Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа №357/5634/18
провадження №61-10862св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2019 року у складі судді Кошель Б. І. та постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Стрижеуса А. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - Білоусов Артем Юрійович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом, у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача 6 615 720 грн, що еквівалентно 235 000 доларів США.
Позовна заява мотивована тим, що за умовами договору позики, укладеного 19 червня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, остання отримала позику в розмірі 1 200 000 грн, що еквівалентно 150 000 доларів США, терміном на 5 років, тобто до 19 червня 2017 року, без нарахування процентів.
04 квітня 2014 року між ними укладено ще один договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала в позику 981 750 грн, що еквівалентно
85 000 доларів США, які зобов`язалась повернути до 04 квітня 2016 року. Однак, у визначений договорами строк відповідачка борг не повернула.
Посилаючись на те, що відповідач кошти не повернула, позивач просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішень суду першої інстанцій
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у сумі 6 615 720 грн, що еквівалентно 235 000 доларів США та судовий збір 8 810 грн.
Додатковим рішенням цього ж суду від 04 лютого 2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю позовних вимог. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторони у договорах позики визначили грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Додаткове рішення суду першої інстанції аргументовано тим, що позивач довела понесення нею витрат на професійну правничу допомогу у розмір 15 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останньою постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня
2019 року змінено, зменшено суму боргу з 6 615 720 грн до 6 567 897,50 грн, з яких: за договором позики від 19 червня 2012 року - 4 192 275 грн; за договором позики від 04 квітня 2014 року - 2 375 622,50 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за змістом договорів позики надаючи відповідачу грошові кошти за договором позики у гривні, позивач мала законне сподівання отримати у визначені договорами строки, таку ж саму суму коштів у гривні, за яку б вона могла придбати відповідно
150 000 доларів США та 85 000 доларів США. У свою чергу, відповідач розуміла, що за зобов`язанням має повернути саме таку суму грошових коштів. Іншого трактування умов договору щодо зазначення еквіваленту сум позики в іноземній валюті зміст договорів не передбачає. Крім того, у договорі позики від 04 квітня 2014 року сторони передбачили, що позичальник зобов`язується повернути суму грошей у доларах США незалежно від офіційного курсу НБУ на день платежу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким з
ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнути борг за договором позики від 19 червня 2012 року в розмірі 1 200 000 грн, а за договором позики
від 04 квітня 2014 року - 85 000 доларів США, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та не надали належної оцінки договорам позики та наявним доказам у справі. Судами застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норму закону, яка не регулює правовідносини, які виникли між сторонами у зв`язку із укладенням договору позики.
Заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено зміст спірних правовідносин, що виникли між сторонами на підставі укладених 19 червня 2012 рокуі 04 квітня 2014 року договорів позики, не з`ясовано, якими правовими нормами їх врегульовано, а тому висновки суду першої інстанції та апеляційної інстанції про стягнення боргу, що еквівалентно 235 000 доларам США за курсом на день прийняття судового рішення є помилковими, необґрунтованими та такими, що не відповідають закону. Залишено поза увагою, що договір позики від 19 червня 2012 року жодних умов щодо повернення боргу в сумі, еквівалентній доларамСША, не містить. Крім того, у судовому порядку суми інфляційних втрат були стягнуті саме на підставі договору позики, а не на підставі рішення суду.
Вказує, що існує дуже суттєва різниця між визначенням у зобов`язанні грошового еквіваленту в іноземній валюті та визначення зобов`язання в національній валюті із зазначенням грошового еквіваленту такого зобов`язання в іноземній валюті.
Аргументом касаційної скарги також указано те, що відповідач
ОСОБА_2 неодноразово пропонувала ОСОБА_1 повернути борг у розмірі 85 000 доларів США та 1 200 000 грн, що підтверджується нотаріальними заявами, які направлялись ОСОБА_1 , заявами в судовому засіданні, однак ОСОБА_1 умисно ухиляється від отримання боргу.
Доводи інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_1 заперечила проти доводів касаційної скарги, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, посилаючись на те, що судові рішення ухвалені у повній відповідності із положеннями статей 509, 524, 525, 526 та 533 ЦК України, з урахуванням вказівок Верховного Суду, висловлених в його постанові від 26 лютого
2020 року у цій справі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2020 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 через свого адвоката Білоусова А. Ю. подала заяву про відвід колегії суддів: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 11 вересня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви, яка подана адвокатом Білоусовим А. Ю. про відвід колегії суддів: Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 червня 2012 між сторонами укладено договір позики, відповідно до пункту 1 якого відповідач отримала від ОСОБА_1 1 200 000 грн, що в еквіваленті складає 150 000 доларів США, терміном на 5 років, тобто до 19 червня
2017 року, без нарахування процентів.
04 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено ще один договір позики, відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_2 отримала у позику 981 750 грн, що еквівалентно 85 000 доларів США та зобов`язалась повернути таку ж суму грошових коштів без нарахування процентів у строк до 04 квітня 2016 року . У пункті 3 цього договору зазначено, що позичальник зобов`язується повернути суму грошей у доларах США незалежно від офіційного курсу НБУ на день платежу.
Відповідно до пункту 3 вказаного договору позичальник зобов`язується повернути суму грошей в доларах США незалежно від офіційного курсу Національного банку на день платежу.
Обидва договори позики посвідчені в нотаріальному порядку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення коштів за договорами позик.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).