ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/2665/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання: Півень А.Л.
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп"
на постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Стойка О.В.; судді: Істоміна О.А., Пелипенко Н.М.)
від 24.02.2020
у справі № 922/2665/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм"
про стягнення 3 231 202, 10 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Крайз О.І.,
відповідача-1 - Ульянов Р.А.,
відповідача-2- не з`явилися,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інпайп" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про солідарне стягнення заборгованості у вигляді неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України в розмірі 3 231 202, 10 грн за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кремікс" умов договору оренди щодо обов`язку повернення орендованого майна та невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Новакорм" умов договору поруки від 21.02.2017.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.10.2017 позов було задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2017 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 30.05.2018 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 09.10.2017 у справі №922/2665/17 скасовано. Справу №922/2665/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
2.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.11.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2019, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп" неустойку у розмірі 3 231 202, 10 грн за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що об`єкт оренди не переданий позивачу в порядку визначеному умовами договору та нормами чинного законодавства; Товариством з обмеженою відповідальністю "Кремікс" не надано належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів щодо вчинення всіх можливих та необхідних дій для повернення орендованого об`єкта позивачу; обставини встановлені постановою про закриття кримінального провадження не мають обов`язкового значення при розгляді даної справи; Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс" не було обмежене у захисті своїх прав як орендаря, оскільки мало можливість звернутись з позовом до суду з вимогами до позивача щодо зобов`язання останнього прийняти об`єкт оренди, однак Товариством з обмеженою відповідальністю "Кремікс" не наведено, які саме дії крім надіслання поштових повідомлень здійснював останній задля виконання свого обов`язку з повернення об`єкта оренди.
2.3. Постановою Верховного Суду від 15.10.2019 постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції стало те, що справу було розглянуто в суді апеляційної інстанції неповноважним складом суду.
При цьому у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 також зазначено, що суди попередніх інстанцій не перевірили чи були заперечення наймодавця щодо користування майном наймачем після закінчення строку договору найму, та відповідно чи не був поновлений договір на строк, який був раніше встановлений договором. Крім того, суди не надали оцінки наявним в матеріалах справи доказам у їх сукупності, зокрема: фіскальному чеку від 10.04.2017, який відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, підтверджує надання послуг поштового зв`язку (т. 1 а. с. 185); опису вкладення у цінний лист (із зазначення в ньому листа № 1040 від 10.04.2017), на якому працівник поштового зв`язку розписався і проставив відбиток календарного штемпеля - 10.04.2017 згідно із пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку (т. 1 а. с. 186); рекомендованому повідомленню про вручення поштового відправлення з оголошеною цінністю, яке передбачено пунктом 62 Правил надання послуг поштового зв`язку (т. 1 а. с. 189). При цьому, надаючи оцінку доводам орендаря про надіслання 06.07.2017 на адресу орендодавця акта приймання-передачі майна, суди попередніх інстанцій не врахували положення пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, яким передбачено, що працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля; один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2018 скасовано. Суд прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп" про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм" неустойки в сумі 3 231 202, 10 грн за договором оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 21.02.2017 відмовив.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до договору оренди обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" повернути орендодавцю орендоване майно кореспондується із зустрічним обов`язком Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп" в день закінчення договору надіслати уповноваженого представника для складання та підписання акта приймання-передачі майна (пункт 4.2 договору). Зазначене зумовлено також великою відстанню між місцезнаходженням майна (Херсонська область) та Позивача (м. Харків), а також характеристикою об`єкта оренди, сукупністю нежитлових будівель та споруд, що не можуть бути передані в іншій спосіб. Проте відповідних дій Товариство з обмеженою відповідальністю "Інпайп" не вчинило, доказів наявності такого представника 28.02.2017 в місцезнаходженні майна з метою прийняти майно та скласти акт прийому передачі, а також до моменту звернення з позовом до суду, позивачем не надано.
