державної казначейської служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати зазначені рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування поданої касаційної скарги Державна казначейська служба України вказує на те, що судом апеляційної інстанції не проаналізовано факт дійсності заподіяння страждання, не зазначено у чому конкретно вони полягали, а також не досліджено характеру немайнових втрат. В тексті постанови, як зазначає скаржник, відсутнє посилання на стан здоров`я позивача, чи зазнавав він вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, чи потрібен позивачу час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Також ДКСУ вказав, що розмір відшкодування шкоди повинен визначатися з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави. Крім того, скаржник зауважує про застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме - Закону України "Про державну виконавчу службу", які не поширюються на дані спірні правовідносини. Також скаржник наголошує на тому, що питання перерахування коштів на користь позивача відповідно до виконавчого листа залежало від визначеного у законі про Державний бюджет України на відповідний рік обсягу коштів за КПКВК 3504040, суми коштів за виконавчими документами, що надійшли і підлягають виконанню за цією програмою та від затвердженого Міністром фінансів України розпису виконання бюджету, а не від рішень чи дій посадових осіб органів Казначейства.
18.12.2017 на адресу суду касаційної інстанції надійшли заперечення ОСОБА_1 на вказану касаційну скаргу, в яких, посилаючись на необґрунтованість і безпідставність доводів останньої, позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року касаційну скаргу Державної казначейської служби України прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.06.2010 у справі № 2-1256 позов ОСОБА_1 про стягнення з Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік в розмірі 2 150,00 грн. було задоволено. Постановою апеляційного суду Сумської області від 27.08.2012, рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 11.06.2010 змінено, а саме, зобов`язано Конотопське міське управління праці і соціального захисту населення Конотопської міської ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням здійснених позивачу витрат (а.с. 53-58).
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 15.08.2013 замінено спосіб виконання постанови апеляційного суду Сумської області шляхом стягнення з Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення за рахунок бюджетних призначень на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2009 рік в сумі 2 150,00 грн. (а.с. 61-63), у зв`язку з чим, 15.08.2013 Конотопським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист № 6а/577/97/2013, який було пред`явлено позивачем до виконання до Державної казначейської служби України (а.с. 64).
Посилаючись на протиправність бездіяльності відповідача щодо непроведення виплати по виконавчому листу від 15.08.2013 №6а/577/97/2013, позивач звернувся до суду з позовом.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.03.2016 по справі № 818/96/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиплати ОСОБА_1 суми коштів по виконавчому листу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.08.2013 у справі № 6а/577/97/13.
09.03.2017 позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області із заявою щодо негайного перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 відповідно до виконавчого листа, виданого 15.08.2013 Конотопським міськрайонним судом Сумської області по справі № 6а/577/97/13 про стягнення на користь ОСОБА_1 недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2009 рік в сумі 2 150,00 грн. та нарахування і виплати компенсації за порушення строку виконання судового рішення за увесь час прострочення, з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми (а.с. 23-24).
Листом від 14.03.2017 № 12-8/1216-2287 Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області повідомило позивача про те, що не може вирішити питання нарахування компенсації у зв`язку з відсутністю відповідних повноважень, оскільки відповідно до ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання судових рішень вказаної категорії здійснюється Державною казначейською службою України (а.с. 25).
30.03.2017 Державною казначейською службою України було перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1, відкритий у Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку "Приватбанк", кошти у розмірі 2 150,00 грн. (а.с. 65).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.