Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 201/11390/17
провадження № 61-768св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Джурук Наталія Володимирівна, ОСОБА_6, Товарна біржа "Запорізький торгівельний майданчик",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2018 року у складі судді Ходаківського М. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Макарова М. А., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивовано тим, що за час перебування у шлюбі з 1993 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули у власність: квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2013 року; квартиру АДРЕСА_2, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 лютого 2013 року; квартиру АДРЕСА_3, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25 квітня 2013 року; квартиру АДРЕСА_4, право власності на яку було зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині за кожним на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04 травня 2006 року.
Крім того, ОСОБА_3, на підставі договору купівлі-продажу від 11 травня 2006 року, належала квартира АДРЕСА_5, Ѕ частину якої 22 червня 2006 року ним було подаровано ОСОБА_4, а тому із 22 червня 2006 року співвласниками цієї квартири були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Позивачі зазначають, що у грудні 2016 року їм стало відомо, зі слів невідомих людей, про придбання ними з торгів вищезазначених квартир, в той час як вони жодних дій із відчуження цього майна не вчиняли.
Згодом їм стало відомо, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року за ОСОБА_3 визнано право власності на належні їм квартири. Про існування зазначеного судового спору позивачі нічого не знали. Крім того, позивачам стало відомо, що на підставі вказаного судового рішення невідомою особою від імені ОСОБА_3 належне їм нерухоме майно було продано незнайомому для них ОСОБА_6, який в свою чергу 22 липня 2016 року вніс зазначені об`єкти нерухомості до статутного капіталу ТОВ "КМ-77", внаслідок чого право власності на належні їм квартири було зареєстровано за цим товариством. Станом на 06 січня 2017 року юридичну особу - ТОВ "КМ-77", єдиним засновником та керівником якої був ОСОБА_6 було припинено. Проте 14 грудня 2016 року право власності на належні позивачам квартири перейшло до ОСОБА_5 . Із приводу цих подій було розпочато досудове розслідування.
Крім того, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення цього ж суду від 21 червня 2016 року за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання права власності.
Ураховуючи викладене, позивачі просили витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 та повернути їм: квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_4 ; квартиру АДРЕСА_6 ; квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_5, скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на зазначене нерухоме майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що торги, на підставі яких ОСОБА_5 набув право власності на нерухоме майно, в установленому законом порядку не визнані недійсними, а тому відсутні підстави для витребування цього майна із його володіння та скасування записів про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за ним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року залучено в якості правонаступника ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 травня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, надавши їм належну оцінку, правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права та не допустивши порушень норм процесуального права, дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково зосередилися лише на тому, що реалізація спірного нерухомого майна відбулася шляхом продажу на аукціоні, проведеному у ході процедури визнання боржника банкрутом, передбаченої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не встановлюючи, при цьому, наявність факту вибуття такого майна з володіння його законних власників поза їх волею, у зв`язку з чим помилково застосували до спірних правовідносин положення частини другої статті 388 ЦК України.
Поза увагою судів залишилось те, що спірне нерухоме майно вибуло із власності позивачів поза їх волею за наслідком цілого ланцюга протиправних дій та правочинів, які наразі частково досліджуються Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська у межах кримінального провадження відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_8, обвинувачених за частиною четвертою статті 190 та частиною четвертою статті 358 КК України, у якому позивачі мають статус потерпілих. Першим правочином у вказаному ланцюгу протиправних дій було рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року у справі № 200/8000/16-ц, на підставі якого право власності на всі спірні об`єкти нерухомості було визнано за ОСОБА_3 . Про існування зазначеного рішення ОСОБА_3 не знав, участі в ньому не приймав, і взагалі жодних спорів щодо зазначеного майна ніколи не ініціював, у зв`язку з чим звернувся до суду з заявою про перегляд вказаного рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Суди не врахували, що вже на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року у справі № 200/8000/16-ц вже було переглянуте, у зв`язку з нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_3, яка відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року була задоволена, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року скасоване та в позові ОСОБА_3 відмовлено. На момент ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2017 року вже набрало законної сили.
Також поза увагою судів залишилось те, що 14 та 15 липня 2016 року ОСОБА_6 та ОСОБА_8, який використовуючи підроблений паспорт видавав себе за ОСОБА_3, надавши приватному виконавцю рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року, уклали 6 договорів купівлі-продажу спірних квартир, згідно з якими нібито ОСОБА_3 відчужив їх ОСОБА_6 22 липня 2016 року ОСОБА_6, виступаючи новим власником спірних квартир, передав їх до статутного капіталу ТОВ "КМ-77", внаслідок чого право власності на зазначені квартири було зареєстровано за вказаним товариством. Згодом, станом на 06 січня 2017 року, ТОВ "КМ-77" як юридичну особу було припинено. 02 грудня 2016 року, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Товарною біржою "Запорізький торгівельний майданчик" було проведено торги з реалізації спірного нерухомого майна, переможцем яких став ОСОБА_5 .
Відповідно до статті 363 ЦПК України судами не враховано правову позицію, яка міститься в постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 3-604гс16, згідно з якою у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України. У такому випадку діюче законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу правочином права відчужувати це майно. Отже, за існуючих обставин відчуження спірного майна, визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, що мали місце після наразі скасованого рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2016 року у справі № 200/8000/16-ц, чинним законодавством та усталеною судовою практикою Верховного Суду не вимагається.
Крі того, матеріали справи не містять жодних доказів та відомостей наявності виконавчого провадження з виконання рішення суду саме щодо позивачів з приводу спірного нерухомого майна, що в свою чергу давало б змогу застосовувати до спірних правовідносин частину другу статті 388 ЦК України. Ураховуючи те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивачів поза їх волею, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме частина перша статті 388 ЦК України, однак суди попередніх інстанцій не надали об`єктивної оцінки усім обставинам справи та особливостям поведінки учасників спірних правовідносин, що безпосередньо вбачається із необґрунтованих оскаржуваних рішень.
Також заявники у своїй касаційній скарзі зазначають про те, що судом першої інстанції не дотримано розумні строки розгляду справи, не об`єктивно та не повно досліджено фактичні обставини справи, а також допущено порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового розгляду, допущені порушення при веденні протоколу судового засідання, який містить неправдиві відомості щодо дати та початку судового засідання, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Заявники вважають також незаконним й рішення апеляційного суду, оскільки він, переглядаючи рішення суду першої інстанції не усунув недоліків допущених місцевим судом. Крім того вважають, що позиція колегії суддів є упередженою та непослідовною з огляду на те, що позивачам неодноразово відмовлялось у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду іншої справи, а згодом з власної ініціативи поставила питання чи підтримують позивачі й досі свої клопотання про зупинення провадження у справі та таки зупинила його.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У лютому 2020 року ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні. При цьому він зазначав про те, що спірне нерухоме майно було придбано ним на аукціоні в порядку встановленому для виконання судових рішень, позивачами не надано доказів того, що торги визнані недійсними, а тому зазначене майно відповідно до частини другої статті 388 ЦК України не можна витребувати у добросовісного набувача.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2020 року справу № 201/11390/17 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Джурук Н. В., ОСОБА_6, Товарна біржа "Запорізький торгівельний майданчик", про витребування майна з чужого незаконного володіння призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Статтею 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.