Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 753/10392/17
провадження № 61-1768св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Лідія Євгенівна,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л. Є., про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3, який проживав у власній однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 . Заповіту ОСОБА_3 не складав. Він є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_3 . Після смерті батька в нього виникли сумніви щодо спадкового майна і 29 березня 2017 року він отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за № 83731499, в якій власником квартири АДРЕСА_1 зазначений його двоюрідний брат - ОСОБА_2, який нібито купив указану квартиру 16 березня 2017 року. Його права як спадкоємця порушені та не визнаються, фактично його усунуто від спадкування квартири на підставі сумнівного договору купівлі-продажу, який ОСОБА_3 не міг підписати, оскільки був дуже хворою людиною (тривалий час хворів на рак легенів). ОСОБА_3 не мав потреби у коштах, отримував достойну пенсію. Крім того, йому не відомо, де знаходяться кошти від продажу квартири. Враховуючи наведене, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати недійним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 16 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л. Є., який вчинено померлим ОСОБА_3 під впливом тяжкої для нього обставини (тяжкої невиліковної хвороби) і на вкрай невигідних умовах.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не надав доказів впливу відповідача на продавця квартири ОСОБА_3 при вчиненні оспорюваного правочину. Вказаних обставин також не було виявлено судом під час розгляду справи по суті. При укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу був наявний звіт про оцінку майна, здійснений суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4, за яким ринкова вартість квартири становила 267 720 грн. Сторони оспорюваного договору купівлі-продажу узгодили ціну квартири в розмірі 267 800 грн, а пунктом 3 цього договору підтвердили факт повного розрахунку за квартиру і отримання грошових коштів продавцем.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
21 січня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу було укладено ОСОБА_3 під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах. ОСОБА_3 був безпомічною людиною похилого віку, учасником війни, інвалідом війни, ліквідатором. Єдиним джерелом доходів ОСОБА_3 була пенсія. Спірна квартира була єдиним його житлом. ОСОБА_3 мав важке захворювання (рак легенів 4 стадії), внаслідок якого помер через тиждень після укладення оспорюваного договору. Суди не дали належної оцінки істотним умовам договору купівлі-продажу квартири, які свідчать про завідомо невигідні його умови для продавця. Так, ціна договору є заниженою та не відповідає ринковій. Крім того, суди не звернули уваги на те, що в день смерті ОСОБА_3 була видана довіреність на право керування автомобілем, який належав померлому. Автомобіль був вивезений відповідачем з гаража в місті Києві до міста Борисполя. Після звернення до правоохоронних органів стосовно вказаних обставин відповідач зателефонував йому та повідомив, що він може забрати автомобіль в місті Борисполі. Наведене свідчить про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_3 на продаж квартири.
25 лютого 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Новоселецька О. А. подала засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що скарга базується лише на формальних, не підтверджених доказами висловлюваннях, які не мають відношення до предмета спору і не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Посилання ОСОБА_1 на наявність тяжкого захворювання ОСОБА_3 впродовж тривалого часу перед підписанням оспорюваного договору купівлі-продажу квартири є недостатнім для визнання такого договору недійсним.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду міста Києва.
19 лютого 2019 року справа № 753/10392/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 20 травня 1994 року, виданим Відділом приватизації житла Харківської районної державної адміністрації в місті Києві, ОСОБА_3 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 .
13 березня 2017 року за замовленням ОСОБА_3 суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 було складено звіт про оцінку майна, згідно з яким ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 267 720 грн (без врахування ПДВ). Призначення оцінки - для укладення договору купівлі-продажу.
16 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_3 передав у власність (продав), а ОСОБА_2 прийняв у власність (купив) належну продавцю квартиру АДРЕСА_1, та сплатив за неї обумовлену грошову суму - 267 800 грн. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Лазоренко Л. Є. в день його укладення та зареєстровано в реєстрі за № 161.
Згідно з пунктами 3, 4 договору купівлі-продажу квартири від 16 березня 2017 року продаж квартири вчинено за 267 800 грн, які покупець повністю сплатив продавцю до підписання цього договору. Розрахунок здійснено відповідно до постанови правління Національного банку України від 06 червня 2013 року № 210. Сторони своїми підписами підтвердили факт повного розрахунку за продану квартиру. На час підписання цього договору сторони не мали одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру було зареєстровано 16 березня 2017 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Борисполі помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 31 березня 2017 року.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 листопада 2017 року спадкоємцем ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1
16 травня 2017 року Сьомою київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 60643817.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.