ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2020 року
м. Київ
справа №815/2925/18
адміністративне провадження №К/9901/68667/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Мороз Н.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №815/2925/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області,
про стягнення невиплаченої заробітної плати,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року (прийняте у складі: головуючого судді Юхтенко Л.Р.)
і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді Градовського Ю.М., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату у розмірі: 746009,65 грн і моральну шкоду у розмірі: 10000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в органах Державної податкової служби, 12 серпня 2013 року позивача звільнили у зв`язку із скороченням штатів у Запас Збройних Сил України. Однак відповідач не здійснив з ним повний відповідний розрахунок, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі №815/2701/17 Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі також - "ГУ ДФС в Одеській області") зобов`язано нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років служби, грошову компенсацію за невикористані відпустки, неотриману суму грошової допомоги на оздоровлення за період з 2008 року до 2013 року, із розрахунку з суми місячного грошового забезпечення, суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати.
На виконання зазначеної постанови суду відповідач 17 травня 2018 року зробив розрахунок і виплатив заборгованість позивачу у розмірі: 65626,18 грн.
На думку позивача, розрахунки зроблені ГУ ДФС в Одеській області не відповідають чинному законодавству.
Так, зокрема, позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги трудового законодавства, а саме неправомірно застосував розмір грошового забезпечення у розмірі: 1653,60 грн, який був чинний станом на 2013 рік.
На думку позивача, при здійсненому розрахунку відповідач мав враховувати розмір грошового забезпечення у розмірі: 20451,00 грн, який розрахований позивачем, виходячи із мінімальної заробітної плати станом на 2008 рік на рівні 515,00 грн, його грошового забезпечення за останні два місяця роботи згідно з відомостями з Пенсійного фонду України (форма ОК-5) (за лютий 2008 року - 2326,16 грн, за березень 2008 року - 3332,05 грн), виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на день виконання постанови суду у розмірі: 3723,00 грн і співвідношення між його середньою заробітною платою та мінімальною заробітною платою.
Тому, позивач зазначив, що виплачена відповідачем сума у розмірі: 65626,18 грн, яка визначалась з урахуванням грошового забезпечення у розмірі: 1653,60 грн, є помилковою, у зв`язку з чим, на думку позивача, сума виплати має складати: 811635,93 грн, а з урахуванням виплаченої суми боргу ГУ ДФС в Одеській області - 746009,65 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що твердження позивача про застосування при розрахунку розміру мінімальної заробітної плати і грошового забезпечення станом на дату виплати є помилковими, оскільки розрахунок повинен бути проведений із розрахунку з суми місячного грошового забезпечення, чинного на момент звільнення. Разом з цим, відповідач, у зв`язку з порушення строків таких виплат здійснив компенсацію втрати частини доходів.
Крім того, розрахунок розміру грошового забезпечення, здійснений позивачем у розмірі: 20451,00 грн, не ґрунтується на жодному приписі законодавства, отже не може відповідати правилам "аналогії закону" оскільки такий закон відсутній, а також не може бути застосовано "аналогію права", оскільки такий підхід не ґрунтується на конституційних принципах і загальних засадах права.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач на підставі норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, правильно здійснив нарахування визначених постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі №815/2701/17 виплат позивачу.
Також, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що отримані позивачем у 2018 році виплати у розумінні положень Податкового кодексу України є доходом, у зв`язку з чим у нього виникли податкові обов`язки, а саме: 18% податку з доходів фізичних осіб і 1,5% військового збору. Тому, відповідач правомірно здійснив відрахування податків і зборів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Зокрема, скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що розрахунки, зроблені ГУ ДФС в Одеській області, не відповідають чинному законодавству, оскільки при розрахунку розміру мінімальної заробітної плати і грошового забезпечення відповідач виходив із суми місячного грошового забезпечення, чинного на момент звільнення. Однак, на думку позивача, відповідач при здійсненні такого розрахунку повинен був застосовувати розмір мінімальної заробітної плати і грошового забезпечення станом на момент здійснення такого розрахунку.
