ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 925/585/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Сидорука М. І. (адвокат),
відповідача - Веліканова К. С. (адвокат),
розглянув касаційні скарги Державного підприємства ?Уманський лікеро-горілчаний завод? та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 (головуючий - Демидова А. М., судді Владимиренко С. В., Корсак В. А.) у справі
за первісним позовом Державного підприємства ?Уманський лікеро-горілчаний завод?
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест"
про визнання недійсним договору оренди майна, стягнення 400000 грн збитків
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест"
до Державного підприємства ?Уманський лікеро-горілчаний завод?
про стягнення 179327,91 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У травні 2019 року Державне підприємство ?Уманський лікеро-горілчаний завод? (далі - ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод?, Підприємство, Орендодавець) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 09.09.2019) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркор-Інвест" (далі - ТОВ "Аркор-Інвест", Товариство, Орендар) про визнання недійсним договору оренди обладнання від 31.01.2018 № 10 (далі - договір оренди № 10, оспорюваний договір), укладеного між сторонами, та стягнення з відповідача 400000 грн збитків, з посиланням на положення статей 203, 215, 229, 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 180, 283, 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статей 73, 74, 76, 80, 81 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) оспорюваний договір не містить узгодження об`єкта оренди (складу і вартості майна з урахуванням її індексації), орендної плати з урахуванням її індексації, а також порядку використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна; 2) Орендодавець не виконав своїх обов`язків за договором оренди № 10, оскільки відсутній як факт передачі належним чином в оренду обладнання, яке б було предметом цього договору, в належному стані, так і всіх необхідних приналежностей та документів до нього, а також орендаря не було ознайомлено з правилами його експлуатації та не видано орендарю письмових інструкцій про правила і порядок користування обладнанням; 3) обладнання знаходилося у стані, непридатному для його комерційного використання, в зв`язку з чим договір оренди № 10 не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним; 4) зазначені обставини, на думку позивача, можуть свідчити як про помилку, що сталася не з вини Підприємства внаслідок неможливості отримати відомості про придатність майна до експлуатації до моменту встановлення лінії та її запуску, так і про можливість існування ознак свідомого введення Орендаря в оману внаслідок невиконання Товариством обов`язку з повідомлення про стан орендованого майна та його технічні недоліки, а також шляхом повідомлення неправдивих відомостей про право власності ТОВ "Аркор-Інвест" на об`єкт оренди; 5) заявлені до відшкодування реальні збитки у подвійному розмірі орендної плати, сплаченої Підприємством у за період з лютого по червень 2018 року, завдано Орендарю у зв`язку з неправомірними діями Орендодавця - вчиненням правочину оренди під впливом обману.
3. У свою чергу, у вересні 2019 року ТОВ "Аркор-Інвест" звернулося до Господарського суду Черкаської області із зустрічним позовом до ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? про стягнення 160000 грн неустойки, 13824,91 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 5503 грн, посилаючись на положення статей 526, 530, 598, 610, 611, 612, 625, 629, 782, 785 ЦК України.
4. Зустрічна позовна заява аргументована тим, що: 1) договір оренди № 10 є розірваним з 04.01.2019, проте отримане у користування обладнання було повернуто Орендодавцю лише 03.06.2019, що підтверджується рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 925/297/19, а тому у зв`язку з простроченням Підприємством зобов`язання з повернення обладнання за цим договором Товариство нарахувало неустойку за період квітень-травень 2019 року; 2) інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми нараховано позивачем за зустрічним позовом у зв`язку з неналежним виконанням Орендарем своїх договірних зобов`язань у частині внесення орендних платежів за період серпень-грудень 2018 року.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
5. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.01.2020 (суддя Грачов В. М.) первісний позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди № 10. У задоволенні решти вимог первісного позову (про стягнення 400000 грн збитків) відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
6. Рішення мотивоване тим, що: 1) сторони оспорюваного договору не визначили об`єкт оренди, повний перелік якого повинен міститися у додатку № 1, і який є складовою предмета договору, що свідчить про суперечність цього договору нормам статей 628, 638, 760 ЦК України, статей 180, 284 ГК України і є підставою для визнання його недійсним; 2) оскільки судом встановлені обставини порушення сторонами загальних вимог статті 293 ЦК України при укладенні договору, то до цих правовідносин судом застосовуються правила, встановлені статтею 216 цього Кодексу, і ці дії сторін не підпадають під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 229, 230, про які також заявляв позивач за первісним позовом, у зв`язку з чим безпідставною також є вимога стягнення 400000 грн збитків, яка ґрунтується на положеннях частини 2 статті 230 цього Кодексу; 3) недійсність договору оренди № 10 зумовлює необґрунтованість зустрічного позову Орендодавця про стягнення 160000 грн неустойки, 13824,91 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 5503 грн.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 рішення Господарського суду Черкаської області від 14.01.2020 скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову повністю та часткове задоволення зустрічного позову. Стягнуто з ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? на користь ТОВ "Аркор-Інвест" 3840 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 4576,44 грн. У задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовлено.
