ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 813/2111/17
касаційне провадження № К/9901/40989/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 (суддя Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 (головуючий суддя - Багрій В.М.; судді: Рибачук А.І., Старунський Д.М.) у справі № 813/2111/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТРЕ" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНТРЕ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2017 № 0000091202.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 15.08.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.10.2017 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 залишив без змін.
Головне управління ДФС у Львівській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.08.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 14.1.18, 14.1.36, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 2, 11, 71, 138, 143 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
При цьому наголошує на штучному характері здійснених позивачем в охоплений перевіркою період господарських операцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "КАНТРЕ" в податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2016 року, результати якої оформлено актом від 20.01.2017 № 1/12-01/40249600.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту, який прийняв участь у формуванні бюджетного відшкодування, сум податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків.
Зокрема, відповідно до відомостей з Інформаційної системи "Податковий блок" Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНТРЕ" протягом 2016 року експортувало до Грузії цукор, борошно вищого ґатунку, борошно першого ґатунку, мішки п/п 50х75. Однак, інформація про транспортування товару відсутня; звіт форми 1-ДФ не подавався; відомості про придбання товару (мішки п/п 50х75) не значаться.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2017 № 0000091202, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80975,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 20244,00 грн.
За правилами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.