Постанова
Іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 273/1523/17
провадження № 51- 5869 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Остапука В. І.,
суддів Кравченка С. І., Білик Н. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколаєнко О. О.,
прокурора Браїла І. Г.,
засудженого ОСОБА_1,
в режимі відеоконференції
захисника Головні В. П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Головні В. П. на вирок Баранівського районного суду Житомирської області від 17 вересня 2019 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060090000639, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Полонне Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:
1) вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2011 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого на підставі ст. 75, 76, 104 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
2) вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 21 листопада 2011 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України остаточно призначено покарання у виді 3 років 10 днів позбавлення волі;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст.186КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Баранівського районного суду Хмельницької області від 17 вересня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за: ч. 3 ст. 289 ККУкраїни до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ч. 2 ст. 186 ККУкраїни до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч.1 ст. 70 ККУкраїни, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_1 попереднє ув`язнення в строк покарання.
Вироком вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 19 квітня 2017 року, за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, перебуваючи в салоні транспортного засобу марки ВАЗ 21113 д.н.з. НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_2, 2001 року випуску, яким керував водій ОСОБА_2, рухаючись в м. Баранівка у напрямку м. Новоград-Волинський Житомирської області, приблизно о 01 год за 200 метрів до інформаційно-вказівного дорожнього знаку 5.46 "Кінець населеного пункту Баранівка", вирішили умисно, шляхом застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я ОСОБА_2, заволодіти його транспортним засобом. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1 , перебуваючи на задньому сидінні вказаного транспортного засобу, шляхом накидання мотузки та удавлення шиї ОСОБА_2, примусив останнього зупинити транспортний засіб на узбіччі дороги. Після цього, ОСОБА_1 разом з особою, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, перемістили потерпілого ОСОБА_2 на заднє сидіння автомобіля та зв`язали буксирним тросом, який знайшли в багажнику. Після цього, особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, сіла за кермо вказаного транспортного засобу та спільно з ОСОБА_3 продовжили рух у напрямку м. Новоград-Волинський.
В подальшому, цього ж дня, приблизно о 02 год, ОСОБА_1 разом з особою, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, рухаючись на транспортному засобі, яким вони заволоділи, та в якому на задньому сидінні перебував зв`язаний потерпілий ОСОБА_2, через несправність автомобіля зупинились навпроти будинку №5 по вул. Потапова в м. Новоград-Волинський та реалізовуючи свій умисел на відкрите заволодіння майном ОСОБА_2, з корисливих мотивів, відкрито викрали у нього грошові кошти та мобільний телефон, чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1000 грн.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальністьта закрити кримінальне провадження в зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення та невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особі в суді. Стверджує, що в матеріалах кримінального провадження є докази, які свідчать про непричетність до вчинення кримінальних правопорушень, проте судами вони не були взяті до уваги. Вважає, що було порушено його право на захист, оскільки відбулась заміна захисників без його згоди. Зазначає про порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальністьта призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що судом першої інстанції не оцінено докази винуватості ОСОБА_1 з точки зору їх належності, допустимості та достатності. Вважає недоведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК України. Крім того, на думку захисника було порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки під час досудового розслідування відбулась заміна захисників без згоди засудженого. Стверджує, що також було порушено право ОСОБА_1 на перехресний допит потерпілого, оскільки останній був відсутній під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. На думку захисника, апеляційний суд, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою, порушив вимоги ст. 419 КПК України, оскільки не дав відповіді на її доводи.
Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_1 підтримав свою касаційну скаргу повністю, а касаційну скаргу свого захисника частково.
Захисник Головня В.П., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, під час касаційного розгляду, просив задовольнити подану ним касаційну скаргу повністю, а касаційну скаргу засудженого - частково.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор вважав за необхідне касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Головні В. П. залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому, згідно з положеннямист. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів ст. 10 Загальної декларації прав людини та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також норм ст. 7 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 21 КПК України, кожна людина для визначення своїх прав і обов`язків та для встановлення обґрунтованості пред`явленого їй кримінального обвинувачення має право на те, щоб її справу було розглянуто гласно з дотриманням усіх вимог справедливості незалежним і неупередженим судом.
Крім того, відповідно до положень підпункту "d" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Нормами ст. ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Згідно з вимогами ч. 2 ст. 91 КПК доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо і не може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, а згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав у судовому засіданні або які були отримані в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
За змістом ч. 1 ст. 225 КПК України, у виняткових випадках, пов`язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров`я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб. У цьому випадку допит свідка чи потерпілого здійснюється у судовому засіданні в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого в присутності сторін кримінального провадження з дотриманням правил проведення допиту під час судового розгляду.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 353 КПК України допит потерпілого проводиться з дотриманням правил, передбачених частинами другою, третьою, п`ятою - чотирнадцятою статті 352 цього Кодексу.
За змістом ч. 7 ст. 352 КПК України, після прямого допиту протилежній стороні кримінального провадження надається можливість перехресного допиту свідка. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні запитання.
Відповідно до положень ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист, порушення права на перехресний допит.