Постанова
Іменем України
17 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 398/974/18
провадження № 51-1377 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Вегери Д.А.,
захисників в режимі відеоконференції Сердюка О.Є., Горбунова Р.В.,
законного представника
в режимі відеоконференції ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Горбунова Р.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 та касаційну скаргу захисника Сердюка О.Є. в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 29 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018120300000071, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Олександрівка Олександрійського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1 ),
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2019 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
ОСОБА_2 (неповнолітнього на час вчинення злочину) засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України постановлено виконувати самостійно вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2018 року, що змінений постановою Верховного Суду від 17 вересня 2019 року, відповідно до якої з урахуванням ст. 69 КК України зменшено ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі та на підставі статей 75, 104 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Згідно з вироком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони 27 січня 2018 року близько 23:00 прибули на територію домоволодіння АДРЕСА_3, де силою відкрили вхідні двері та проникли до будинку, діючи за попередньою змовою між собою, умисно, а ОСОБА_2 ще й повторно, застосували до потерпілого ОСОБА_4 насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, та відкрито викрали його майно, чим завдали майнової шкоди на загальну суму 11 452,36 грн.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційні скарги захисника Горбунова Р.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 та захисника Сердюка О.Є. в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2019 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Горбунов Р.В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, ставить питання про перевірку вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду в касаційному порядку. На обґрунтування своїх вимог вказує про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_2 через суворість. При цьому вказує, що судами недостатньо враховано ту обставину, що ОСОБА_2 позбавлений батьківського піклування та на час вчинення злочину був неповнолітнім. Просить призначити засудженому ОСОБА_2 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі статей 75, 104 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
У касаційній скарзі захисник Сердюк О.Є., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, ставить питання про перевірку вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду в касаційному порядку. На обґрунтування своїх вимог вказує про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_3 через суворість. При цьому вказує, що судами формально враховано те, що ОСОБА_3 на час вчинення злочину не мав судимостей, проживав у багатодітній сім`ї, перебував на обліку в лікаря-психіатра, активно сприяв розкриттю злочину та щиро розкаявся. На підставі ст. 75 КК України просить звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги захисників не надходило.
У судовому засіданні захисники Горбунов Р.В. й Сердюк О.Є. та законний представник ОСОБА_1 підтримали подані касаційній скарги, просили їх задовольнити. Прокурор Вегера Д.А., вказуючи на необґрунтованість касаційних скарг захисників, заперечував щодо їх задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, й правильність кваліфікації їхніх дій у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів касаційних скарг захисників про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених, необхідності їх звільнення від відбування такого покарання з випробуванням з установленням іспитового строку, то колегія суддів вважає такі доводи непереконливими з огляду на наступне.