Крім того, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КреМікс" вчиняло заходи щодо передачі орендодавцю об`єкта оренди, а саме направляло позивачу та власнику повідомлення з актом прийому - передачі, проте позивач безпідставно ухилявся від підписання акта приймання-передачі орендованого майна. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що при наданні оцінки цим діям Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" з метою визначення добросовісності його поведінки, не має значення фактичне отримання цих повідомлень контрагентом, оскільки це стосується поведінки останнього, а не Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс".
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що бездіяльність позивача в розумінні вимог статті 614 Цивільного кодексу України звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю "КреМікс" від відповідальності за відсутність складеного та підписаного сторонами акта прийому-передачі майна. Обставин ухиляння останнього від повернення майна позивачу після закінчення строку дії договору оренди судом не встановлено.
Щодо продовження дії договору оренди на новий строк суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дійсно, з моменту закінчення строку дії договору оренди та до моменту звернення позивача до суду він не надсилав Товариству з обмеженою відповідальністю "КреМікс" жодних заперечень щодо припинення дії договору оренди, звільнення території бази або повернення майна. Проте, за умови заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" проти продовження дії договору та відсутності доказів користування спірним майном після 28.02.2017, факту продовження дії договору оренди на новий строк в силу зазначеної норми закону судом не встановлено.
Також суд апеляційної інстанції встановив відсутність порушеного права позивача оскільки він не вимагав повернути майно, тобто захистити відповідне право, а вимагав лише сплатити подвійну плату за його начебто користування. При цьому суд вважав доведеною бездіяльність позивача, що спрямована на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна після закінчення строку дії договору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інпайп" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 08.11.2018.
3.2. Як на підставу касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Інпайп" посилається на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2020 у справі №915/1429/19 (щодо застосування статті 785 Цивільного кодексу України в частині ототожнення факту користування майном та факту неповернення майна з оренди). Також, як на підставу подання касаційної скарги, посилається на пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що судом прийнято до уваги неналежні докази відповідача-1 щодо факту відсутності користування майном після спливу строку оренди та відсутності вини щодо неповернення майна з орендного користування; та відхилено, як недостовірні, докази позивача на підтвердження дії щодо виконання умов договору.
3.3. На адресу суду 09.09.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" надійшли письмові пояснення, в яких товариство просило відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інпайп" в задоволенні його касаційної скарги та залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції.
Також від Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" 15.09.2020 та 23.09.2020 на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Товариство з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Любимівський" (балансоутримувач), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інпайп" (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс" (орендар) 21.02.2017 уклали договір оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази, який регулює цивільно-правові відносини орендодавця, балансоутримувача і орендаря, пов`язані з передачею в оренду комплексу нежитлових будівель виробничої бази, що перебуває у власності балансоутримувача на підставі свідоцтва від 20.11.2015 та використовується з правом надання в оренду (суборенду) орендодавцем на підставі договору № 01/12/16 від 01.12.2016.
Відповідно до пункту 1.2 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (без права передання в суборенду чи в користування в інший спосіб третім особам) комплекс нежитлових будівель виробничої бази, який розташований за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Любимівка, вул. Мелітопольська, 95, та складається з: А - адмінбудівля, під А - підвал, а - вхід в підвал, а1, а2 - ганки, площею 467,4 м2; Б - виробничий цех площею 870,1 м2; В - туалет; Г - бокс площею 467,4 м2; Д - бокс площею 264,4 м2; Є - заправка площею 6,9 м2; З - прохідна площею 16,8 м2; М - токарний цех площею 16,2 м2; О - трансформаторна площею 49,9 м2; П - насосна площею 16,6 м2; Р - прохідна площею 6,8 м2; С - вагова з навісом; № 1-9, 12-14 - огорожа; № І-ХІІ - споруди, а також майно для виробництва комбікорму.
Передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, в якому зазначається перелік та стан майна, що орендується та інші відомості з узгодженням сторін (пункт 1.4 договору).
Відповідно до підпункту "д" пункту 4.1 договору орендодавець зобов`язався в день закінчення договору надіслати уповноваженого представника для складання акта приймання-передачі майна та підписати відповідний акт.
Орендар зобов`язався у випадку закінчення, розірвання або дострокового припинення цього договору здати орендодавцю орендоване майно за актом прийому-передачі у стані, в якому його було отримано, з врахуванням його нормального зносу та провести кінцевий розрахунок по орендній платі та інших платежах за весь час оренди (підпункт "д" пункту 5.2 договору).
