ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 826/18831/14
адміністративне провадження № К/9901/67594/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/18831/14
за позовом ОСОБА_1 до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство юстиції України, Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (далі - ДП "Укрвійськбуд"), про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у місті Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2018, ухвалене у складі головуючого - судді Кузьменка В.А.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Чаку Є.В., суддів: Вівдиченко Т.Р., Мєзєнцева Є.І.
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1. 01.12.2014 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, правонаступником якої є Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м.Києві, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому просила:
- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень від 06.10.2014 №16284818;
- зобов`язати Реєстраційну службу Головного територіального управління юстиції у м.Києві повторно розглянути заяву від 17.09.2014 №81890485 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності);
- зобов`язати Реєстраційну службу Головного територіального управління юстиції у м.Києві здійснити за нею державну реєстрацію права власності на приватну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.08.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 06.10.2014 №16284818. Зобов`язано Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подану її представником 17.09.2014 №8180485. В іншій частині у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне територіальне управління юстиції у місті Києві подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.06.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2018 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
6. Протоколом розподілу справи від 10.12.2018 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Гриців М.І. - головуючий суддя, судді: Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
7. Верховний Суд ухвалою від 13.12.2018 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
8. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2019 №731/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13), що унеможливило його участь у розгляді даної справи.
9. Протоколом розподілу справи від 13.06.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Бучик А.Ю., Стеценко С.Г.
11. Ухвалою судді Верховного Суду від 18.06.2019 прийнято зазначену касаційну скаргу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ДП "Укрвійськбуд" та ОСОБА_2 укладено договір інвестування будівництва житлового будинку від 10.01.2006 №2-34/2006.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, підпункту 2.1.2 пункту 2.1 зазначеного договору ДП "Укрвійськбуд" зобов`язався своїми силами та засобами, за рахунок залучених від інвестора коштів, збудувати і передати позивачу обумовлене житло (об`єкт інвестування), а позивач зобов`язався забезпечити відповідне фінансування об`єкту інвестування та прийняти його у свою власність для особистого проживання на умовах цього договору. Адреса: АДРЕСА_1, поверх - 8. Кількість кімнат - 3. Загальна площа - 116,34. Житлова площа - 66,68. Запланований термін здачі будинку в експлуатацію - 4 квартал 2006 року. Термін під заселення - 90 днів після здачі будинку в експлуатацію. Умовами договору передбачено, що інвестор має право отримати вказану в пункті 1.2. квартиру лише за умови інвестування 100 відсотків загальної площі цієї квартири.
Позивач внесла у рахунок фінансування будівництва на рахунок виконавця кошти в сумі 479 994,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 07.04.2006 №1 на суму 297 000,00 грн та квитанцією від 10.04.2006 №66 на суму 179 994,00 грн.
Між ДП "Укрвійськбуд" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду 26.10.2010 №1 до договору від 10.01.2006 №2-34/2006 інвестування будівництва житлового будинку.
Відповідно до пункту 1 зазначеної додаткової угоди, враховуючи заяву позивача від 22.10.2010, ДП "Укрвійськбуд" погодився на заміну особи інвестора новим інвестором - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), у зв`язку з чим сторони виклали в преамбулі та у реквізитах договору найменування сторін: ДП "Укрвійськбуд" (виконавець), ОСОБА_1 (інвестор).
Сертифікатом відповідності від 15.04.2013 №КВ №165131050209 підтверджується введення будинку в експлуатацію.
За розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.03.2014 №149 житловому будинку АДРЕСА_2 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_3 .
Виконавець передав, а інвестор прийняв квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 117,70 кв. м, про що сторони підписали акт прийому-передачі квартири від 06.05.2014 №37.
17.09.2014 позивач звернулась до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві із заявою про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_5 .
Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Шаманською А.С. рішенням від 06.10.2014 №16284818 відмовлено позивачу у державній реєстрації права приватної власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що державним реєстратором не доведено, що об`єкт інвестування на час звернення позивача із заявою про реєстрацію права власності на вказаний об`єкт належав на праві власності ДП "Укрвійськбуд" і перебував під обтяженням як майно останнього, у зв`язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав, визначених частиною першою статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на час вирішення справи в адміністративному суді цивільно-правові спори між сторонами щодо прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 відсутні.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Касаційна скарга обґрунтована посиланням Головного територіального управління юстиції у м. Києві на неможливість виконання рішень судів попередніх інстанції щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), подану її представником 17.09.2014 №8180485, зважаючи на припинення ним надання послуг у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та відсутність правонаступника щодо вчинення таких дій відповідно до положень підпункту 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 26.11.2015 №834 -VIII.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
16. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, Суд дійшов таких висновків.
17. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
18. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
19. Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
20. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
21. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону №2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
22. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
23. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
24. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.
25. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.