Постанова
Іменем України
16 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 190/1678/15-ц
провадження № 61-8108св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М.Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
відповідач - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2018 року у складі судді Митошоп В. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 відповідно до кредитного договору № 014/122293/3196/74 від 17 січня 2007 року отримав кредит в розмірі 25 075,00 доларів США зі сплатою 13,50% річних строком на 240 місяців, тобто до 17 січня 2027 року. У забезпечення цього договору між банком та ОСОБА_2 17 січня 2007 року був укладений договір поруки.
Посилаючись на те, що відповідачами зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту не виконуються, вимога банку про дострокове погашення суми кредиту залишена без належного реагування та виконання, а заборгованість за кредитним договором не погашена, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/122293/3196/74 від 17 січня 2007 року в розмірі 23 306, 71 доларів США, що еквівалентно 492 877,32 грн, з яких 16 769,78 доларів США, що еквівалентно 354 637,97 грн - заборгованість за кредитом, 6 536,93 доларів США, що еквівалентно 138 239,35 грн - заборгованість за відсотками.
У квітні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання правовідносин припиненими.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк, не пред`явив до неї, як поручителя, вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, а тому в силу положень закону порука є припиненою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2018 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 492 877,32 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано поруку припиненою.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальником допущена заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню на користь банку в гривневому еквіваленті, а вимоги банку до поручителя не підлягають задоволенню з підстав задоволення зустрічного позову, а саме припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, у зв`язку з тим, що банк пропустив строк пред`явлення вимоги до поручителя.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково.
Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором змінено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором в розмірі 23 306, 71 доларів США, що еквівалентно 492 877,32 грн, з яких 16 769, 78 доларів США, що еквівалентно 354 637,97 грн - заборгованість за кредитом, 6 536, 93 доларів США, що еквівалентно 138 239,35 грн - заборгованість за відсотками.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором лише з позичальника, оскільки порука в силу вимог частини четвертої статті 559 ЦК України припинена. При цьому зазначив, що відповідно до вимог статей 192, 533 ЦК України, пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" заборгованість має бути стягнута у валюті кредитування, із зазначенням гривневого еквіваленту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку до поручителя та задоволенні зустрічних позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог про припинення поруки відмовити.
Судові рішення в частині вирішення позовних вимог до боржника не оскаржуються, тому відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК Українисудом касаційної інстанції не переглядаються.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для припинення поруки, не врахувавши при цьому, що банк скориставшись правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у межах строку його дії, а саме 29 липня 2015 року надіслав на адресу позичальника та поручителя письмові вимоги про дострокове погашення кредиту, змінивши строк виконання основного зобов`язання з 17 січня 2027 року на 29 вересня 2015 року, й саме з цього часу почався відлік шестимісячного строку для пред`явлення вимоги поручителю, як це передбачено частиною четвертою статті 559 ЦК України. Крім того, поза увагою судів залишилося те, що за правилами статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки, й такий строк сторонами встановлено, а також порука може бути припинена в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів поза межами строку, водночас в іншій частині вона не припиняється.
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 17 січня 2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір 014/122293/3196/74, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 25 075 доларів США зі сплатою 13,50% річних строком на 240 місяців, тобто до 17 січня 2027 року. Погашення кредиту та процентів згідно графіку здійснюється щомісячно.
У забезпечення цього договору, того ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, згідно якого остання взяла на себе зобов`язання відповідати перед банком у повному обсязі по зобов`язанням позичальника.
29 липня 2015 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" банк направив відповідачам вимоги про дострокове погашення кредиту, яке ОСОБА_2 згідно поштового повідомлення не отримувала.
Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість за кредитним договором станом на 15 жовтня 2015 року складає 23 306, 71 доларів США, що еквівалентно 492 877,32 грн, з яких 16 769, 78 доларів США, що еквівалентно 354 637,97 грн - заборгованість за кредитом, 6 536, 93 доларів США, що еквівалентно 138 239,35 грн - заборгованість за відсотками, яку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просило стягнути з боржника та поручителя в солідарному порядку.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК Україницивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).