Постанова
Іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 199/6058/18
провадження № 51- 4637 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Ємця О.П., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Кузнєцова С.М.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 (в режимі
відеоконференції),
захисника Савко В.В. ( в режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 , а також захисника Коваль О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 грудня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040630001690, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 грудня 2018 року засуджено:
- ОСОБА_1 за ч.3 ст.186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ОСОБА_2 за ч.3 ст.186 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено та стягнуто, солідарно, із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 10180 гривень в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди, а також 10000 гривень моральної шкоди.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати у провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 залишено без задоволення, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, захисника Коваль О.В. задоволено частково, вирок місцевого суду скасовано в частині вирішення цивільного позову, та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. В решті вирок залишено без зміни.
Відповідно до вироку суду, 07 липня 2017 року близько 01-00 год., ОСОБА_1 та ОСОБА_2, попередньо домовившись про вчинення ними крадіжки автомобільних акумуляторів з території домоволодіння АДРЕСА_3, перелізли через металеву огорожу та, з ганку літньої кухні, викрали три автомобільні акумулятори. Відчинивши з середини ворота, почали виносити акумулятори. В цей момент, власник будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4, виявивши їх протиправні дії, почали кричати, вимагаючи повернути майно. Однак, ігноруючи той факт, що їхні дії були викриті господарем та іншою особою, продовжили свої дії, як відкрите заволодіння чужим майном, утримуючи акумулятори, зникли з місця вчинення злочину, чим завдали потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 2270, 20 гривень.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції вказує, що у обвинувальному акті та у вироку місцевого суду не зазначено чітку назву закону України про кримінальну відповідальність, тому йому незрозуміле обвинувачення.
Не погоджується із кваліфікацією його дій через те, що факт викриття іншими особами, був відомий лише одному ОСОБА_2 .
Крім того, вважає, що відсутня кваліфікуюча ознака - проникнення до іншого сховища тому, що ганок не може бути сховищем.
Після скасування вироку апеляційним судом в частині вирішення цивільного позову, вважає, що не встановлено розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги, безпідставно відмовив у дослідженні доказів та допиту свідків сторони захисту.
Захисник Коваль О.В. у поданій нею касаційній скарзі просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_2 .
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій, належним чином не враховано дані про особу засудженого ОСОБА_2, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих обставин, безпідставно взято до уваги упереджену позицію потерпілого, внаслідок чого призначено надто суворе покарання. Вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без реального відбування покарання, із застосуванням положень ст.75 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від потерпілого ОСОБА_3 та його представника -адвоката Довгаль С.М. надійшли заперечення на касаційні скарги, у яких вони просять залишити скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни. Аналогічну позицію висловив потерпілий ОСОБА_3 в суді касаційної інстанції.
Засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисник Савко В.В. скарги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційних скарг засудженого та захисника, заперечив проти їх задоволення.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.
При перевірці доводів, наведених у касаційних скаргах, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що під час судового розгляду йому не було зрозуміле обвинувачення, через вживання у обвинувальному акті та судових рішеннях скорочень назви Кримінального кодексу України, є необґрунтованими.
Суд звертає увагу, що відповідно до п.13. ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, адже містить виклад тих протиправних дій, які інкримінуються особі.
Із матеріалів провадження вбачається, що у обвинувальному акті доступно та конкретно, із посиланням на норму закону, викладено фактичні обставини, які в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Водночас, у вироку місцевого та ухвалі апеляційного судів також зазначено формулювання обвинувачення, визнаного судами доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а також статтю (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнано ОСОБА_1 .
Крім того, в ході судового розгляду, після оголошення прокурором обвинувального акту, суд, у відповідності до вимог ст.348 КПК України, роз`яснив ОСОБА_1 суть обвинувачення і запитав чи зрозуміле воно йому, на що останній чітко повідомив, що суть обвинувачення йому зрозуміла, це підтверджується аудіозаписом судового засідання.
Що стосується посилань засудженого на вживання у обвинувальному акті та судових рішеннях скорочень назви Кримінального кодексу України, то Український правопис, яким встановлено загальноприйняті і загальнообов`язкові правила щодо способів передачі мови на письмі, дозволяє вживати скорочені назви - абревіатури. Державним стандартом України скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі (ДСТУ) визначені загальні вимоги та правила скорочення.
Доводи засудженого щодо невірної кваліфікації його дій через те, що факт викриття іншими особами, був відомий лише одному ОСОБА_2 є безпідставними.