ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/3583/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Ткач І.В.
за участю секретаря судового засідання: Півень А.Л.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції"
на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(головуючий суддя - Петренко Н.Е.)
від 12.12.2019
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Мороз В.Ф.; судді: Парусніков Ю.Б., Коваль Л.А.)
від 02.03.2020
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції"
про розподіл судових витрат
у справі № 904/3583/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції"
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"
про стягнення заборгованості,
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції"
про тлумачення пункту 4.7 договору №7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018,
за участю представників учасників справи:
позивача - Крайз О.І.
відповідача - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Миловарні Традиції" (далі - ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") про стягнення заборгованості у розмірі 1 772 371, 77 грн за договором поставки №7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018.
ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" подано до суду зустрічну позовну заяву про тлумачення пункту 4.7 договору № 7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018.
1.2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у справі № 904/3583/19 первісний позов задоволено. У задоволенні зустрічного позову ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" до ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" про тлумачення пункту 4.7 договору № 7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018 відмовлено.
1.3. ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" подано заву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій товариство просило суд розподілити судові витрати у розмірі 169 269, 56 грн та стягнути їх з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".
1.4. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 у справі № 904/3583/19 заяву ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000, 00 грн, в іншій частині заяви про розподіл судових витрат відмовлено.
1.5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі №904/3583/19 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 залишено без змін.
1.6. Також іншою постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у цій же справі залишено без змін додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019.
2. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позицій інших учасників справи
2.1. Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі №904/3583/19, ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 134 269, 56 грн скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в цій частині вимоги задовольнити.
2.2. Як на підставу касаційного оскарження ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" посилається на порушені судами попередніх інстанцій частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обов`язок доведення не співмірності покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" зазначає, що у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та 22.11.2019 №910/906/18 викладено правову позицію, згідно з якою у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята - шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній стороні без відповідних дій з боку такої сторони.
ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" також вказує, що у постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №922/2749/19 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності. Окрім того, суд, виконуючи вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, має чітко зазначити, яка з вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України була недотримана при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката, оскільки лише з цих підстав можна зменшити розмір витрат, який підлягає розподілу між сторонами.
ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" у касаційній скарзі зазначає, що ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" не надав жодного доказу чи жодного аргументу щодо не співмірності витрат на правничу допомогу.
3. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
3.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
3.2. Предметом касаційного оскарження є додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2020, якою заяву ТОВ "Фабрика Миловарні Традиції" про ухвалення додаткового рішення у справі №904/3583/19 задоволено частково та вирішено зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 35 000, 00 грн.
3.3. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини частини статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.