8. Зазначена постанова мотивована положеннями статей 215, 229, 230, 530, 610, 612, 614, 625, 638, 640, 759, 782, 785 ЦК України, статей 180, 284 ГК України та статей 74, 76, 77, 86, 269, 275, 277 ГПК України, з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог первісного позову та обґрунтованість вимог зустрічного позову щодо часткового стягнення інфляційних втрат і 3 % річних з огляду на те, що: 1) згідно з актами приймання-передачі устаткування Підприємство прийняло орендоване обладнання у січні та квітні 2018 року в справному та належному стані, тоді як Орендар не надав належних і допустимих доказів на підтвердження непридатності обладнання до комерційної експлуатації чи виявлення його недоліків на час передачі в оренду, що виключає підстави вважати оспорюваний правочин вчиненим під впливом помилки або обману щодо стану об`єкта оренди; 2) дійсність договору оренди № 10 зумовлює необґрунтованість первісної позовної вимоги про стягнення збитків, завданих у зв`язку з його укладенням; 3) з урахуванням рішення Господарського суду Черкаської області від 05.06.2019 у справі № 925/90/19, згідно з яким присуджено до стягнення з ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? на користь ТОВ "Аркор-Інвест" 240000 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди № 10 за період з серпня по грудень 2018 року, а також 7640 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 2275,05 грн, нарахованих за загальний період з 06.02.2018 по 15.01.2019 у зв`язку з простроченням виконання Підприємством зобов`язань зі сплати орендної плати, Орендодавцем у межах загального періоду з 16.01.2019 до 05.09.2019 правомірно нараховано 3840 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 4576,44 грн; 4) для застосування неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном необхідно встановити наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав, а обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді зазначеної неустойки (такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17, від 08.05.2018 у справі № 910/1806/17, від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18, від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, від 19.02.2020 у справі № 925/297/19); 5) Товариство належними та достатніми доказами (товарно-транспортна накладна від 15.01.2019 № 1, акт від 15.01.2019, листи ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? від 29.01.2019 № 9 і від 28.03.2019 № 72, адресовані ТОВ "Аркор-Інвест") довело вчинення ним дій з метою повернення обладнання, переданого йому в оренду, натомість Орендодавець не довів як вини Орендаря у несвоєчасному поверненні орендованого майна, так і вжиття всіх залежних від Товариства заходів з метою отримання обладнання з оренди, що свідчить про необґрунтованість зустрічного позову в частині стягнення 160000 грн неустойки.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
9. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати повністю, а рішення місцевого суду залишити в силі.
10. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Аркор-Інвест" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить вказану постанову скасувати у частині відмови в задоволенні зустрічного позову про стягнення 160000 грн неустойки та справу в цій частині передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
11. В обґрунтування своєї правової позиції позивач (далі - скаржник-1) посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції положень статей 203, 229, 230 ЦК України та статей 76, 86 ГПК України, наголошуючи, що: 1) апеляційним судом не враховано висновку щодо застосування норми статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі № 3-11гс14, при цьому відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування зазначеної норми права у подібних правовідносинах; 2) апеляційним судом не враховано висновку щодо застосування норми статті 229 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 445/1011/17, від 28.08.2019 у справі № 753/10863/16-ц; 3) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (статті 203 ЦК України) у подібних правовідносинах з урахуванням тлумачення можливості порушення умов договору як підстави для застосування положень цієї статті в частині порушення моральних засад суспільства.