Згідно з розділом 7 договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 28.02.2017 з врахуванням викладеного у п. 2.2 даного договору. Термін дії договору продовженню не підлягає. У разі припинення або розірвання цього договору майно повертається орендарем орендодавцю на 7 календарний день з моменту припинення дії договору оренди.
Факт передачі та приймання майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 21.02.2017.
В забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кремікс" умов договору оренди, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інпайп" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новакорм" (поручитель) 21.02.2017 укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кремікс" у повному обсязі зобов`язань, які виникли з договору оренди від 21.02.2017.
28.07.2017 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" із вимогою, в якій, у зв`язку з порушенням строку повернення об`єкта оренди, вимагав сплатити неустойку у розмірі 774 208, 82 грн протягом 7 днів з дня отримання цієї вимоги.
З аналогічною вимогою позивач звернувся і до поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "Новакорм".
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремікс", заперечуючи проти позову посилалося на те, що в порушення умов договору (п.4.1 договору), позивачем не був направлений уповноважений представник для складання акта приймання-передачі.
23.03.2017 відповідачем було направлено на адресу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Любимівський" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп" лист з пропозицією укладання договору оренди комбікормового заводу "Любимівський", та з вимогою підписати акт приймання-передачі майна від 28.02.2017, оскільки з 01.03.2017 ТОВ "Кремікс" не використовує комплекс нежитлових будівель виробничої бази, а директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Любимівський", який одночасно є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп", ухиляється від підписання акта приймання-передачі майна.
На підтвердження обставин звільнення орендованих будівель першим відповідачем надана копія доповідної записки від 09.03.2017 від директора по виробництву директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс", в якій зазначено, що з 01.03.2017 було припинено використання зазначеного майна.
06.07.2017 відповідачем направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Любимівський" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Інпайп" акт приймання-передачі з оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази до договору оренди комплексу нежитлових будівель виробничої бази від 28.02.2017.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд
5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Інпайп" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 915/1429/19 (щодо застосування статті 785 Цивільного кодексу України в частині ототожнення факту користування майном та факту неповернення майна з оренди).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
5.3. Верховний Суд, проаналізувавши судове рішення, висновки в якому, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.
Так, у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19 викладено правову позицію, до якої у своїй касаційній скарзі звертається Товариство з обмеженою відповідальністю "Інпайп", а саме: що визначальним для застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму. Верховний Суд виходить з того, що поняття "неповернення речі" не є тотожним "не користування" у правому сенсі статті 785 Цивільного кодексу України.
Разом з тим такий правовий висновок суду касаційної інстанції зроблений з урахуванням конкретних обставин спірних правовідносин, про що зауважив Верховний Суд. Так, у справі № 915/1429/19 встановлено, що наймач не виконав свій обов`язок щодо повернення орендованого майна та оформлення повернення наймачем орендованого майна шляхом підписання акта приймання-передачі нерухомого майна після закінчення дії договору. При цьому доказів виконання вказаного обов`язку відповідач суду не надав, доказів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря після закінчення строку дії договору, або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі майна матеріали справи також не містять, і відповідачем такі докази не подавалися.
У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив інші обставини, які навпаки свідчать про те, що наймач вчиняв заходи щодо передачі орендодавцю об`єкта оренди, а саме направляв позивачу та власнику повідомлення з актом приймання-передачі, проте позивач безпідставно ухилявся від його підписання.
5.4. Отже, правовідносини у справі № 915/1429/19, на яку посилається скаржник та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки різняться за змістом спірних правовідносин, що визначається відмінними обставинами кожної конкретної справи.
Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпайп" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.5. Також у касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інпайп" як підставу подання касаційної скарги зазначило пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що суд прийняв до уваги неналежні докази відповідача-1 щодо факту відсутності користування майном після спливу строку оренди та відсутності вини щодо неповернення майна з орендного користування; та відхилив, як недостовірні, докази позивача на підтвердження дії щодо виконання умов договору.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.