Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 128/924/17
провадження № 61-20481св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Марчук В. С., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк") звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, посилаючись на те, що 25 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Ощадбанк"), яке змінило назву на ПАТ "Ощадбанк", та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит № 1230 (далі - Кредитний договір), за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 18 січня 2008 року № 1, позичальник отримала кредит у розмірі 1 000 000 грн на придбання житла під 15 % річних на строк до 25 грудня 2018 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 25 грудня 2007 року банк та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок з господарською спорудою та земельна ділянка площею 0,0784 га по АДРЕСА_1 . 03 вересня 2010 року між ВАТ "Ощадбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено нотаріально посвідчений договір про переведення боргу, за яким позичальник передала ОСОБА_7 свої боргові зобов`язання за Кредитним договором. Станом на 17 лютого 2017 року загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 1 858 103,56 грн. Враховуючи викладене, ПАТ "Ощадбанк" просило: звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу банком будь-якій особі за договором купівлі-продажу в порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку"; встановити початкову ціну реалізації житлового будинку станом на 06 березня 2018 року в розмірі 2 141 074 грн без врахування податку на додану вартість та земельної ділянки станом на 28 лютого 2018 року - в розмірі 381 408 грн; надати ПАТ "Ощадбанк" право оперативного управління предметом іпотеки до моменту його продажу з правом укладання договорів оренди, страхування, охорони з фізичними та юридичними особами та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за Кредитним договором та договором про переведення боргу; виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 із спірного житлового будинку.
Заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 17 травня 2018 року у складі судді Бондаренко О. І. позов задоволено. Звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним ПАТ "Ощадбанк" з ОСОБА_1, а саме на нерухоме майно - житловий будинок з господарською спорудою під АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0784 га, кадастровий номер 0520680203:03:002:0182, що належать іпотекодавцю за договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_8 та іпотекодавцем, посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструком В. І. 25 грудня 2007 року за реєстровим № 7009, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою погашення заборгованості ( ОСОБА_1 за Кредитним договором, ОСОБА_2 за договором про переведення боргу) в сумі 1 858 103,56 грн, з яких: основний борг - 834 398,57 грн; пеня за простроченими основним боргом та процентами - 59 814,69 грн; 3 % річних - 121 277,76 грн; інфляційні втрати - 842 612,54 грн, на користь ПАТ "Ощадбанк" шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ "Ощадбанк" будь-якій особі покупцеві за договором купівлі-продажу в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку". Встановлено початкову ціну реалізації предмета іпотеки - житлового будинку станом на 06 березня 2018 року в розмірі 2 141 074 грн без врахування податку на додану вартість, яка визначена суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9, та земельної ділянки - станом на 28 лютого 2018 року в розмірі 381 408 грн без врахування податку на додану вартість, яка визначена суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9, з правом переоцінки вартості іпотечного майна в разі зміни цін на цей вид майна шляхом повторної оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на момент реалізації предмета іпотеки, відповідно до Закону України "Про іпотеку", з наданням ПАТ "Ощадбанк" права: на проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, належне ОСОБА_1, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з правом отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на подання та отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях, у нотаріусів будь-яких документів, їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок, дубліката договору купівлі-продажу, посвідченого 25 грудня 2007 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В. І. та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 7009, на вчинення дій з реєстрації права власності на нерухоме майно, необхідних для продажу житлового будинку та земельної ділянки площею 0,0784 га, кадастровий номер 0520680203:03:002:0182, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_1 на праві приватної власності. Передано ПАТ "Ощадбанк" в оперативне управління предмет іпотеки з правом укладання договорів: оренди, страхування, охорони з фізичними та юридичними особами, та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за Кредитним договором та договором про переведення боргу від 03 вересня 2010 року № 1717. Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_10 з житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що боржники не виконували належним чином умов Кредитного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, а умовами іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку". Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення, яке придбане за рахунок одержаних у кредит коштів, є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_11 задоволено. Заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що підписавши іпотечний договір, сторони обумовили всі його умови, в тому числі передбачили право іпотекодержателя в позасудовий спосіб звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку", можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення в рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, визначеному статтею 38 Закону України "Про іпотеку", є неналежним способом захисту. З огляду на викладене в задоволенні позову ПАТ "Ощадбанк" про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відмовити. Заявлені банком інші позовні вимоги, зокрема про виселення, є похідними від вимогипро звернення стягнення на предмет іпотеки, тому вони також не підлягають задоволенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У листопаді 2019 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк") подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17 травня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що обрання певного способу правового захисту, зокрема досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує; встановлення законом або договором досудового способу врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не вважається обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист, що відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 05 квітня 2017 року у справі № 6-3034цс16. Таким чином, процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону України "Про іпотеку", може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки як у позасудовому, так і в судовому порядку.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Вінницького районного суду Вінницької області.
21 грудня 2019 року справа № 128/924/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Статтею 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Судами встановлено, що 25 грудня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк", яке змінило назву на ПАТ "Ощадбанк", та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди від 18 січня 2008 року № 1, позичальник отримала кредит у розмірі 1 000 000 грн на придбання житла під 15 % річних на строк до 25 грудня 2018 року.
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 25 грудня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок з господарською спорудою та земельна ділянка площею 0,0784 га по АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
25 грудня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_12 було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов`язався нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником у повному обсязі зобов`язань за Кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки.
Заочним рішенням Ленінського районного суду міста Вінниці від 02 березня 2010 року було стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_12 на користь ВАТ "Ощадбанк" заборгованість за Кредитним договором в розмірі 1 138 280,46 грн.
03 вересня 2010 року між ВАТ "Ощадбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено нотаріально посвідчений договір про переведення боргу, за яким ОСОБА_1 передала ОСОБА_7 свої боргові зобов`язання за Кредитним договором.
Згідно з наданим банком розрахункомзаборгованість за Кредитним договоромстаном на 17 лютого 2017 року становить 1 858 103,56 грн, з яких: 834 398,57 грн - тіло кредиту; 59 814,69 грн - пеня, 121 277,76 грн - 3 % річних, 842 612,54 грн - інфляційні втрати.