12. У свою чергу, в обґрунтування своєї правової позиції відповідач (далі - скаржник-2) посилається на те, що: 1) судом апеляційної інстанції застосовано частину 2 статті 785 ЦК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17, від 08.05.2018 у справі № 910/1806/17, від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18, від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17; 2) у порушення статей 269, 270 ГПК України апеляційний суд не розглянув усне клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про продовження строку для подання позивачем відповіді на відзив та дослідження у судовому засіданні доказів, а саме: товарно-транспортної накладної від 15.01.2019 № 1, акта від 15.01.2019, листів ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? від 29.01.2019 № 9 і від 28.03.2019 № 72 та фактично необґрунтовано їх відхилив.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
13. ТОВ "Аркор-Інвест" у відзиві на касаційну скаргу ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? просить відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.
14.09.2020 до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "Аркор-Інвест" про долучення до матеріалів справи заяви свідка від 13.07.2020, яке (клопотання) колегією суддів відхиляється як безпідставне, оскільки відповідно до імперативних вимог частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Розгляд справи Верховним Судом
14. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? і ТОВ "Аркор-Інвест" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 у справі № 925/585/19 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.09.2020.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15. 31.01.2018 між ТОВ "Аркор-Інвест" (Орендодавець) та ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? (Орендар) укладено договір оренди № 10, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого предметом договору є надання Орендодавцем за обумовлену сторонами договору плату в тимчасове володіння і користування Орендаря обладнання, яке буде використано останнім в своїх виробничих цілях з метою отримання прибутку відповідно до конструктивних і експлуатаційних даних обладнання (майна), що передається в оренду. Об`єктом оренди за цим договором є обладнання згідно з переліком, який вказаний в Додатку № 1 до договору. Вартість обладнання за договором вказана в Додатку № 2.
16. У пунктах 4.1, 4.2 договору оренди № 10 сторони погодили, що вартість користування обладнанням, переданим у користування Орендарю, становить 20000 грн з ПДВ і виплачується щомісяця, з лютого 2018 року. Оплата оренди здійснюється Орендарем шляхом перерахування платіжним дорученням належної суми на розрахунковий рахунок Орендодавця. Зазначені платежі повинні здійснюватися Орендарем до п`ятого числа кожного календарного місяця.
17. Обладнання (3 одиниці) згідно з переліком було передано в оренду Підприємству згідно з актом приймання-передачі устаткування.
18. 01.04.2018 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 10, згідно з якою пункт 4.1 цього договору викладено в такій редакції: "Сторони цього договору встановили, що вартість користування обладнанням, переданим у користування Орендарю, становить 40000 гривень (сорок тисяч гривень 00 коп.) з ПДВ і виплачується щомісяця.".
Вказані зміни до договору оренди № 10 внесені у зв`язку з тим, що Орендар 01.04.2018 прийняв додаткове обладнання (5 одиниць) в користування на підставі акта приймання-передачі устаткування від 01.04.2018 № 2.
19. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.06.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 у справі № 925/90/19 (за позовом ТОВ "Аркор-Інвест" до ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? про стягнення 249931,53 грн заборгованості за договором оренди № 10), залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14.02.2020, встановлено, що визначене в акті приймання-передачі устаткування та акті № 2 від 01.04.2018 устаткування прийнято відповідачем в оренду, що сторонами не заперечується та було у тому числі підтверджено в.о. директора відповідача (ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод?) у судовому засіданні 03.12.2019.
20. Пунктом 2.4 договору оренди № 10 передбачено, що Орендодавець зобов`язується у присутності Орендаря перевірити справність переданого в оренду обладнання, а також ознайомити Орендаря з правилами його експлуатації та видати Орендарю письмові інструкції про правила та порядок користування цим обладнанням.
В актах приймання-передачі устаткування зазначено, що "При прийманні устаткування до монтажу встановлено: устаткування відповідає проектній спеціалізації або кресленню, устаткування передано комплектно. Дефекти при зовнішньому огляді устаткування не виявлені.".
21. Сторони підписали наступні акти надання послуг з оренди обладнання за лютий-червень 2018 року на загальну суму 180000 грн: № 2 від 28.02.2018 "договір: Основний договір", "найменування робіт, послуг орендна плата за лютий 2018 року", "сума з ПДВ 20 000 грн."; № 3 від 31.03.2018 "договір: оренди обладнання №10 від 31.01.2018", "найменування робіт, послуг орендна плата за березень 2018 року", "сума з ПДВ 40 000 грн."; № 4 від 30.04.2018 "договір: оренди обладнання № 10 від 31.01.2018", "найменування робіт, послуг орендна плата за квітень 2018 року", "сума з ПДВ 40 000 грн."; № 5 від 31.05.2018 "договір: оренди обладнання № 10 від 31.01.2018", "найменування робіт, послуг орендна плата за травень 2018 року", "сума з ПДВ 40 000 грн."; № 6 від 30.06.2018 "договір: оренди обладнання № 10 від 31.01.2018", "найменування робіт, послуг орендна плата за червень 2018 року", "сума з ПДВ 40 000 грн.". У всіх перерахованих актах зазначено, що "замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має".
