Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 240/110/18
провадження № 61-149св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Олександрівська селищна рада, ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Літвиненка Олексія Вікторовича на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 21 червня 2018 року у складі судді Щербак Ю. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Жданової В. С., Азевича В. Б., Краснощокової Н. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Олександрівської селищної ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності в порядку спадкування, визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_3, після смерті якої залишилося спадкове майно, а саме - земельна ділянка, площею 4,9305 га, кадастровий номер 1420355100:01:000:0387, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Спадкоємцем померлої був її син (його батько) ОСОБА_4, який спадщину не прийняв та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він є спадкоємцем п`ятої черги за законом, на день смерті ОСОБА_3 був неповнолітнім, тому прийняв спадщину відповідно до частини четвертої статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Однак рішенням Олександрівської селищної ради від 04 жовтня 2016 року № 7/9-166 "Про виділення та передачу земельної частки (паю) з комунальної власності у приватну власність" спірна земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_2 . Вказане рішення селищної ради є незаконним, оскільки спірна земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі державного акта серії ЯА № 723209, зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 17 березня 2006 року за № 01061650689, ОСОБА_5 за життя не отримала. Тому Олександрівська селищна рада не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив: визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку площею 4,9305 га, кадастровий номер 1420355100:01:000:0387, яка за життя належала ОСОБА_3 ; визнати незаконним та скасувати рішення Олександрівської селищної ради від 04 жовтня 2016 року № 7/9-166 "Про виділення та передачу земельної частки (паю) з комунальної власності у приватну власність".
Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 23 квітня 2018 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 та звільнено його від участі у справі як третю особу.
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 21 червня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, визнання незаконним та скасування рішення селищної ради.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_3 була власником сертифіката на право на земельну частку (пай), за яким вона мала право вимоги на відведення землі. Однак за життя ОСОБА_3 не отримала державного акта та не набула права власності на спірну земельну ділянку, тому це майно не увійшло до складу спадщини і не може бути успадковане позивачем. Крім того, позивач не надав належних доказів на підтвердження його доводів про порушення його прав прийнятим Олександрівською селищною радою рішенням щодо передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1420355100:01:000:0387.
Постановою Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 21 червня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
18 грудня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Літвиненко О. В. подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 21 червня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована помилковістю висновків судів про те, що ОСОБА_3 за життя не набула права власності на спірну земельну ділянку. Так, у постанові Апеляційного суду Донецької області від 20 грудня 2017 року у справі № 240/434/17 за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської селищної ради, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_6, державний реєстратор Олександрівської районної державної адміністрації Сукова Н. Б., про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акта на право власності на земельну ділянку в порядку спадкування, скасування рішень було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 14203551100:01:0000387 належала ОСОБА_3 на підставі державного акта, чим спростовано те, що вона була власником земельної частки (паю) на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай). Тому ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_3 повинен успадкувати саме право власності на земельну ділянку, а не право на земельну частку (пай). Крім того, оскаржуване рішення селищної ради підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_2 була передана земельна ділянка, право власності на яку було зареєстроване за територіальною громадою на підставі рішення суду, яке було скасоване.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Олександрівського районного суду Донецької області.
22 січня 2019 року справа № 240/110/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Новополтавка Олександрівського району Донецької області померла баба позивача - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 07 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Олександрівського районного управління юстиції у Донецькій області. ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Новополтавка Олександрівського району Донецької області помер батько позивача - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим 01 жовтня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Олександрівського районного управління юстиції у Донецькій області.
10 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Олександрівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4 . Після смерті батька відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) розміром 6,1 умовних кадастрових гектарів, посвідченого сертифікатом серії ДН № 0191724, виданим 31 липня 1996 року.
Постановою державного нотаріуса Олександрівської державної нотаріальної контори від 10 червня 2016 року позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Постанова нотаріуса мотивована тим, що ОСОБА_7 (дід позивача) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3, актовий запис відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Олександрівського районного управління юстиції у Донецькій області № 62 від 15 серпня 2005 року), після його смерті спадщину прийняла його дружина - ОСОБА_3 (баба позивача), однак не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємець першої черги ОСОБА_3 - син ОСОБА_4 (батько позивача) не прийняв спадщини після смерті матері, оскільки не звернувся до нотаріуса із заявою про її прийняття, зі спадкодавцем спільно не проживав, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З огляду на наведене ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .
Постановою державного нотаріуса Олександрівської державної нотаріальної контори від 21 травня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що він не звернувся до Олександрівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом протягом шести місяців з часу відкриття спадщини та не проживав спільно зі спадкодавцем.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).
Згідно з витягом із спадкового реєстру від 18 квітня 2018 року спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалася. ОСОБА_1 є внуком та спадкоємцем померлої ОСОБА_3 п`ятої черги відповідно до частини першої статті 1265 ЦК України, за якою у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Частинами першою, третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування (частина третя статті 1273 ЦК України).