ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа №760/3142/17
адміністративне провадження №К/9901/30786/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №760/3142/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Черкаського обласного військового комісаріату, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та покладання обов`язку вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (колегія у складі головуючого судді Парінова А.Б., суддів Беспалова О.О., Ключковича В.Ю.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України далі - Міноборони, відповідач-1), Черкаського обласного військового комісаріату (далі - військкомат, відповідач-2), Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач-3, Адміністрація), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідачів щодо непризначення одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві"(далі - Постанова КМУ № 975) та статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон України № 2011-XII від 20.12.1991);
- стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до статей 16-16-3 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991) та Постанови КМУ № 975 у розмірі 200-кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у сумі 693 146 грн.;
- зобов`язати відповідачів призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до Постанови КМУ № 975 та статей 16-16-3 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991) у розмірі 200-кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Міноборони щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі настання ІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Зобов`язано Міноборони розглянути подані позивачем документи для призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі встановленням інвалідності ІI групи, що настала внаслідок виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та ст. 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених у постанові. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У травні 2019 року ОСОБА_1 у порядку ст. 383 КАС України звернувся до Солом`янського районного суду м.Києва із заявою, в якій просив:
- розглянути заяву в порядку спеціальної процедури, що встановлена ст. 383 КАС України, та постановити ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України;
- визнати протиправним рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, що оформлене пунктом 23 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22.03.2019 №36;
- зобов`язати Міністерство оборони України вжити заходи щодо усунення порушень п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України шляхом розгляду питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІ (другої) групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії відповідно до п.п. "б" п. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31 липня 2019 року вказану заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання судових рішень Міноборони розглянуто документи позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до норм чинного законодавства та за результатами розгляду заяви відповідач - 1 прийняв рішення, викладене у формі протоколу, із зазначенням підстав відмови в її призначенні та виплаті. Крім того, як зазначено в ухвалі суду першої інстанції, незгода позивача з викладеним у протоколі від 22.03.2018 № 36 рішенням є підставою для звернення до суду у загальному позовному порядку з вимогою про визнання протиправним та скасування вказаного рішення.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 17.10.2019 хвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 31.07.2019 скасував, прийняв нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним рішення про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 23 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від п. 23 протоколу від 22 березня 2019 року № 36.
Зобов`язано Міністерство оборони України вжити заходи щодо усунення порушень п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України шляхом розгляду питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням II (другої) групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії відповідно до пп. "б" п. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у резолютивній частині постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 зазначено про обов`язок Міноборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги і прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду. Водночас, зміст оформленого п. 23 протоколу 22.03.2019 № 36 рішення свідчить, що відповідачем не були враховані висновки суду апеляційної інстанції, адже відповідні обставини, зазначені комісією в якості підстав для відмови позивачу у призначенні такої допомоги були встановлені судом та повністю спростовують висновки комісії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Міноборони, не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишити в силі ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 31 липня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13.08.2018 у цій справі відповідача - 1 не було зобов`язано призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, а зобов`язано розглянути його заяву та прийняти рішення. Отже, Міноборони рішення суду у цій справі виконало, що підтверджується протоколом №36 від 22.03.2019 та постановою про закінчення виконавчого провадження від 06.06.2019 у виконавчому провадженні №58067395. Визначення правомірності прийнятого Міноборони рішення має бути самостійним предметом судового розгляду та не підлягає оцінці в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, передбаченого ст. 383 КАС України.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Верховний Суд ухвалою від 12 листопада 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України.
Ухвалою від 22.09.2020 Верховний Суд призначив справу до розгляду в до розгляду в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року N 460-IX (далі- Закон №460-IX, набрав чинності 08.02.2020) установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Касаційна скарга по справі № 760/3142/17 подана у листопаді 2019 року, розгляд касаційної скарги не закінчено до 08.02.2020, тому касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-IX (із застосуванням норм КАС України в редакції, чинній до 08.02.2020).
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 вересня 2018 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року зобов`язано Міністерство оборони України розглянути подані ОСОБА_1 документи для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності ІI групи, що настала внаслідок виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених у постанові.