Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 585/2106/17
провадження № 61-179св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Роменська міська рада Сумської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Сумської області від 19 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Хвостика С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Роменської міської ради Сумської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ в натурі земельної ділянки із спільної часткової власності.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що йому, відповідно до договору купівлі-продажу від 15 серпня 2016 року, на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, загальною площею 63,9 кв. м. На підставі договору купівлі-продажу частки земельної ділянки від 15 серпня 2016 року йому на праві власності належить 5/20 часток земельної ділянки площею 0,0888 га кадастровий номер: 5910700000:05:047:0151 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за цією ж адресою. 23/100 частин земельної ділянки, відповідно до договору купівлі-продажу від 29 вересня 2015 року, належить на праві власності ОСОБА_2 52/100 частин вказаної земельної ділянки належить до комунальної власності Роменської міської ради Сумської області. 9/10 часток земельної ділянки площею 0,0888 га Роменською міською радою передано в оренду ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі б/н від 15 липня 2010 року та додаткової угоди до договору оренди землі б/н від 31 березня 2015 року.
Позивач зазначає, що бажає виділити належну йому на праві приватної власності частку земельної ділянки зі складу спільної з відповідачами земельної ділянки, проте не може дійти згоди з цього приводу з відповідачем - ОСОБА_3 .
Ураховуючи викладене, позивач просив виділити йому в натурі земельну ділянку площею 137 кв. м, частка-1, земельну ділянку площею 47 кв. м частка-1, що є меншими від належних йому 5/20 часток, відповідно до варіанту 3 (додаток 3) висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 20 квітня 2018 року № 173/659 зі складу земельної ділянки площею 0,0888 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер 5910700000:05:047:01541. Земельну ділянку площею 152 кв. м залишити в загальному користуванні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 липня 2018 року у складі судді Євлах О. О. позов задоволено. Виділено ОСОБА_1 в натурі 207/1000 частин (184 кв. м) земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер - 5910700000:05:047:0151, залишивши у спільній частковій власності 43/1000 частини (38 кв. м.) земельної ділянки, належної ОСОБА_1, відповідно до схеми зазначеної в додатку № 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2018 року № 173/659. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні правові підстави для задоволення позову. При цьому судом враховано фактичний порядок користування спірною земельною ділянкою та квартирами в житловому будинку, розміщеному на спірній земельній ділянці, який склався між його співвласниками, висновок додаткової судової експертизи та згоду позивача на виділ земельної ділянки за варіантом № 3, а також те, що при такому варіанті виділу частки відповідачів не зміняться.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 19 листопада 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 задоволені, рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що місцевий суд не врахував, що позов пред`явлено не до всіх співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2, а саме ОСОБА_7, яка є власником квартири АДРЕСА_3, та розглянув спір без урахування її інтересів, що в силу вимог частини четвертої статті 367 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У січні 2019 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", оскільки в спірному будинку залишилось фактично лише дві житлові квартири, а інші використовуються в комерційних цілях як нежитлові. Крім того поза увагою апеляційного суду залишилось те, що відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи від 07 грудня 2017 року № 1348/1371 та додаткового висновку від 20 квітня 2018 року № 173/659 питання виділу в натурі із земельної ділянки площею 0,0888 га розглядалося з урахуванням інтересів усіх співвласників, які вказані в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельної ділянки по АДРЕСА_2 за кадастровим номером 5910700000:05:047:0151 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а саме: 5/20 частин земельної ділянки - ОСОБА_1, 23/100 - ОСОБА_2, 52/100 - Роменська міська рада Сумської області, 9/100 частин - передано в оренду строком на п`ять років ОСОБА_3 . Отже серед указаних осіб ОСОБА_7 не значиться, відсутні відомості про ОСОБА_7 як власника квартири АДРЕСА_3 і в матеріалах інвентарної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданих відзивах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_6, просять касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що у касаційній скарзі не наведено порушень норм процесуального та матеріального права, а також порушень, що призвели до неправильного вирішення справи, які можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення, натомість суд апеляційної інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення з дотриманням вимог процесуального і матеріального права.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_8 в особі представника ОСОБА_4 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15 серпня 2016 року належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки КП "Роменське міськрайонне бюро технічної інвентаризації" від 16 листопада 2018 року № 169 будинок АДРЕСА_2 є багатоквартирним житловим будинком.
Власниками квартир є: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1, АДРЕСА_3 - ОСОБА_7, АДРЕСА_6 (переобладнана під магазин) - ОСОБА_3, квартири АДРЕСА_4 - ОСОБА_3, АДРЕСА_7 - ОСОБА_2 .
Відповідно до договору купівлі-продажу частки земельної ділянки від 15 серпня 2016 року ОСОБА_1 належить на праві власності 5/20 часток земельної ділянки площею 0,0888 га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 5910700000:05:047:0151.