Постанова
Іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 286/4163/19
провадження № 51- 2010 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Білик Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Кузнєцова С. М.,
в режимі відеоконференції
захисника Маслія В. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040700000480 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), в силу ст. 89 КК України такого, що судимостей не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 березня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 05 травня 2019 року, в маршрутному таксі № 21 сполученням "Ігрень-Центр", яке рухалось з житлового масиву Ігрень Самарського району до центра м. Дніпро, проїжджаючи Самарський міст на відстані близько 400 м нижче по вул. Маршала Малиновського, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, в ході конфлікту з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, маючи умисел на протиправне позбавлення життя останніх, дістав туристичний ніж та наніс ним два удари ОСОБА_2 в ліву частину грудної клітини, в область життєво важливих органів. Продовжуючи свої дії, цим же ножем наніс два удари ОСОБА_3 в передню черевну стінку праворуч та два удари в грудну клітину ліворуч, в область життєво важливих органів. Вважаючи, що всі дії, спрямовані на заподіяння смерті потерпілим виконані, ОСОБА_1 покинув зазначене маршрутне таксі, яке зупинилось в місці, нижче від Самарського мосту, вийшов з нього та намагався втекти з місця скоєння злочину, при цьому, чинив опір, відмахуючись ножем, але не зміг втекти, оскільки був затриманий іншими пасажирами маршрутного таксі.
Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які, згідно з висновками судово-медичних експертиз № 2201е від 11.07.2019 року та № 2221е від 15.07.2019 року, відповідно, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, перекваліфікувавши його дії на ч. 1 ст. 121 КК України і призначивши покарання в межах санкції зазначеної статті. Стверджує, що умислу на заподіяння вбивства потерпілих у нього не було та вважає, що кваліфікувати дії як закінчений замах на умисне вбивство можливо лише за наявності прямого умислу на заподіяння смерті. Наводить доводи про те, що в його діях відсутня суб`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки ініціатором конфлікту був потерпілий, який, до того ж, перебував у стані алкогольного сп`яніння і першим вчинив хуліганські дії щодо нього та його дружини. Зазначає, що апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційних скарг сторони захисту про це, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив їх та обґрунтованих відповідей на них не дав.
Під час касаційного розгляду захисник Маслій В.О. підтримав касаційну скаргу сторони захисту і просив її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі засудженого доводів, вважав, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Можливість скасування судом касаційної інстанції судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.
Зі змісту касаційної скарги засудженого убачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України, не погоджується з оцінкою доказів у справі, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Разом з тим, перевірка таких обставин відноситься до компетенції апеляційного суду.
За змістом ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Пунктом 2 частини 1 статті 419 КПК України визначено, що в ухвалі суду апеляційної інстанції повинна бути викладена мотивувальна частина із зазначенням, зокрема, встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Проте суд апеляційної інстанції не дотримався вказаних вимог закону та постановив ухвалу, яка не відповідає його вимогам.