ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 640/2722/19
адміністративне провадження № К/9901/35503/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2019 року (суддя Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 року (головуючий суддя Безименна Н.В., судді: Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.) у справі №640/2722/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські ферми ХХІ" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські ферми ХХІ" (надалі - платник податків, товариство, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі податковий орган, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.08.2018 року №0045541404 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2018 року у розмірі 323169 грн. та №0045551404, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 476646,25 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 381317 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 95329,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані реальністю господарських операцій товариства з його контрагентами та неможливістю нести відповідальність за дії інших суб`єктів господарювання.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.08.2018 року №0045541404 та №0045551404.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 року у справі №640/2722/19.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які полягають у нереальності здійснення господарських операцій, недобросовісності контрагентів позивача, відсутності ресурсів для здійснення господарських операцій.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом в період з 23.07.2018 року по 26.07.2018 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Урожай Дніпро" за березень 2018 року, за результатами якої складено акт від 02.08.2017 року № 748/26-15-14-04-03/40370262 (надалі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлені порушення товариством пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за березень 2018 року у сумі 381 317 грн. та пункту 185.1 статті 185, пунктів у 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за березень 2018 року на суму 323 169 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.08.2018 року №0045541404 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2018 року на 323 169 грн. та №0045551404, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 476 646,25 грн., у тому числі: 381 317 грн. за податковими зобов`язаннями та 95 329,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Платник податків, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку, за результатами розгляду яких рішенням Державної фіскальної служби України від 13.11.2018 року №36855/6/99-99-11-01-02-25 спірні податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення контролюючого органу порушують права позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Правовідносини у справі регулюються Податковим кодексом України.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV) передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.