22. Надані Підприємством банківські виписки свідчать про те, що ним загалом сплачено 200000 грн, оплата проводилася згідно з рахунками, а саме: 13.03.2018 - 20 000 грн. за оренду згідно з рахунком № 2 від 01.02.2018, 06.04.2018 - 20 000 грн за оренду згідно з рахунком № 4 від 31.03.2018, 05.05.2018 - 40 000 грн оплата по рахунку № 5 від 30.04.2018, 12.06.2018 - 40 000 грн оплата за послуги оренди по рахунку № 7 від 25.05.2017, 16.07.2018 - 40 000 грн орендна плата за червень 2018 року, 14.08.2018 - 40 000 грн оплата за оренду по рахунку № 9 від 31.07.2018. Інших доказів оплати Орендарем вартості користування майном матеріали справи не містять.
23. У матеріалах справи міститься лист ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод?" від 24.04.2018 № 27 на ім`я директора ТОВ "Аркор-Інвест", в якому Підприємство просить направити уповноваженого представника Товариства для участі в комісії з визначення технічного стану обладнання та його придатності для експлуатації за призначенням у складі лінії розливу, враховуючи виявлені технічні недоліки.
Також у матеріалах справи міститься лист ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? від 17.08.2018 № 112 на ім`я директора ТОВ "Аркор-Інвест", в якому зазначено, що "за результатами роботи комісії з визначення технічного стану обладнання та його придатності для експлуатації за призначенням у складі лінії розливу, направляємо Акти про технічні недоліки агрегатів в кількості 2 шт. з метою вирішення питання подальших взаємовідносин сторін".
Проте доказів направлення зазначених листів Орендодавцю матеріали справи не містять.
24. З огляду на систематичну несплату Підприємством орендної плати за користування обладнанням Товариство направило на адресу ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? повідомлення від 28.12.2018 № вих-12/2018 про відмову від договору оренди № 10, яке отримане Орендарем 04.01.2019, як наслідок, в силу вимог частини 2 статті 782 ЦК України цей договір є розірваним з 04.01.2019.
Натомість об`єкт оренди було повернуто Орендодавцю 03.06.2019, що не заперечується сторонами.
25. ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? надало товарно-транспортну накладну від 15.01.2019 № 1, в якій зазначено замовника та вантажовідправника - ДП "Уманський лікеро-горілчаний завод"; автомобільного перевізника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансенерго Логістик" (далі - ТОВ "Трансенерго Логістик"); пункт розвантаження - Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Київська, 55, для ТОВ "Аркор-Інвест"; транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником - транспортування та експедирування вантажу. Із зазначеної товарно-транспортної накладної вбачається, що вантажовідправник - ДП Уманський лікеро-горілчаний завод здав, а водій/експедитор ( ОСОБА_1 ) прийняв до перевезення той вантаж, який передавався Підприємству в оренду за договором. Зазначену товарно-транспортну накладну підписано та скріплено печатками ТОВ "Аркор-Інвест" та ТОВ "Трансенерго Логістик".
Крім того Орендар надав суду першої інстанції акт від 15.01.2019, складений водієм ОСОБА_1. та механіком ОСОБА_2 про те, що ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? доставило на адресу ТОВ "Аркор-Інвест" (м. Жмеринка, вул. Київська, буд. 55) майно згідно з переліком (яке передавалося для перевезення згідно зі зазначеною товарно-транспортною накладною) разом з актами приймання-передавання такого майна. У цьому акті від 15.01.2019 вказано, що "Від отримання майна особа, що представилася повноважним представником ТОВ "Аркор-Інвест", відмовився. Керівник підприємства на телефонні дзвінки не відповідає. Було прийнято рішення про повернення майна до ДП Уманський ЛГЗ (м. Умань, вул. Успенська, 27).".
