ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 908/1611/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Дроботової Т. Б.
секретар судового засідання - Дерлі І. І.,
за участю представників сторін:
офісу ГПУ - Костюк О. В.,
позивача - не з`явився,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Зибарєвих"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2020 (судді: Кузнецов В. О., Чус О. В., Вечірко І. О.)
та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2019 (суддя Дроздова С. С.)
за позовом Фермерського господарства "Зибарєвих"
до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області
за участю прокуратури Запорізької області
про визнання права постійного користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Фермерське господарство "Зибарєвих" (далі - ФГ "Зибарєвих", Позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області (далі - Рада, Відповідач) про визнання права ФГ "Зибарєвих" на постійне користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2325586800:01:008:0027, площею 40,8 га, що розташована на території Просторівської сільської ради народних депутатів Чернігівського району Запорізької області.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 було отримано для створення господарства і після його створення перейшло безпосередньо до господарства (увійшло до його статутного фонду), відповідно не припинилось з його смертю.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.09.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у справі №908/1611/19, відмовлено у задоволенні позову.
2.2. Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що право користування земельною ділянкою, яке виникло у особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства без укладання договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, належить такій особі та припиняється зі смертю такої особи.
При цьому, апеляційна інстанція вказала на те, що згідно з положеннями земельного законодавства (що діяло на час звернення позивача до суду з даним позовом) набуття права постійного користування земельною ділянкою фермерськими господарствами (для ведення фермерського господарства) не передбачено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та позиція інших учасників
3.1. У касаційній скарзі Позивач просить скасувати судові рішення попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
3.2. Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновки судів, що право постійного користування земельною ділянкою нерозривно пов`язане з особою, якій дано таке право згідно з актом на право користування земельною ділянкою та не може бути передано або автоматично перейти до створених ним юридичних осіб повністю суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 18.01.2019 у справі №483/1863/17.
Також скаржник посилається на те, що право постійного користування відповідною земельною ділянкою було отримано ОСОБА_1 для створення фермерського господарства і після його створення перейшло безпосередньо до господарства (увійшло до його статутного фонду), а відтак і не припинилось з його смертю з урахуванням того, що господарство продовжує свою діяльність.
3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, акцентуючи увагу на взаємовиключних доводах скаржника, які при цьому не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій.
4. Обставини встановлені судами
4.1. Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 30.12.2001 серії I-ЗП № 007936, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №22 та виданого на підставі розпоряджень Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області №316 та №318 від 28.12.2001, ОСОБА_1 надано у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 41,80 га для організації створення і розширення фермерського господарства, що розташована на території Просторівської сільської ради народних депутатів Чернігівського району Запорізької області.
4.2. 19.04.2002 ОСОБА_1 створив Фермерське господарство "Зибарєвих", до членів якого також входили - ОСОБА_2 (дружина засновника) та ОСОБА_3 (син засновника).
4.3. 13.12.2013 вищезазначена земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Просторівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, розробленої відповідно до наказу ГУ Держземагенства у Запорізькій області №115-03 від 04.09.2013 (що підтверджується інформацією відділу в Чернігівському районі Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області від 20.06.2018 №0-8-0.35-833/114-18).
4.4. У зв`язку з проведеною інвентаризацією, вищевказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2325586800:01:008:0027, а також уточнено площу, яка становить 40,8 га.
4.5. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Виконавчим комітетом Просторівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області 16.12.2016.
4.6. Після смерті ОСОБА_1 господарство свою господарську діяльність не припинило, а члени фермерського господарства (дружина та син засновника) продовжують використовувати спірну земельну ділянку.
5. Розгляд справи Верховним Судом
5.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1611/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Зуєва В. А. (головуючого), Багай Н. О., Дроботової Т. Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2020.
5.2. Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2020 відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою, визначено дату проведення судового засідання.
5.3. З метою забезпечення єдності судової практики та дотримання принципу верховенства права ухвалою Верховного Суду від 02.04.2020 зупинено провадження у справі №908/1611/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/989/18.
5.4. Ухвалою Верховного Суду від 26.08.2020 поновлено провадження у справі та визначено дату проведення судового засідання.
6. Позиція Верховного Суд
6.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки зазначену касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.
6.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
6.3. Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на час отримання спірної земельної ділянки) в статті 2 "Поняття селянського (фермерського) господарства" передбачено, що селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, а на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.
При цьому за змістом цього ж Закону встановлено, що:
право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір (частина перша статті 4);
земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди (частина друга статті 4);
рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії (частина перша статті 5);
після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку (частина перша статті 9).
В такий спосіб, системний аналіз зазначених норм дає можливості дійти висновку про те, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18.
6.4. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц).
6.5. Згідно із статтею 50 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент видачі Державного акта) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.
6.6. За змістом статті 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.
У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
6.7. Відповідно до частин першої та третьої статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
6.8. При цьому, на момент видачі Державного акта економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні, у тому числі порядок отримання земель, визначалися Законом України "Про селянське (фермерське) господарство".
6.9. Так, за змістом частин першої, третьої статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент видачі Державного акта) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.