Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 523/10342/15-ц
провадження № 61-10241св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Полякова Тетяна Юріївна,
за обʼєднаним позовом:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Комунальне підприємство "Міське агентство з приватизації житла", Департамент міського господарства Одеської міської ради,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року у складі судді Кисельова В. К. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Кононенко Н. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив: витребувати у неї на свою користь 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; скасувати запис про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно № 10096841 від 18 червня 2015 року, внесений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поляковою Т. Ю. на підставі договору дарування серія та номер 221, виданий 18 червня 2015 року, та на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 22199856 від 18 червня 2015 року; визнати за ним право приватної власності в порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 06 жовтня 2008 року, про що зроблено відповідний запис № 12-36338.
У встановлений законом строк він звернувся до Четвертої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується копією заяви по спадковій справі № 755/2013 від 13 серпня 2013 року.
Окрім нього, на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси про встановлення факту проживання однією сім`єю (справа № 523/15715/13-ц) до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_3 04 жовтня 2013 року. Зазначене рішення було в подальшому скасоване апеляційним судом Одеської області.
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 січня 2014 року (справа № 523/19580/13-ц) позов ОСОБА_3 про зміну черговості спадкування було задоволено.
На підставі вказаного заочного рішення суду 26 лютого 2014 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво на 1/2 частину спадкового майна.
В подальшому заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 січня 2014 року було скасоване та 08 вересня 2014 року ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, яке набрало законної сили.
04 лютого 2015 року ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину та дізнався про те, що ОСОБА_3 також отримала свідоцтво на 1/2 частину спадкового майна на підставі судових рішень, які були скасовані.
Згодом ОСОБА_4 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_3 . Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 червня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено, визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 лютого 2014 року, видане державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори Ларсурія Я. Ю. на ім`я ОСОБА_3, на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 .
Під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції ОСОБА_4 стало відомо, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 липня 2014 року (справа № 523/9109/14-ц) визнано незаконним та скасовано розпорядження органу приватизації - Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради від 06 жовтня 2008 року № 211950, за яким ОСОБА_5 (спадкодавцеві) було передано у власність спірну квартиру, та визнано недійсним свідоцтво про право власності на неї.
Ухвалою апеляційного суду від 14 травня 2015 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 липня 2014 року скасовано та ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову Одеської міської ради.
В подальшому ОСОБА_4 не зміг отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки спірна квартира була відчужена третій особі.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги, не був стороною договору дарування спірної квартири, належним способом захисту його порушених прав та обов`язків є витребування майна від володільця шляхом віндикації.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотека, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 39843846 від 30 червня 2015 року, власником 1/2 частини спірної квартири на підставі договору дарування серія та номер: 221, виданий 18 червня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поляковою Т. Ю., є ОСОБА_2 .
Враховуючи наведене, ОСОБА_4 просив позов задовольнити.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2015 року було зупинено провадження у справі до залучення процесуального правонаступника позивача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 02 серпня 2016 року залучено до участі у справі правонаступника померлого позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2017 року було об`єднано в одне провадження цю справу зі справою за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Міське агентство з приватизації житла", Департаменту міського господарства Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло.
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Комунального підприємства "Міське агентство з приватизації житла", Департаменту міського господарства Одеської міської ради та просила визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації - Управління житлового комунального-господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради від 06 жовтня 2008 року № 211950, а також визнати недійсним свідоцтва про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 , видане Управлінням житлового комунального-господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради від 06 жовтня 2008 року за № 211950 на ім`я ОСОБА_5 .
В обґрунтування вимог зазначила, що є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Вищевказна квартира була надана ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів міста Одеси № 1862 від 06 вересня 1974 року.
Виконкомом Ленінської районної ради депутатів трудящих 29 жовтня 1974 року ОСОБА_5 було видано посвідчення № НОМЕР_1 на право зайняття службової жилої площі за адресою: АДРЕСА_2, що складається з однієї кімнати житловою площею 15.9 кв. м.
Службова квартира була надана у будинку місцевої ради ОСОБА_5, який працював сантехніком, на період роботи на цій посаді та підлягала звільненню у 10-ти денний термін, спільно з усіма проживаючими, у випадку припинення трудових відносин з організацією, про що ОСОБА_5 підписав зобов`язання щодо звільнення квартири.
Не зважаючи на те, що ОСОБА_5 отримав спірну квартиру у користування як службову жилу площу, розпорядженням органу приватизації - Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради № 211950 від 06 жовтня 2008 року квартиру АДРЕСА_1 передано в порядку приватизації у приватну власність ОСОБА_5 .
На підставі цього розпорядження Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, було видано свідоцтво про право власності па житло від 06 жовтня 2008 року № НОМЕР_2 .
Оскільки приватизація квартири була здійснена в порушення вимог Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", згідно вимог якого забороняється приватизація службового житла, ОСОБА_2 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину квартиру АДРЕСА_1 шляхом припинення права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості № 301025251101), що належить їй на підставі договору дарування від 18 червня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поляковою Т. Ю., зареєстрованого у реєстрі за № 221
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1, що складається з однієї житлової кімнати площею 15,8 кв. м, загальною площею 26,5 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомості № 301025251101) у порядку спадкування за законом після ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У задоволенні позову ОСОБА_1 в іншій частині відмовлено.
У задоволенні позовуОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 вибула від ОСОБА_4 поза його волею, тому наявні підстави для витребування спірного нерухомого майна у ОСОБА_2 на підставі статті 388 ЦК України.
Визнаючи право власності на спірну квартиру за ОСОБА_1, суд першої інстанції зазначав, що спірна квартира є спадковим майном після смерті ОСОБА_5 , яке успадковане його сином ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцем першої черги після смерті якого є ОСОБА_6, яка прийняла спадщину у визначений законом строк.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції зазначав, що приватизація ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_1 не порушує права ОСОБА_2, так як право власності на спірну квартиру вона набула на підставі договору дарування від 18 червня 2015 року. ОСОБА_2 є неналежним позивачем за позовними вимогами щодо скасування розпорядження органу приватизації - Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради від 06 жовтня 2008 року № 211950 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2018 року і постанову Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без задоволення та задовольнити у повному обсязі її позов.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що службова квартира АДРЕСА_1 була приватизована незаконно, оскільки на момент отримання ОСОБА_5 у користування спірної службової квартири він не працював на посаді сантехніка. Відповідно до архівної довідки на засіданні виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Одеси від 06 вересня 1974 року питання надання ордеру ОСОБА_5 на вищевказану квартиру не розглядалося і посвідчення № НОМЕР_1 на право зайняття службової жилої площі йому не видавалося.
ОСОБА_5 до приватизації квартири АДРЕСА_1 вже однин раз використав право безоплатної приватизації житла і приватизував квартиру АДРЕСА_3, яку він продав у 2006 році.
Очевидна незаконність приватизації ОСОБА_5 спірної квартири порушує її житлові права та житлові права її малолітньої дитини.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Суворовського районного суду м. Одеси.
17 липня 2019 року справа № 523/10342/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 29 жовтня 1974 року виконкомом Ленінської районної ради депутатів трудящих ОСОБА_5 було видано посвідчення № НОМЕР_1 на право зайняття службової жилої площі за адресою: АДРЕСА_2, що складається з однієї кімнати житловою площею 15. 9 кв. м.
Розпорядженням органу приватизації - Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради № 211950 від 06 жовтня 2008 року квартиру АДРЕСА_1 було передано в порядку приватизації у приватну власність ОСОБА_5 .