26. Підприємство надало надісланий на адресу ТОВ "Аркор-Інвест" лист від 29.01.2019 № 9, в якому Орендар повідомив Орендодавця про готовність обладнання до повернення та просив повідомити про дату і надати відомості про відповідний транспорт, який буде надано до завантаження з метою повернення орендованого обладнання. Докази надсилання вказаного листа містяться у матеріалах справи.
Крім того у матеріалах справи міститься надісланий на адресу ТОВ "Аркор-Інвест" лист ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод?" від 28.03.2019 № 72, в якому Підприємство просило повідомити про час і дату та направити уповноваженого представника Товариства для інвентаризації стану і вирішення питання підготовки для передачі та отримання від Орендаря обладнання, яке передавалося в оренду згідно з договором, а також надати відомості про відповідний транспорт, який буде надано до завантаження з метою отримання Орендодавцем зазначеного обладнання.
Наведені документи свідчать про вчинення Підприємством дій з метою повернення обладнання Товариству.
Позиція Верховного Суду
27. Згідно з імперативними положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги сторін необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Щодо касаційної скарги ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? (скаржника-1)
28. ДП ?Уманський лікеро-горілчаний завод? у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зокрема, скаржник-1 зазначає про: 1) неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми статті 229 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 445/1011/17, від 28.08.2019 у справі № 753/10863/16-ц; 2) неврахування апеляційним судом висновку щодо застосування норми статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 29.04.2014 у справі № 3-11гс14; 3) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 230 ЦК України у подібних правовідносинах.
29. Дослідивши доводи касаційної скарги Підприємства і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 925/585/19 у частині зазначених підстав касаційного оскарження з огляду на таке.
30. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
31. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (схожий висновок викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
32. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
33. Водночас, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
34. Згідно з частиною 1 статті 229 ЦК України, на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування якої апеляційним судом до спірних правовідносин посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, у разі якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Оскільки в цьому випадку волевиявлення особи не відповідає її справжній внутрішній волі, такий правочин визнається недійсним. Так, помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, невірного розуміння сторонами одна одної в ході переговорів, невірного тлумачення закону, дій третіх осіб тощо. Істотною є помилка, наслідки якої або взагалі не можна усунути, або для усунення яких сторона, що помилилася, має нести значні витрати. При вирішенні питання про істотне значення помилки за обставин, визначених у цій статті, слід виходити з істотності тієї чи іншої обставини для конкретної особи з урахуванням її становища, стану здоров`я, характеру діяльності, значення правочину тощо.
35. Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування норм статті 229 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі № 910/9070/18, від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18).
36. Відповідно до частини 1 статті 230 ЦК України, на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування якої апеляційним судом до спірних правовідносин посилається скаржник в обґрунтування підстави касаційного оскарження, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
37. Під обманом слід розуміти навмисне цілеспрямоване введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман як підставу для визнання правочину недійсним слід відрізняти від помилки, що має істотне значення. Відмінності між цими правовими конструкціями полягають у наступному. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. Помилка є результатом невірного уявлення про обставини правочину. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін, тоді як при помилці обидві сторони можуть невірно сприймати обставини правочину. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є невід`ємною умовою кваліфікації недійсності правочину як укладеного під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
38. Колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника-1 про те, що оскаржувану постанову ухвалено судом апеляційної інстанції без урахування висновку щодо застосування норм права (статей 229, 230 ЦК України) у подібних правовідносинах, оскільки предмет і підстави позовів, установлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання у цій справі (№ 925/585/19) та справах №№ 445/1011/17, 753/10863/16-ц; 3-11гс14 є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у зазначених справах.
39. Так, на відміну від справи № 925/585/19, предметом позову в якій є визнання недійсним договору оренди з мотивів його укладення під впливом помилки і обману з боку Орендодавця щодо стану об`єкта оренди його придатності до експлуатації, а також щодо наявності у Товариства права власності на орендоване майно, предметом позову в цивільній справі № 445/1011/17 є визнання недійсним укладеного між фізичними особами договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами як удаваного правочину, вчиненого з метою приховання договору про довічне утримання, а також з підстав укладення оспорюваного договору внаслідок помилки дарувальника щодо природи правочину та під впливом обману з боку відповідача (обдаровуваного).
У свою чергу, в цивільній справі № 753/10863/16-ц вирішено спір про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій у вказаній справі ґрунтуються на недоведеності обставин укладення зазначеного договору внаслідок навмисного введення покупцем в оману продавця.