ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 2-а-10597/11
адміністративне провадження № К/9901/47657/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 2-а-10597/11
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
третя особа: Головне управління Національної поліції в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2017 року (головуючий суддя Шестак О. І.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року (колегія у складі: головуючого судді Курило Л. В., суддів Русанової В. Б., Присяжнюк О. В.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа: Головне управління Національної поліції в Харківській області , в якому просив:
- визнати дії відповідача незаконними та неправомірними;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 28 грудня 1998 року по 01 червня 2011 року відповідно до нового розміру пенсії, за наданими розрахунками і діючим законодавством;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області несплачену пенсію за період з 28 грудня 1998 року по 01 червня 2011 року у сумі 4 574 306, 50 грн.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що з 01 вересня 1972 року він був зарахований до штату слухачів Радянської Вищої школи МВС СРСР, по закінченню якої 22 серпня 1976 року позивач був направлений у розпорядження УВС Харківського міськвиконкому. 25 серпня 1976 року позивача призначено на посаду інспектора відділу розшуку Управління карного розшуку УВС Харківського міськвиконкому. 28 грудня 1998 року наказом №180 о/с УМВС України в Харківській області ОСОБА_1 був звільнений на пенсію з посади старшого слідчого Липецького відділення Харківського відділу міліції в званні майора міліції, оскільки досяг пенсійного віку (45 років) і мав необхідну вислугу років, яка з розрахунку кадрового підрозділу УМВС України в Харківській області складала 27 років 04 місяця 21 день. При цьому, як зазначає позивач, в наказі про звільнення записана ст. 64 "а" (за віком), хоча у послужному списку записано, що за ст. 65 "б" (через хворобу). З документів, отриманих пенсійним органом позивачу стало відомо, що він отримує пенсію за вислугу років.
Поряд з цим, позивач вважає, що з самого початку кадровим та фінансовим підрозділом УМВС України в Харківській області навмисно невірно було вказано його середньомісячне грошове утримання; відсутні доплати за понаднормові і роботу у вихідні та святкові дні, не нарахована компенсація за роботу в нічний час, не вказані інші види грошового утримання. У зв`язку з цим, не вирахувано його дійсне середньомісячне грошове утримання, що значно зменшило розмір його пенсії.
Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06 травня 2011 року позивачу стало відомо, що в його пенсійній справі немає грошового атестату і довідки про додаткові види нарахування. Тому йому не зрозуміло, на підставі чого відповідачем нараховується пенсія.
Позивач вважає, що за весь час його знаходження на пенсійному утриманні з вини посадових осіб відповідача він недоотримав пенсії в розмірі 4 574 306,50 грн. Також, відповідачем йому не виплачувалась і не нараховувалась компенсація за нагороди Держави України (медалі, які він отримав під час проходження служби в органах внутрішніх справ України), хоча відповідно до Закону України "Про державні нагороди України", він мав би отримувати 15-процентну компенсацію від мінімальної пенсії за віком.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 січня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату пенсії за вислугою років з 01 січня 2011 року по 01 червня 2011 року, враховуючи всі надбавки.
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено частково. Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 січня 2012 року скасовано, прийнято нове рішення про залишення без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 28 грудня 1998 року по 07 лютого 2011 року, та про відмову в задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 .
5. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 23 грудня 2015 року постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 січня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
6. Вищий адміністративний суд, скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказав, що в порушення вимог процесуального закону, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили правильність призначення та перерахунку пенсії позивачу з врахуванням усіх передбачених чинним законодавством додаткових видів грошового забезпечення, а також в разі необхідності не вирішили питання залучення до участі у справі структурного підрозділу МВС України, де проходив службу позивач, і який уповноважений видавати довідки про додаткові види грошового забезпечення. В свою чергу, висновки апеляційного суду щодо законності призначення та перерахунку пенсії позивачу ґрунтуються лише на відсутності у відповідача відповідної довідки ГУ МВС України у Харківській області про види та розмір грошового забезпечення.
7. Разом з тим, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками суду апеляційної інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 28 грудня 1998 року по 07 лютого 2011 року та визнав їх такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
8. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
9. Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області були відсутні підстави та повноваження для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 у 2011 році, оскільки сам позивач не звертався до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку його пенсії та пенсійний орган не повідомлявся уповноваженими органами внутрішніх справ про підстави перерахунку пенсії позивачу та не отримував необхідні для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, 11 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаці йною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
11. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи по суті. У касаційній скарзі скаржник наводить аналогічні мотиви тим, які наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. 11 квітня 2018 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
13. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 квітня 2018 року визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Анцупової Т. О., суддів: Стародуб О. П., Кравчук В. М.
14. Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2018 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року.
15. 10 травня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому останнє просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
16. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року № 741/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 13), що унеможливило її участь у розгляді даної справи.
17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Бучик А. Ю., Тацій Л. В.
18. Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22 вересня 2020 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 згідно наказу Управління міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 28 грудня 1998 року № 180 о/с звільнений з посади старшого слідчого Липецького відділення Харківського відділу міліції в запас Збройних сил за ст. 64 п. "а" (за віком) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 29 липня 1991 року № 114. Вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні - 27 років 04 місяця 21 день, у пільговому обчисленні - не має.
20. З 28 грудня 1998 року ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII), яка призначена з урахуванням посадового окладу - 95,00 грн, окладу за військове звання - 68,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 40% - 65,20 грн, служба на посадах слідчих понад 3 роки -10% - 16,30 грн, основний розмір пенсії 71% грошового забезпечення -173,60 грн, підвищення до пенсії на непрацездатну дитину віком до 18 років - 33,24 грн, а всього - 206,84 грн.
21. З 01 січня 2007 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.
22. З листа відповідача від 27 листопада 2012 року № 18546 вбачається, що ОСОБА_1 перерахунок пенсії у зв`язку із зміною розмірів грошового забезпечення протягом 2010-2011 років не проводився.
23. Вважаючи такі дії відповідача протиправними та необґрунтованими, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
25. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Відповідно до ст. 24, 46 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
27. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
28. Згідно ст. 63 Закону № 2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
29. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.