1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



08 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 804/6406/17

адміністративне провадження № К/9901/33017/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,



розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін як суд касаційної інстанції справу №804/6406/17 за адміністративним позовом Спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Мефферт Ганза Фарбен" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 (суддя Голобутовський Р.З.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 (головуючий суддя Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.),



ВСТАНОВИВ:



Спільне підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СП у формі ТОВ "Мефферт Ганза Фарбен", позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - ОВПП ДФС, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.09.2017 №0008784617, №008814617, №008814617, №008744617, №0008774617.



Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків акта перевірки фактичним обставинам, внаслідок порушення відповідачем норм матеріального права. Вказано, що висновки акта перевірки щодо нереальності операцій з контрагентами ТОВ "Бракарард", ПП "Паритет-СП", ТОВ "Палет Групп", ТОВ "ТехкомВ" та ПП "Електронні Маркувальні Системи" є невірними, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Вказує, що всі господарські операції, які вчинені між позивачем та його контрагентами у періоді, що перевірявся є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент правовідносин контрагенти мали необхідний обсяг правосуб`єктності та були зареєстровані як платники податку на додану вартість.



У запереченнях на адміністративний позов відповідачем вказано про порушення вимог Податкового кодексу України, як наслідок заниження податку на прибуток на загальну суму та заниження податкових зобов`язань з ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет, за господарськими операціями, які не направлені на реальне настання правових наслідків. Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, через порушення позивачем вимог податкового законодавства.



Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2017, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018, позовні вимоги задоволено.



Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.09.2017 №0008784617 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 696538,75грн.



Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення-рішення від 15.09.2017 №008774617 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участі іноземних інвесторів в частині суми 955270,11грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 897833,86грн., за штрафними санкціями - 57 436,25грн.).



Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.09.2017 №008814617 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 234,98грн.



Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.09.2017 №008814617 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3674,64грн.



Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.09.2017 №008744617 про застосування суми штрафних санкцій на суму 9170грн.



Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.



Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОВПП ДФС звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.



Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОВПП ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 у справі №804/6406/17.



Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2020 призначено справу до розгляду у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 08.09.2020.



В обґрунтування касаційної скарги податковий орган посилається на порушення позивачем Податкового кодексу України. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на недостатність первинних документів. Відповідач посилається на протокол допиту засновника контрагента позивача, який заперечує свою участь у господарській діяльності підприємства, надані свідчення вказують на фіктивність створення та діяльності юридичної особи-контрагента позивача. ОВПП ДФС просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.



Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу, СП у формі ТОВ "Мефферт Ганза Фарбен" вказує, що вважає касаційну скаргу необґрунтованою, доводи відповідача не відповідають дійсності та були спростовані у ході судового розгляду.



Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.



Судами попередніх інстанцій встановлено, що СП у формі ТОВ "Мефферт Ганза Фарбен" (код ЄДРПОУ 31158382) зареєстроване 07.05.2001 виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровському управлінні ОВПП ДФС.



У період з 30.06.2017 по 03.08.2017 податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.05.2017.



За результатами перевірки 10.08.2017 складено акт №3/28-10-46-17/31158382, у висновку якого зазначено про встановлення наступних порушень:



пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України; статтей 1, 3, 9, 11, 12 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; пунктів 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88; розділу І Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за номером 893/4186, пункту 3.10 "Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 №433; П(С)БО 15 "Доходи", п.6 П(С)БО "Витрати", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 900880грн.



пунктів198.1, 198.2, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 557231 грн.,



підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, пункту 168.3 статті168, абзацу 3 підпункту "а" підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України не утримано ПДФО з вартості додаткового блага у вигляді вартості авіаквитків, в сумі 1852грн. та військового збору в сумі 137,55грн.



пункту 51.1 статті 51 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та пунктів 3.8, 3.6 Порядку №4 заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунки сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку;



підпунктів 255.11.2, 255.11.10, 255.11.13, 255.11.15 пункту 255.11 статті 255 Податкового кодексу України, занижено суму рентної плати за спеціальне використання води на 1038,28грн.,



пункту 2.11 глави 2 Положення про ведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у сумі 9170грн.



15.09.2017 р. на підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.09.2017:



0008784617 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 696538,75грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 557231,50грн., за штрафними санкціями - 139307,75грн.);



0008774617 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, створених за участі іноземних інвесторів на суму 958316,25грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 900880грн., за штрафними санкціями - 57436,25грн.);



008814617 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на суму 234, 98грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 137,55грн., за штрафними санкціями - 34,39грн., пеня - 63,04грн.);



008814617 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3674,64грн. (у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 1852,47грн., за штрафними санкціями - 973,12грн., пеня - 849,05грн.);



008744617 про застосування штрафних санкцій на суму 9170грн.



Не погодившись з прийнятими податковим органом рішеннями, Товариство звернулося з позовом до суду.



Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.



Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.



Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.



Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.



Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.



Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.



Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.



Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.



Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.



Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.



Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.



Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.



З системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.



Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.



Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.



Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.



Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.



Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.


................
Перейти до повного тексту