ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 754/13869/14-к
провадження № 51-1978км19
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І. В.,
суддів Крет Г.Р., Лагнюка М. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Ширмер О. О.,
виправданого ОСОБА_1,
захисника Зелькіної Т. Є.,
прокурора Матюшевої О. В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), судимого 7 липня 2011 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; звільненого 29 серпня 2013 року умовно-достроково на 1 рік 13 днів,
виправданого за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК.
Короткий зміст вироку, оскарженого судового рішення та встановлені обставини
Деснянський районний суд м. Києва вироком від 14 жовтня 2014 року визнав невинуватим ОСОБА_1 і виправдав його за ч. 3 ст. 185 КК у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Згідно з матеріалами кримінального провадження органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 24 червня 2014 року о 14:01 проник до квартири АДРЕСА_2 й звідти таємно викрав належне ОСОБА_2 майно (прикраси) загальною вартістю 528,94 грн.
Наведені дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК як крадіжка, вчинена повторно та поєднана з проникненням у житло.
За наслідками розгляду кримінального провадження суд першої інстанції дійшов висновку, що переважна частина доказів сторони обвинувачення є недопустимими, а решти недостатньо для ухвалення обвинувального вироку.
Мотивуючи своє рішення про виправдання ОСОБА_1 й відкидаючи фактичні дані, наведені в протоколах огляду місця події від 24 червня 2014 року, суд послався на те, що огляд квартири проводився за участю її власника - ОСОБА_3 та експертів, котрих усупереч вимогам ст. 104 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не було зазначено в протоколі, та вони його не підписали, чим порушено їхні права; при огляді вмісту рюкзака неповно зафіксовано процедури цієї дії, а зміст протоколу огляду під`їзду, експертні висновки, показання потерпілої та свідків сторони обвинувачення не доводять вчинення саме ОСОБА_1 крадіжки.
Київський апеляційний суд ухвалою від 17 січня 2019 року залишив без змін указаний вирок.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів скаржника зводиться до того, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджено зібраними у процесуальний спосіб та наявними у справі доказами, яким апеляційний суд не дав належної правової оцінки відповідно до правил ст. 94 КПК. На думку прокурора, при здійсненні апеляційного провадження також не було додержано приписів ст. 23 вказаного Кодексу, адже попри задоволення клопотання сторони обвинувачення суд безпосередньо не допитав потерпілу та свідків. Вважає, що оспорюване рішення не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу. Виправданий та його захисник заперечили обґрунтованість касаційних вимог сторони обвинувачення й просили оскаржене судове рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Тому в силу ст. 433 КПК не перевіряє повноти судового розгляду й правильності встановлення фактичних обставин кримінального провадження, перевірка яких належить до компетенції апеляційного суду. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 вказаного Кодексу, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому із додержанням усіх вимог законодавства вирішенні поданих апеляційних скарг.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. За змістом ст. 404 вказаного Кодексу апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку на відповідність нормам права, фактичним обставинам кримінального провадження й дослідженим у судовому засіданні доказам.
З урахуванням наведеного, положень ст. 419 КПК апеляційний суд зобов`язаний проаналізувати і зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідний матеріальний чи процесуальний закон. При залишенні апеляційних вимог без задоволення суд має навести переконливе обґрунтування своєї позиції.