Представник відповідача подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення залишити без змін. В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що ГУ ДФС в Одеській області в рамках виконавчого провадження №55497524 належним чином виконав постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі №815/2701/17, при проведенні виплат позивачу ГУ ДФС в Одеській області керувалось чинним законодавством і жодним чином не порушувало права позивача.
Крім того, відповідач зазначив, що нарахування, утримання і сплата податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюється в порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент (у цьому випадку ГУ ДФС в Одеській області), який нарахував оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 Податкового кодексу України і ставку військового збору, встановлену підпунктом 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України.
Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області відзиву на касаційну скаргу до суду не надало.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з червня 2001 року проходив службу в органах державної податкової служби, остання займана посада (з 2007 року) - старший оперативний уповноважений відділу боротьби з суб`єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності і незаконним відшкодуванням ПДВ відділу податкової міліції Комінтернівської ОДПІ Одеської області і мав спеціальне звання майора податкової міліції.
Наказом №222-о від 12 серпня 2013 року ОСОБА_1 звільнено у зв`язку зі скороченням штатів у запас Збройних Сил України з 14 серпня 2013 року.
У зв`язку з невиплатою сум грошової допомоги і відповідної грошової компенсації за невикористані частини чергових відпусток позивач у травні 2017 року звернувся до суду з відповідним позовом.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі №815/2701/17 скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 4 липня 2017 року і ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС України в Одеській області щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, щомісячної грошової допомоги у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням, грошової компенсації за невикористані 230 днів відпустки і неотриману суму грошової допомоги на оздоровлення.
Зобов`язано ГУ ДФС України в Одеській області нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років служби згідно із статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Зобов`язано ГУ ДФС України в Одеській області нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані відпустки за 2008 рік тривалістю 35 діб, за 2009 рік - 35 діб, за 2010 рік - 40 діб, за 2011 рік - 40 діб, за 2012 рік - 40 діб, за 2013 рік - 40 діб, що разом складає 230 діб.
Зобов`язано ГУ ДФС України в Одеській області нарахувати і виплатити позивачу неотриману суму грошової допомоги на оздоровлення за період з 2008 року до 2013 року, виходячи з суми місячного грошового забезпечення.
Зобов`язано ГУ ДФС України в Одеській області нарахувати і виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділеного на 100.
В рамках виконавчого провадження №55497524 на підставі виконавчого листа №815/2701/17, виданого Одеським окружним адміністративним судом 12 грудня 2017 року, з ОСОБА_1 було проведено розрахунок, про що його повідомлено листом від 17 травня 2018 року за вих. №3688/К/15-32-05-02-10.
Відповідно до вказаного листа для розрахунку грошової компенсації за невикористані чергові відпустки включались такі складові грошового забезпечення (станом на момент звільнення): посадовий оклад - 1147,00 грн, оклад за спеціальним званням (майор) - 125,00 грн, відсоткова надбавка за вислугу років 30% - 381,60 грн, всього грошове забезпечення - 1653,60 грн.
Виходячи з цієї суми грошового забезпечення, ОСОБА_1 нараховано грошову компенсацію за невикористані чергові відпустки у розмірі: 12677,60 грн, щомісячну грошову допомогу у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням у розмірі: 1500,00 грн (125,00 грн х 12 місяців), грошову допомогу на оздоровлення за період з 2008 року до 2013 року, виходячи з суми місячного грошового забезпечення 1653,60 грн - 9921,60 грн, одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний календарний рік служби у розмірі: 1653,60 х 17 років х 50% = 14055,60 грн, а також нараховано суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з їх несвоєчасною виплатою у розмірі: 43368,40 грн.
Всього було нараховано позивачу - 81523,20 грн, а виплачено у зв`язку з відрахуванням податків і зборів - 65626,18грн.
ОСОБА_1 , вважаючи що ГУ ДФС України в Одеській області повинно було провести перерахунок і сплату заборгованості по виплатам з урахуванням розмірів, які діяли не на момент звільнення позивача, а на момент здійснення відповідного перерахунку і виплати, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною другою статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно із пунктом 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" Особам, звільненим із служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, протягом одного року після звільнення із служби виплачується щомісячна грошова допомога у розмірі окладу за військовим (спеціальним) званням.